Нарешті дочекалася свого часу Рахункова палата України: з 1 січня 2006 року її повноваження істотно розширилися. Це пов’язано з вступом в силу нової редакції статті 98 Конституції України, яка відтепер звучить так: «Контроль від імені Верховної Ради України за надходженням коштів до Державного бюджету України та їхнім використанням здійснює Рахункова палата України». «Державні структури тепер знатимуть більше про держбюджет і, передусім, — про наповнення його прибуткової частини», — сказав учора на прес-конференції голова Рахункової палати України Валентин Симоненко. Власне українського феномена, коли незалежний конституційний орган фінансово-економічного контролю мав урізані права, більше не існує. За словами Симоненка, вже при підготовці державного бюджету 2006 року було враховано пропозицію Рахункової палати про збільшення його прибуткової частини на 9,5 млрд. грн. Голова Рахункової палати України впевнений, що посилення ролі органу державного аудиту відбудеться не за рахунок жорсткості та фіскальних функцій, а шляхом оперативної реакції на висновки Рахункової палати, причому реакції не лише окремих міністерств, а й усього суспільства.
Схоже, Рахункова палата вже приступила до виконання відносно нових для неї функцій. Відповідаючи на запитання «Дня» про реальність заяв глави Мінфіну про виконання державного бюджету минулого року, Симоненко пояснив ситуацію з виконанням бюджету одеською приказкою «з кожного лимона можна зробити лимонад» і сказав, що Мінфін вибірково використав «достатньо багато позитивних моментів, які свідчать про поліпшення в тій чи іншій сфері». Однак за словами Симоненка, спираючись на офіційну статистику й моніторинг (експертиза ще не проводилася), що проводиться Рахунковою палатою, можна зробити висновок, що ні по прибутковій, ні по витратній частинах державний бюджет 2005 року не виконано. Більш того, відзначив він, жодного макроекономічного показника, закладеного до бюджету-2005, також не досягнуто.
Під час вчорашньої прес-конференції відбулося також підписання комюніке між Рахунковою палатою України й Вищою контрольною палатою Польщі, в якому зафіксовані результати паралельної перевірки ефективності роботи прикордонних переходів. Перевірка показала гостру потребу мати єдиний центральний орган виконавчої влади, який займається будівництвом і реконструкцією всіх пунктів пропуску через державний кордон. Система фінансування заходів за рахунок держбюджету виявилася неефективною, оскільки бюджетні кошти розпилюються між різними програмами. Протягом 2000—2004 років на будівництво автомобільних пунктів пропуску було виділено з держбюджету 171,6 млн. грн. Усього ж для облаштування українсько-польського кордону та прикордонної інфраструктури з метою наближення України до Євросоюзу буде ще потрібно як мінімум 565 млн. гривень (81,9 млн. євро). Незважаючи на вживання оперативних заходів за результатами паралельної перевірки, попереду ще, на думку Симоненка, непочатий край роботи: адже розходження між українськими і польськими статистичними даними по взаємних експортно-імпортних операціях становить понад $1 мільярда.
