Україна в повному обсязі припиняє співпрацю з Російською Федерацією в оборонній сфері. Відповідне розпорядження дав Петро Порошенко під час засідання Ради національної безпеки і оборони 16 червня. Як повідомив перший заступник прем’єр-міністра України Віталій Ярема, з цього дня було припинено будь-яку співпрацю, у сфері військово-промислового комплексу.
Російські чиновники запевняють, що до цього були готові. Так, віце-прем’єр РФ Дмитро Рогозін заявив, що Мінпромторг за дорученням російського президента Володимира Путіна ще 10 червня підготував план повного заміщення імпорту української військової продукції. І додав, що план «є результатом скрупульозної роботи фахівців»: де, що, за який час і які кошти віднайти і хто конкретно відповідальний.
Такі заяви, як завжди, дуже бадьорі, з урахуванням того, що про необхідність знизити імпортозалежність російського оборонпрому велася мова давно, але процес потребує серйозних витрат і часу. Навіть там, де «підготовчі роботи» вже велися, Росія все ще далека від повного заміщення. Так, було запущено виробництво двигунів до гелікоптерів ВК-2500. Але відповідна програма передбачає виготовлення 300-320 двигунів на рік, а поки що вдалося досягти темпів у кілька разів нижче, і навіть за найоптимістичнішими прогнозами вийти на них раніше, ніж через рік, не вдасться.
Власне, авіаційні двигуни, які Росія купує в запорізького підприємства «Мотор-Січ», — одне з її найбільш вразливих місць у плані військової співпраці з Україною. Лише цього року передбачалось постачання близько 400 двигунів. Але чи буде завдано удару тут, залишається під питанням. По-перше, завод перебуває у приватній власності. А по-друге, двигуни, які виробляє «Мотор-Січ», належать до продукції подвійного призначення. І раніше, коли в.о. президента України Олександр Турчинов підписав указ про припинення співпраці з Росією у військовій сфері, постачати туди продукцію, яка може використовуватися і з військовою, і з цивільною метою, не заборонили.
Російське РІА «Новини» вже повідомило із посиланням на офіційного представника «Мотор-Січі», що підприємство не отримувало офіційних повідомлень про припинення взаємодії з Росією і двигуни для вертольотів постачаються без збоїв. Він також висловив сподівання, що перебоїв з їх постачанням надалі також не буде, адже вони оформлені саме як агрегати подвійного призначення. Сам же власник «Мотор-Січі» депутат від Партії регіонів В’ячеслав Богуслаєв раніше неодноразово запевняв партнерів і ЗМІ, що співпраця з РФ триватиме, адже це питання доходів України і збереження великої кількості робочих місць. «Хоч би який там уряд у Києві був, він розуміє, що торік ми сплатили до скарбниці мільярд гривень податків», — казав він.
Якщо вірити вищому російському керівництву на чолі з президентом Володимиром Путіним, то мало не всю продукцію військового призначення, яку РФ купує, вона може замінити буквально за кілька років, створивши у себе аналоги. Хоча раніше були підрахунки, що на зосереджених у Росії більш ніж 80% потужностей ВПК колишнього СРСР без кооперації з Україною та іншими державами СНД можна виготовляти лише 17% існуючої номенклатури виробів військового призначення. Риторика російських чиновників звучить приблизно так: «Ми не дуже залежимо від України, складнощі створити може лише...» Але ж це «лише» саме має велике значення.
Окрім залежності від авіаційних двигунів, є ще й залежність від газотурбінних двигунів, що їх виготовляє миколаївське підприємство «Зоря-Машпроект». «Об’єднана суднобудівна корпорація» оснащує ними нові кораблі ближньої та середньої океанської зони, зокрема й ті, що йдуть на експорт.
Російські чиновники міркують зараз надто загальними фразами, прагнучи не вдаватися до «непотрібних» аудиторії подробиць. Зрозуміло, що в теорії всі українські компоненти можна замінити на аналоги, які хтось виготовляє. Але якщо ті ж турбіни для кораблів Україна припинить Росії продавати, то домовлятися доведеться з американською компанією GE чи британською Rolls-Royce. Але зараз для таких перемовин час не найкращий, з урахуванням ставлення західного світу до РФ після анексії Криму. Що загрожує зривами програм будівництва кораблів, які й без того виконуються в РФ із затримками.
Звичайно, можна зневажливо говорити про те, що міжконтинентальна балістична ракета Р-36М2 «Воєвода» виробництва дніпропетровського «Південмашу» вже застаріла. Нехай навіть, як запевняє російську пресу заступник міністра оборони Росії Юрій Борисов, усі питання щодо обслуговування росіяни «вирішили самі». Але якщо, як він запевняє, «усі секрети цієї ракети відомі», чому ж раніше Міністерство закордонних справ РФ зверталося до українського керівництва з проханням «не поширювати технологій виробництва зброї масового ураження»? Адже тоді воно ґрунтувалося саме на чутках про продаж технології виробництва міжконтинентальних балістичних ракет. Чи не тому, що йдеться не просто про передачу застарілих технологій, а про співпрацю з конструкторами, які мають значний досвід і можуть пропонувати дедалі новіші конструкторські рішення?
Проте в Росії продовжують твердити про те, що припинення співпраці у сфері ОПК вдарить лише по Україні і знищить її оборонпром. Мовляв, оборонна продукція України самій лише Росії і потрібна. Це при тому, що якщо вести мову про український ОПК загалом, то за певною номенклатурою Україна складає сусідці конкуренцію — наприклад, продає на тих самих ринках танки і бронетранспортери.
До речі, російські ЗМІ повідомляють про те, що через рішення Ради національної безпеки і оборони України припинено роботу з передачі Україні військової техніки, що залишилася в Криму. Росія все ще не повернула Україні кілька кораблів і суден, два десятки літаків та ін. Проте повернення кораблів, які РФ оцінила як такі, «що можуть бути застосовані в бойових операціях», вона все одно затримувала.
