Минулого тижня до численних шоків, які мало не щодня змушують здригатися українців, додався ще один. Як виявилося, корупція роз’їдає не тільки нашу країну, а й держави — члени Євроспільноти. Відповідно до першої доповіді спеціальної комісії Європарламенту, яка досліджувала цю проблему, збитки від корупції в державному секторі країн ЄС щороку оцінюються у 120 мільярдів євро. Як зазначено у звіті, тільки в держсекторі зареєстровано як мінімум 20 мільйонів випадків корупції. Згідно з його висновками, три чверті мешканців усіх 28 країн ЄС, опитаних під час підготовки звіту, вважають, що корупція в їхніх країнах широко розповсюджена, а більша половина переконана, що становище погіршується.
Серед заходів, які пропонують члени комісії для ліквідації цього ганебного явища, позбавлення на п’ять років будь-яких державних контрактів будь-кого, хто визнаний винним у відмиванні грошей та корупції. Комісія закликає навіть до правового захисту інформаторів, у яких також, як мовиться, рильце в пушку. На думку експертів, таких людей не можна залучати до відповідальності як злочинців.
Аналізуючи наведені у доповіді дані на одному з українських телеканалів, професор Інституту політичних наук Єнського університету Фрідріха Шиллера (Німеччина) Міхаель Дреєр відзначив: «Цифра 120 мільярдів, звісно, шокує. Це, певно, вище, аніж очікувала більшість людей», — зазначає професор. «Справді, не хочу здаватися упередженим, але така ситуація зберігається вже багато років. Тож це ні для кого не є великою несподіванкою», — додає експерт. Він поділяє корупцію на ту, що має місце на низьких рівнях суспільства, і на ту, що діє на рівнях урядової адміністрації та наводить приклад, коли чиновник з високої посади переходить до приватної компанії, яка працює в тій же галузі. Уже тільки через одне це його можна підозрювати в лобізмі, а отже, й у корупційних злочинах на користь зазначеної компанії.
Цікаво, що в Україні такі дії посадовців засуджувати не прийнято. У нас вони вільно мігрують між державним сектором та приватним і у зворотному напрямку. Та й взагалі, чи можна порівнювати інфікованість корупцією в ЄС та в Україні? Про такі дослідження поки що чути не доводилося, але громадяни нашої країни, здається, апріорі впевнені, що за цим показником ми попереду всієї планети.
Днями довелося почути від українських експертів про вітчизняні корупційні оборудки. Зокрема, директор аналітичного департаменту «Реформаторського клубу» Ігор Лавриненко розповів про специфічну модель, за якою працює НАК «Нафтогаз України». За його словами, газ продається кінцевим споживачам не самим холдингом, а фірмам-посередниками, причому без передоплати. Продавши газ за живі гроші населенню, останні не розплачуються з його власником, а зникають. Судові позови не мають наслідків, бо, каже експерт, у такої фірми нічого взяти, крім стола й комп’ютера. Як наслідок, «Нафтогаз» щороку списує 30 мільярдів збитків. Корупційна складова, на думку Лавриненка, закладена також у наявність в Україні різних цін на газ: однієї, низької, для населення, іншої — високої, для підприємств. Відтак газ, призначений для населення, насправді й, зрозуміло, не «безвідкатно» потрапляє до підприємств.
«Схоже, ми в Україні ще не розуміємо, скільки газу, призначеного для домогосподарств, задіяно у промисловості, — констатує відомий економіст, бізнесмен і журналіст Андрій Блінов, — першими такий газ отримають компанії, наближені до чиновників. Відчуйте різницю в цінах: промислові підприємства мали би отримувати газ по 500 доларів (із ПДВ і транспортуванням), підприємства теплокомуненерго — по 160, населення — десь по 100 доларів».
А. Блінов пропонує встановити на газ одну ціну, але побоюється, що це може викликати нерозуміння і невдоволення у населення. «Головна економічна парадигма Майдану, — відзначає експерт, — сьогодні дуже проста: в країні крадуть на десятки мільярдів доларів, а отже, необхідно прибрати всі ці фірми-прокладки та людей, пов’язаних із сім’єю Президента й міністрами. Завдяки цьому можна буде зібрати до 40 мільярдів доларів. Тоді жодний кредит — ані російський, ані МВФ — не буде потрібен». Економіст частково погоджується з цією логікою, хоч і ставить цифру 40 під сумнів. А крім того, він зауважує, що досвід 2005 року показує, що немає гарантій того, що «нова влада, демократична, ліберальна й чесна через півроку не перетвориться на таку ж корупційну гідру, яка, можливо, матиме ще кращі, але не такі відверті схеми, наприклад відмивання бюджетних коштів...»
Минулого тижня в столиці України були представлені також висновки громадської експертизи корупційних ризиків у Держбюджеті-2014. На думку голови парламентського комітету з питань боротьби з організованою злочинністю та корупцією Віктора Чумака, «політична забарвленість корупційних ризиків залишається і надалі однією з ознак бюджетного процесу». Як розповів директор Центру політичних студій та аналітики Віктор Таран, експертиза показала, що державний бюджет України містить низку різнопланових корупційних ризиків. Вони формувалися шляхом нехтування процедурними вимогами щодо розгляду та ухвалення законопроектів, надання занадто широких повноважень тим чи іншим органам влади, використання законодавчих ініціатив для лобіювання приватних інтересів або формування загальнонаціональних корупційних схем.
За даними дослідників, понад мільярд гривень із держбюджету-2014 надається місцевим бюджетам на здійснення заходів із соціально-економічного розвитку окремих територій у межах державного фонду регіонального розвитку. Причому 55% від загальної суми таких субвенцій спрямовано в одномандатні округи народних депутатів від Партії регіонів та 38% — позафракційних депутатів.
До трійки лідерів отримання «бюджетної допомоги», як розповідає громадський активіст, увійшли Сергій Клюєв (Партія регіонів, Донецька обл.) — 64,3 мільйона гривень, Володимир Литвин (позафракційний, Житомирська обл.) — 55 мільйонів, Ігор Палиця (позафракційний, Волинська обл.) — 40 мільйонів гривень.
Відчутні системні ризики містить також сфера державних закупівель, яка частково регулюється бюджетом. Так Міноборони отримало право продовжити дію угод про надання послуг із харчування військовиків, що діяли минулого року. Скасування публічних тендерів, на думку аналітиків, призвело до відсутності конкуренції, а відтак не тільки позначилося на якості послуг, а й відкрило можливості для розподілу коштів у ручному режимі з високою вірогідністю корупційних відкатів. Носіями повномасштабних загальнонаціональних корупційних схем, які не могли не звернути на себе уваги аналітиків, виявилися деякі нещодавно ухвалені закони. До них можна віднести закони про оцінку майна з метою оподаткування і про амортизаційні відрахування для фінансування житлового господарства.
