У ці літні дні, коли над країною гриміли грози та зливи, ніхто не помітив, як із якогось малопомітного болота піднялася та полетіла в невідомому напрямку маленька пташка, забарвлена в кольори національного прапора. У неї дивна назва — диверсифікація. Це — мрія нашої країни та її людей наповнити бажане слово «незалежність» реальним змістом. Щоб енергоресурси, на які Україна не така вже й багата, можна було купувати не з одного джерела, яке в цьому випадку має можливість постійно диктувати нам свої умови... Як кажуть, не судилося. У неділю розпочалося заповнення російською технологічною нафтою нафтопроводу «Одеса — Броди», який задумувався саме як дієвий захід такої диверсифікації. Дорогою до Європи каспійська нафта могла відчутно зміцнити енергетичну незалежність України. Але, очевидно, далеко не всі це розуміли і, головне, хотіли. Напередодні глава «Нафтогазу України» Юрій Бойко заявив: «Я вдячний російській стороні за конструктивну позицію щодо вирішення питання стосовно трубопроводу, що простояв три роки». Бойко запевнив, що нафтопровід «Одеса — Броди» «приноситиме користь країні й ефективно працюватиме на благо економіки обох країн». Чи аплодував хтось в Україні цій сентенції, крім ЗМІ, які живляться з того самого недиверсифікованого джерела? Але факт у тому, що поки що нафту для заповнення нафтопроводу надала не ТНК-БП, а «Укртранснафта» зі своїх резервів...
Тим часом «Одеса — Броди» — це важливий, але лише один з елементів великого нафтогазового пакета домовленостей, що здатні накласти відбиток на подальшу історію нашої країни. Минулого тижня Київ і Москва підписали угоду про поставки в 2005 — 2006 рр. до України 44 млрд. кубометрів туркменського газу та до 60 млрд. кубометрів щорічно — в 2007 — 2028 рр. Цікаво, що угоду, подробиці якої оприлюднять ще не скоро, названі сторони підписали з операторами поставок туркменського газу. Цю роль, як йдеться в спільному прес-релізі «Газпрому» та «Нафтогазу України», із 1 січня 2005 року виконуватиме створена в Швейцарії на паритетних основах стовідсотково дочірніми підприємствами «Газпромбанку» та Raiffeisenbank компанія «РосУкрЕнерго». Вона доставлятиме газ до кордону України. Але це буде вже не туркменський газ, а газ, закуплений на основі довгострокової угоди в Туркменістану Росією. Цікаво, що поки що жодного слова не кажуть про те, якою буде ціна російсько-туркменського газу для України. Ось чим обертаються домовленості про формування єдиного перспективного балансу газу Росії й України...
На сьогодні оператором поставок туркменського газу для України є угорська компанія Eural Trans Gas. Крім «Газпрому», вона єдина, хто має повноваження на транспортування газу за українською системою трубопроводів у напрямку інших європейських країн. За даними компанії, її обіг у 2003 році досяг $2 млрд., а прибуток від транспортування та продажу 35 млрд. куб. м туркменського газу становив $220 млн. При цьому експерти «Дня» не виключають, що цю компанію, про репутацію якої у світі говорять різне, було відлучено від середньоазійсько-російського транзиту саме у зв’язку зі скандалами, що виникали навколо її передбачуваних засновників. Проте вона, очевидно, й надалі буде оператором частини туркменського газу, який Україна продає до Європи. До речі, Україну не взяли до складу засновників нового газового оператора, який отримав найменування «РосУкрЕнергопром»... Ця компанія купуватиме туркменський газ для українського ринку та виступить оператором закупленого газу й інвестором у розвиток газотранспортної інфраструктури, необхідної для забезпечення транзиту. Єдиним втішливим призом для нас могло б бути те, що управлятиме компанією координаційний комітет із представників вищого керівництва «Газпрому», «Нафтогазу України», Газпромбанку та Raiffeisenbank. Чи можна припускати, що чиїсь конкретні інтереси при цьому забудуть? І це в той час, коли Україна, не зумівши укласти довгострокову угоду про закупівлю газу в Туркменістану, залишається на своєму ринку газу буквально сам на сам із його єдиним продавцем — Росією.
Тим часом ситуація на ринку нафтопродуктів України, попри оголошену пролонгацію цінового меморандуму між нафтотрейдерами й урядом, залишається складнопрогнозованою. Ціни на нафтопродукти почали повільно повзти вгору. Комунікаційна група «PRT» опублікувала нещодавно дослідження, учасниками якого стали топ-менеджери 13 компаній — великих гравців на ринку нафтопродуктів України. Називаючи причини нещодавньої кризи, що виникла на ринку нафтопродуктів України, представники нафтових компаній відзначили, зокрема, залежність країни від поставок нафти з Росії. При цьому в дослідженні зазначається, що знизити загрозу виникнення кризи можна, зокрема, диверсифікувавши поставки нафти до України.
Події на газовому ринку, що також дуже сильно впливає на цінову ситуацію в економіці та на конкурентоспроможність українських підприємств на внутрішньому й зовнішньому ринках, ще попереду. Народний депутат, голова наглядової ради Української газової асоціації Геннадій Руденко в розмові з «Днем» сказав щодо останніх газових домовленостей із Росією: «Сталося те, що мало статися». При цьому він відзначив підозріло слабкий ступінь участі України в створенні «РосУкрЕнергопрому» і звернув увагу на те, що в нинішніх умовах Росія стає єдиним постачальником газу в Україну та може диктувати їй свої ціни. Єдиним виходом у цій ситуації голова парламентського комітету із екологічної політики та природокористування вважає увагу до енергозбереження і навіть пропонує заснувати в уряді посаду відповідного віце-прем’єра.
Народний депутат Олег Салмін теж стурбований можливими наслідками нової газової ситуації в Україні. Ліквідація слабких паростків диверсифікації, що забезпечувалася шляхом доступу на український ринок туркменського газу, на його думку, може призвести до того, що Росія знову поводитиметься так, як у середині 90-х років минулого століття, коли вона, не переймаючись, диктувала та підіймала плату за газ, що постачався українським підприємствам.
