В Україні дебіторська заборгованість зростає вже в геометричній прогресії. Якщо з 1999 до 2002 року загальний її обсяг зростав із року в рік, але при цьому зберігав деяку передбачуваність і навіть тенденцію до зниження темпів, то з 2002 до 2004 року виріс більш ніж учетверо: з 89,6 мільярда гривень 2002 року до 400,2 мільярда 2004 року. Тобто в середньому показники дебіторської заборгованості щорічно подвоюються. При цьому загальний обсяг заборгованості перед бюджетом країни подвоївся, однак, як і раніше, не перевищує 5%, що, в принципі, підтверджує відносну стабільність фіскальної системи України, однак стрибкоподібність у показниках вказує на нестабільність вітчизняного ринку, його непередбачуваність і ненадійність.
І чи можна взагалі в Україні стягнути з боржника належне? Згідно з оперативними даними департаменту державної виконавчої служби ситуація така: за перше півріччя 2005 року подано більше 5,4 мільйона виконавчих документів на 35 млрд. гривень. На кінець півріччя завершене провадження по 5,5 мільйона документів і стягнуто 1,4 мільярда гривень. Низька ефективність держвиконавців зумовлена тим, що, згідно зі статтею 1091 Цивільного кодексу України (набрав чинності 1 січня 2004 року), ніхто не має права списувати кошти з рахунку клієнта, без ухвали суду. Але якщо раніше після ухвали суду державний виконавець надавав банку судову ухвалу і накладав арешт на рахунок боржника, то тепер для накладення арешту необхідна ще одна постанова суду. Як пояснив глава держвиконавців України Олександр Кузь, «накласти арешт на банківські рахунки боржника нелегко ще й тому, що, за нашим законодавством, він, боржник, може відкривати необмежену кількість рахунків у банках і таким чином — перекидати гроші з одного рахунку на інший, не даючи їм з’явитися на арештованих рахунках. І це можна проробляти практично до нескінченності. А якщо коштів на рахунку боржника не виявилося, то державний виконавець повинен стягнути борг через інше майно, якого часто просто не виявляється».
Поради державної виконавчої служби кредиторам полягають ось у чому. Не потрібно чекати добровільного повернення боргів дуже довго. Якщо працювати за заставними договорами (іпотекою), то в цьому випадкові до суду звертатися не потрібно, нотаріус оформить ухвалу на стягнення боргу за рахунок реалізації заставного майна. Якщо ж справа дійшла до суду, то кредитор повинен знати, що, згідно із законом, він може вимагати з боржника компенсацію не лише судових витрат, але й 10% понад суми боргу в разі непідпорядкування ухвалі суду.
Але все ж, запобігти виникненню боргу завжди простіше, ніж згодом вдаватися до допомоги суду та виконавчої служби. Для цього може дуже знадобитися інкасо. На міжнародному ринку юридичних послуг у всьому світі цим поняттям означають професійне досудове стягнення дебіторської заборгованості з будь-якого боржника. За кордоном така методика дуже популярна, оскільки дозволяє не лише повернути гроші, але й зберегти з боржником хороші стосунки. Правильно організоване інкасове стягнення — перший, а в більшості випадків, і останній етап стягнення боргу. У крайньому випадкові, ви завжди можете повернутися до судових методів.
Чому ж в Україні, при наявності такого дійового механізму, дебіторська заборгованість так стрімко зростає? Ситуацію коментує Майлз Вайборн, керівник юридичного департаменту міжнародної компанії STA Graydon: «В Україні темпи розвитку інкасо не відповідають європейському рівневі. Ми, як правило, пов’язуємо це з особливостями законодавства та економічною ситуацією в Україні. Однак останнім часом, помітний значний прогрес».
Чинником ефективності й доцільності інкасо є те, що українських боржників перспектива судового розгляду щодо заборгованості не завжди непокоїть. Підійшовши до справи з розумом і фантазією, дебітор може затягнути судовий процес на 4 — 7 місяців. А потім — і примусове виконання ухвали суду. До моменту звернення судового виконавця до банку виявляється, що грошових коштів на рахунках уже немає. Пошук цього майна дебітора може зайняти до шести місяців, включаючи час на його продаж. До цього потрібно додати судові витрати, гонорар юридичній фірмі, і все це — без гарантії повернення боргу. Спеціалізовані юридичні компанії не лише займуться поверненням боргів, але й допоможуть їх заздалегідь уникнути. Це важливо, бо лише в 1997—1998 рр. в Європі понад 200 тис. фірм стали банкрутами через відсутність точної комерційної довідки про партнера. Причому найбільша «група ризику» — молоді компанії, зі стажем роботи до п’яти років. Потрібно виявляти також особливу обережність при угодах iз офшорними компаніями. По можливості, отримуйте передоплату або розбивайте угоду на більш дрібні оплати.
