Для тих, хто вже призабув, що то таке черга, є адреса: Хмельницький, завод будівельних матеріалів. До відділу збуту тут не підступитися. І у кабінеті директора цього заводу Олексія Кривдика не вмовкають телефони. Всі хочуть цегли і навіть про ціну не запитують. Розповідає:
— Розрахунок за попередньою оплатою, та ще й потім до чотирьох тижнів треба чекати, аби одержати товар. Звертаються, – продовжує, — з Молдови, сусідніх обласних центрів. Доводиться відмовляти. Для своїх, як бачите, не вистачає. На складі немає і цеглини.
Дивна як на сьогодні картина: якого виробника не візьми, то кожен про одне лише думає: як, кому свій товар збути. Витрачається на рекламу, на упаковку, на так звані маркетингові дослідження. А тут думають лише про те, як збільшити обсяги виробництва.
Попит явно перевершує пропозицію. Відтак надходить до Хмельницького львівська, житомирська, рівненська, чернігівська цегла. Взимку везуть навіть з Вінниці (увесь інший час цегла звідти йде до Києва).
Проглядається будівельний бум. В управлінні економіки облдержадміністрації повідомили хроніку «введення в експлуатацію житла за рахунок усіх джерел фінансування»: 2000 рік — 168,3 тисячі квадратних метрів, 2001-й — 174,8 тисячі, 2002 — 200,7 тисячі, 2003-й — 242,7 тисячі. Стримуючим фактором залишається виробництво цегли. У 2000 році виготовлено 76,5 мільйона штук, у 2001-му — 66,8 мільйона, у 2002-му — 71,2 мільйона, у 2003-му — 69,4 мільйона. Як бачимо, прогрес відсутній. До того ж кожна друга цеглина у краї із заводу будівельних матеріалів у Хмельницькому.
Але ж на Хмельниччині 28 цегельних заводів. У 1990 році ними було виготовлено 150 мільйонів штук цегли. Наразі ж навіть статистика не відає, де, хто й скільки саме виробляє. Одначе відомо, що один лиш завод у Кам’янці-Подільському не поступався за потужностями підприємству, де нині керує Кривдик. Він не без задоволення пригадує, що вивіз звідти деяке устаткування за ціною металобрухту.
Втім, погибель конкурента не радує Кривдика. Його турбує ситуація, що склалася у галузі, яка нині використовує 50% потужностей. Наприклад, давно вже захололи печі заводу «Силікат» у Славуті, який недавно вважався гігантом індустрії будівельних матеріалів. Борг підприємства лише з земельного і комунального податків наближається до 80 тисяч гривень.
Однак у Славутському районі є ще один цегельний завод — у селі Романини. Його потужність 17 мільйонів штук цегли на рік. За словами заступника голови Славутської райдержадміністрації Віктора Харлоса, це підприємство ось-ось почне працювати, оскільки прийшов новий орендар із сусідньої області.
Тим часом Харлос погоджується, що цегла в районі давно вже стала гострим дефіцитом. З інших країв везуть цей будівельний матеріал і збувають поштучно майже за такою ж ціною, що й хліб.
А що ж на те місцева влада? Чи то не бачила, чи то й потурала тимчасовим орендарям?
Та повернемося на цегельний завод у Хмельницькому. За словами Кривдика, середня зарплата тут тисяча гривень. Кадрової проблеми немає. Бажаючих працювати не менше, ніж покупців цегли. У бюджет завод платить до двох мільйонів гривень різних обов’язкових платежів. Є й хороші плани.
— Встановлюємо нову піч, – розповідає директор. – Пуск — у 2005 році. Тоді виробництво цегли подвоїться. Розширене відтворення здійснюємо за свої, зароблені гроші. Ні в кого не позичали і позичати не будемо. Така заводська політика. На порозі будівельний бум. Але поки будівельна індустрія краю до нього не готова.
ДО РЕЧI
На ринку будівельних матеріалів України прогнозують суттєві зміни, що можуть істотно ослабити дефіцит цегли. Отже, цеглярам не варто баритися з нарощуванням потужностей. У іншому випадку їхнє місце на зростаючому ринку можуть зайняти інші. У разі реалізації Державної програми розвитку виробництва виробів із пористих бетонів і їх використання в будівництві на період 2005—2011 рр., прийнятої постановою уряду України 26 травня, в Україні до 2011 року 30—50% висотних і 60—80% малоповерхових будівель зводитимуться із пористих бетонів. Метою програми є зниження вартості будівництва об’єктів, збереження енергоресурсів за рахунок використання пористого бетону, який є найперспективнішим теплозберігаючим матеріалом для стінових конструкцій. Вона, зокрема, передбачає реконструкцію заводів із виготовлення виробів із пористого бетону й організацію нового його виробництва на домобудівних комбінатах і заводах із випуску силікатної цегли. Фінансуватимуть цю програму (17,6 млн. грн.) із держбюджету (1,8 млн. грн.), а також за рахунок залучення коштів з інших джерел. У результаті очікується зниження собівартості будівельно-монтажних робіт на 15—20% і їхньої трудомісткостi — на 20—25%. При цьому економія енергоресурсів при експлуатації будівель і споруд із пористого бетону може становити 20—25%. З урахуванням прогнозованих темпів зростання житлового будівництва річна потреба у виробах із пористого бетону в 2005 році становитиме 5—6 млн. кубометрів на рік, що в 15 разів перевищує обсяги його виробництва в 2003 році.
