На заваленому книгами і паперами столі генерального директора асоціації «Союз бірж України», заслуженого працівника сільського господарства Бориса Беренштейна якийсь незвичайного вигляду молоток. З одного боку, він тут начебто і доречний як знаряддя або інструмент біржового ліцитатора, а з іншого — викликає здивування, оскільки вельми нагадує доісторичний експонат з історичного музею. «Це — символ, — жартує Борис Леонідович, — він показує, наскільки наші біржі відстали від глобалізованих біржових систем Заходу». Але «День» зробив вигляд, що не зрозумів, до чого хилить співрозмовник, і поставив своє перше питання все-таки з орієнтацією не на Захід, а на Схід.
— В Україні знову проклюнулася ідея створення зернового пулу у складі нашої країни, Росії і Казахстану. Для неї є якийсь реальний ґрунт?
— Три роки тому я брав участь у відповідних переговорах і можу сказати, що тоді ця ідея померла сама по собі з єдиної причини: між трьома потенційними учасниками не було і не могло бути узгоджених дій — у всіх були абсолютно різні інтереси. Причому цей пул намагалися створити не стільки для того, щоб спільно діяти на світових ринках, а головним чином через привабливість України як учасника. У нас великі чорноморські порти, розгалужена залізнична мережа, чимала ємкість елеваторів, яка продовжує зростати і розвиватися. Привабливість бачили, але на наші інтереси зважати не хотіли і не хочуть.
За останні п’ять років Україна мала два рекордні урожаї зерна, а тепер ми поставили амбітну мету довести його збір до 80 мільйонів тонн. При вжитку усередині країни всього 26—28 мільйонів тонн нам і без того важко забезпечити перевалку українського зерна, що відправляється на експорт. А якщо ще візьмемо на свою голову Казахстан і Росію, у яких транспортних можливостей або немає взагалі, або вони набагато скромніші, то наше зерно просто залишиться незатребуваним. Тому я б не назвав ідею зернового пулу перспективною для України. Хіба що в тому випадку, якщо використовувати її як розмінну монету, коли потрібно в обмін на отримані преференції піти на якісь поступки. А в принципі ми були і будемо конкурентами на цьому ринку. Досить сказати, що за період, коли в Україні діяли квоти на вивіз зерна, ми втратили багато ринків.
— А як ми розпоряджатимемося продукцією сільського господарства, якщо дійсно доведемо урожай зернових до 80 мільйонів тонн? Ви бачите для цього якісь реальні шляхи, адже на світових ринках нас навряд чи хтось чекає, окрім конкурентів?
— Я думаю, що тут своє слово ще не сказала українська біржова торгівля, яка все ще залишається переважно в рамках минулого століття. Якщо брати кількісну сторону правової бази, якою керуються сьогодні наші біржі, то проблем начебто і не повинно бути. Наш не написаний ще біржовий кодекс складається з трьох законів і 28 указів Президента. Є також 130 постанов і розпоряджень уряду. Але принципові питання розвитку біржового ринку не вирішуються, а закони і підзаконні акти дуже часто не виконуються. Вітчизняному біржовому товарному ринку вже давно б пора посісти гідне місце в макроекономічній стратегії держави Україна. Але наші пропозиції і звернення доки не знаходять розуміння у влади, а тому товарний біржовий ринок України зараз існує лише завдяки ентузіастам.
— Яким ви бачите шлях розвитку товарних бірж і чи не забагато їх у нас?
— Хороших бірж багато не буває. У світі вони знаходять одна одну і об’єднуються, примножуючи таким чином свій потенціал. Особливо сильно тенденція до об’єднання бірж виявляється напередодні і під час світової фінансової кризи. Саме у цей період шляхом злиття національних біржових ринків у світі створюються потужні центри ліквідності стратегічних сировинних товарів, і Україна також має можливість стати одним із таких центрів. Не сумніваюся, що це позитивно вплине на розвиток нашої економіки. Проте, аби зрушити біржовий ринок з місця, нам слід було б створити при Кабінеті Міністрів відповідну координаційну раду, налагодити під патронатом держави співпрацю нашої асоціації з такими міжнародними об’єднаннями бірж, як NYSE Euronext, CME Group тощо.
— Що ви маєте на увазі, кажучи про таку співпрацю: обмін інформацією і досвідом чи щось більше?
— Я вважаю, що Україні час підключитися до глобальних міжнародних біржових об’єднань, якими є названі вище NYSE Euronext і CME Group. Так група компаній Euronext утворилася 2000 року шляхом злиття таких національних бірж, як Амстердамська, Брюссельська, Паризька. 2001 року була куплена ще й Лондонська міжнародна біржа фінансових ф’ючерсів і опціонів, а наступного року до цього об’єднання приєдналася Португальська фондова біржа. У 2007 році Euronext злилася ще й з Нью-Йоркською фондовою біржею (NYSE) і стала називатися NYSE Euronext. Створення цього потужного об’єднання дозволило його учасникам ефективніше торгувати товарними дериватами і забезпечило реальну глобалізацію цього ринку.
