За останні роки галузь будівництва демонструвала шалені темпи розвитку. Надприбутки «надихали» будівельних магнатів на нові звершення, а обсяги нового житла щорічно зростали на 6—18%. Сьогодні в країні ліцензію на проведення будівельних робіт мають 48 тисяч організацій, з яких 44 тисячі — активні. Причому 12 тисяч — це великі та середні будівельні фірми, решта 32 тисячі — малі. Плюс до цього ще 9 тисяч виробників будматеріалів. І два місяці тому більшість з них почали заявляти про «замороження» своїх об’єктів, а подекуди й закриття фірм...
Фінансові проблеми у будівельників почалися після посилення банками кредитних вимог до позичальників. Адже кредити під 20—25% річних не кожному по кишені... Таким чином, проблеми на міжнародних фінансових ринках вдарили в Україні по одній із «найлокомотивніших» галузей, що формує за різними оцінками 7—12% ВВП. І хоч будівельним проблемам в Україні ще далеко до рівня казахських (там ринок будівництва зупинений на 70%), але експерти називають їх яскравими симптомами вже хворої економіки.
Загрозливість ситуації нарешті помітили й урядовці, які поставили свій діагноз. Під керівництвом першого віце-прем’єр-міністра України Олександра Турчинова на Грушевського зібрали нараду з питань розвитку будівельної галузі, у якій приймали участь представники будівельних компаній, банків, податкового та інших відомств. «Коли ми говоримо про бурхливе зростання цієї галузі, на жаль, ми змушені констатувати проблеми, які існують. І найголовніша з них — це необ’єктивне формування цінової політики. Ціни на українському ринку житла перевищили показники більшості розвинутих європейських країн. Це ненормально», — говорить Турчинов.
За його словами, ціни на житло вгору потягнули три фактори: корупція при розподілі земельних ділянок, корупція у питаннях з отриманням дозволів та значні вимоги місцевих органів влади до будівельних компаній.
А от міністр регіонального розвитку та будівництва України Василь Куйбіда цьогорічне зниження обсягів будівництва не вважає несподіванкою чи якимось форс-мажором. «Є визначена закономірність: капіталовкладення на рівні 25% приводять до зростання будівельних робіт на 10—16%. Якщо за останній рік капіталовкладення значно знизилися, то зростання будівельно-монтажних робіт ми повинні очікувати на рівні 5—7%», — говорить він. До того ж, ситуацію ускладнила міжнародна криза ліквідності та висока інфляція в Україні.
«Сьогодні ажіотажного попиту на продукцію, що пропонують будівельники, практично немає», — відзначає Турчинов. І якщо не вжити серйозних дійових заходів, то будівельній галузі загрожує стагнація. Щоб цього не допустити, на нараді шукали способів покращання умов фінансування будівельників та можливостей продовження банками термінів фінансування цих компаній.
«Завдання і справді важливі, складні, але конкретика для їхньої реалізації була слабка», — говорить у бесіді з «Днем» один із учасників урядової наради. Він повідомив, що натомість на нараді вирішили створити спеціальну групу з представників банків та будівельників, яка спільно з Мінфіном повинна розробити пропозиції для відповідної програми урядових дій у галузі будівництва. «Я не великий прихильник створення жодних груп. Її поява — крок зрозумілий, але не зовсім ясно, наскільки вона зможе змінити законодавство чи якісь інші регулятивні документи, необхідні для роботи фінансового ринку», — вважає співрозмовник «Дня».
Банкіри, з якими вдалося поспілкуватися виданню, наголосили, що вони самостійно теж намагаються врегулювати будівельну ситуацію. «Насправді кожен великий банк має власну програму для дофінансування великих об’єктів, — говорить один із них. Але в будівельних проблемах винні й самі будівельники...
Такі твердження підтримуються і деякими експертами. Мовляв, більшість будівельних компаній пожинають плоди власної цінової політики. Підіймаючи ціни на житло, вони тим самим пропорційно збільшували вартість будматеріалів, закладаючи під себе міну сповільненої дії. Зрештою, такі цінові перегони бумерангом вдарили по самих будівельниках.
«Сьогодні найбільша проблема — рентабельність. Потрібно зменшити надприбутки, які заробляються у будівельній галузі, і все стане на свої місця». — коментує ситуацію «Дню» директор Інституту трансформації суспільства Олег Соскін. Окрім того, експерт пропонує встановити об’єктивну ціну на квадратний метр житла.
«Держава може встановити реальні ціни на квадратний метр. Просто потрібно порахувати їхні (будівельних компанійю. — Авт.) надприбутки, скільки вони мають на кожному метрі», — розповідає експерт. Для цього Мінекономіки, Мінфін, фінансова розвідка утворюють команду аудиторів, беруть кілька будинків (елітне, економ-класу та комерційне житло), і по кожному з них вираховують реальну вартість збудованого метру житла. Соскін наголошує, що за такими розрахунками аналітики повинні враховувати вартість земельної ділянки під забудову без хабарів, ринкову ціну будівельних матеріалів, витрати на зарплатню. «Максимальна собівартість квадратного метру житла економ-класу коштуватиме дві тисячі гривень», — додає він. Далі держава повинна встановити, як це прийнято у Європі, 25% рентабельність на метр квадратний. І тоді квадратний метр житла економ-класу коштуватиме максимум 4—6 тисяч гривень, а не 13 тисяч гривень, як нині...