До вигод процесу біржової глобалізації, якщо до нього приєднається й Україна, слід віднести можливість стати гідним конкурентом на національних і світових товарних і фінансових ринках, усунення багатьох географічних і технологічних обмежень, зниження витрат учасників ринку, міжнародну уніфікацію правових і технічних норм у біржовій торгівлі. Особисто я є переконаним прибічником того, аби Україна не стояла осторонь цього процесу. А для обґрунтування назву лише одну цифру. Капіталізація NYSE Euronext складає близько 22,3 трильйона євро. Враховуючи велику вагу і досвід цього об’єднання, Україна може отримати можливість створити прозорий біржовий ринок сільгосппродукції і одночасно вийти зі своїми товарними потоками на світовий рівень. Наш товаровиробник отримає можливість страхувати свої ризики так, як це роблять у всьому світі. Крім того, біржові операції на європейських майданчиках NYSE Euronext проводяться в межах законодавчого поля Євросоюзу, і це сприятиме реальній гармонізації вітчизняного законодавства з європейським.
— Все це лише ваші побажання й припущення чи якісь конкретні кроки в цьому напрямі вже здійснюються?
— У складі офіційної української делегації на чолі з колишнім першим заступником міністра аграрної політики України Юрієм Лузаном у жовтні 2009 року я відвідав Францію і мав можливість познайомитися з роботою NYSE Euronext і, зокрема, біржового майданчика Euronext-Paris, з діяльністю професійних учасників ринку. За підсумками цієї та інших зустрічей було підписано меморандум про співдружність з метою створення біржового ринку ф’ючерсних контрактів та опціонів в Україні, базовим активом яких є сільгосппродукція. Вже є дорожня карта реалізації цього проекту.
Наш головний висновок такий: об’єднання з NYSE Euronext сприятиме набуттю Україною статусу одного з центрів світової біржової торгівлі. За оцінками фахівців, завдяки цьому більше 12—15% сільгосппродукції, що знаходиться в обігу Liffe CONEСT (підрозділ NYSE Euronext), може бути українського походження.
— Чи маєте ви намір запозичити також досвід страхування ризиків?
— Це для нас одне з основних завдань на сьогодні, і в цьому дуже допоможе досвід NYSE Euronext, де хеджування набуло широкого поширення. Хеджер захищається від несприятливих цінових коливань, займаючи на ф’ючерсному ринку позицію, зворотну до позиції на фізичному ринку. Збитки на фізичному ринку компенсуються прибутком на ф’ючерсному і навпаки.
— Боюся, що читач у цій справі без прикладу не розбереться.
— Ось вам приклад. Виробник уклав контракт, що передбачає продаж товару через півроку. Але собівартість його продукції, а отже і її ціна залежать від багатьох чинників. У промисловості — від вартості сировини, в сільському господарстві — від змінних цін на добрива, насіння, пальне тощо. Через це виробник знаходиться в позиції «під ризиком». Але він може забезпечити себе завдяки купівлі ф’ючерсного контракту. Якщо за сировину або інші матеріали для виробничих цілей потрібно платити валютою, то можна убезпечити себе від ризиків, придбавши долари або євро заздалегідь, за контрактом на відповідний термін .
Спільно з NYSE Euronext ми зможемо запровадити механізми управління ціновими ризиками на аграрному ринку. Для цього ф’ючерсні та опційні контракти на сільськогосподарську продукцію повинні торгуватися на електронній торгівельній платформі Liffe CONEСT. Разом із фуражною і продовольчою пшеницею в системі ведеться торгівля кукурудзою, рапсом, цукром, какао. Послуги цього електронного біржового майданчика мають величезний попит: структурний підрозділ NYSE Euronext NYSE Liffe управляє ринками деривативів у Амстердамі, Брюсселі, Лісабоні, Лондоні та Парижі і має щоденний (!) торговий обіг близько 2 мільярдів євро.
— А що, для порівняння, можна сказати про стан біржового ринку України?
— У нас сьогодні 563 біржі, причому працює менше половини. За 9 місяців цього року ними проведено всього 5,3 тисячі торгів, де пропонувалися товари на 64 мільярди гривень, а договорів укладено менше ніж на 57 мільярдів. Аби перерахувати більш менш ефективно працюючі біржі вистачить пальців на одній руці. Аграрна біржа (державна) має найбільший об’єм зареєстрованих контрактів (37 млрд). До товарних бірж-лідерів, в межах яких укладається значна кількість біржових контрактів за результатами реальних біржових торгів, варто віднести Київську агропромислову біржу (3,4 млрд), Чорноморську товарну біржу агропромислового комплексу (3 млрд), а також Універсальну товарно-сировинну біржу (2,3 млрд). Більшість контрактів найпростіші — на спотових умовах (реальний товар і негайне постачання). На форвардні договори (реальний товар і відстрочене постачання) на українському ринку припадає лише 6,7%. Що стосується ф’ючерсів і деривативів, то вони у нас ще попереду — тільки-но об’єднаємося з NYSE Euronext. І дуже важливо, що ця міжнародна компанія розглядає свою майбутню присутність в Україні не інакше як інвестування у приватний аграрний бізнес.
