Інтуїтивно кожний громадянин розуміє, бюджет має саме безпосереднє відношення до його власного гаманця. Бо бюджет — це податки, зарплати, субсидії, нарешті, для когось, просто повернення (або пролонгування?) давно прострочених боргів. Але як оцінити ці та подібні їм перспективи, виходячи з оприлюднених минулого тижня законопроекту «Про держбюджет», основ монетарної політики Нацбанку, прогнозу соціально-економічного розвитку «народного господарства», а також політекономічних намірів Президента країни?
Насмілимося припустити, що навіть, коли якийсь читач і задасться означеною головоломкою, то заняття це буде таке ж безрезультатне, як і безглузде. Парадокс цей пояснюється просто: в запропонованих документів не було мети дати відповіді на згадані питання. В них інше призначення — замаскувати справжні фінансові запити «холдингів», що розташувалися біля влади, максимально зберігаючи систему трансляції бюджетних грошей на рахунки приватних компаній (бажано за кордон), що склалася протягом останніх трьох років (тобто після гіперінфляційної структуризації економіки). Зазначимо, щорічно, біля влади відбувається ротація фінансових донорів. Внаслідок цього, щорічно актуалізується проблема перепрограмування бюджету, зміни пріоритетності його товарно-грошових потоків і, як наслідок, посилення конкурентної боротьби за переділ впливовості. Будь-якими засобами...
Отже, що ж саме переховується за головним фінансовим законом країни? Може здатися, що оскільки йдеться про бюджет, то коло обмежується виключно державними грошовими ресурсами. Дійсно, на відкритому для сторонніх очей майданчику, тобто на парламентській трибуні, заявлено лише два глобальних «інтереси»: грошові потоки до бюджету (податкові надходження або пільги) і з бюджету (різні витратні статті). Природно, що особи та структури, які мають відношення до цих потоків, цілком легітимні. Всі вони хочуть пільг та грошей, і депутати щиро тиражують їхні запити та бажання.
Втім, бюджетний ажіотаж, який виникає з року в рік у сесійній залі, ще ніколи не зачіпав системоутворюючих фінансових принципів нинішнього режиму. Тому складання реального бюджету ще ніколи не зводилося в ранг серйозного завдання. Фахівці кажуть, що для них не становить труднощів скласти збалансований бюджет, оскільки прогнози за бюджетними доходами і витратами легко прогнозуються, виходячи з їх фактичного виконання. За однієї умови. Їм потрібен пріоритет, який вибудований бюджет обслуговуватиме.
Отже, якщо будь-який бюджет завжди пронизано внутрішньою метою, то яку «мету» обслуговує бюджет майбутнього року? Навряд чи ми помилимося, якщо припустимо, що мета ця явно розходиться з тією, що публічно проголошується (на кшталт, потреб народу або товаровиробників). Мета цього бюджету, як і попереднього — сам бюджет, бюджет як бізнес, бюджет як капітал. Що тут мається на увазі? Тільки те, що бізнес у цій країні можливий лише у взаємодії з державою та її касою (бюджетом). Звідси висновок, що саме інтереси навколобюджетного бізнесу диктують, яким бути бюджету. Причому, тут слід мати на увазі, що іншого бізнесу в нашій країні немає. Як немає і великого підприємницького успіху без доступу до бюджетних схем. Ми навмисно не говоримо бюджетних грошей. Справа в тому, що бажанню «дорватися» до грошей протистоїть рівнозначне за натиском прагнення позбутися грошей. Чому? Тому що наявність у будь-кого великих грошей вже є сигналом для підвищеної уваги з боку податкової інспекції. Тому що для розрахунків із безліччю суміжних підприємств гроші просто не потрібні (з їх роллю чудово справляються векселі, неплатежі, бартер). Крім того, за грошима полюють бандити. І все-таки, прагнення відходу від грошей має свою межу. Досягнення деякої рівноважної межі забезпеченості грошима є джерелом балансування підприємства у режимі виробництва. Вичерпайся таке джерело, і застигнуть експортно-імпортні операції, перервуться тисячі й мільйони бартерних ланцюжків. Одним словом, виходить комічна ситуація: неринкова система потребує існування ринкових інструментів. Правда, гроші в ній грають іншу роль.
У нормальній ринковій економіці грошима вимірюється прибуток і рентабельність підприємства. В нашій економіці гроші посідають другорядне щодо неплатежів і збитків положення. За великим рахунком, гроші самі по собі великому бізнесу не потрібні. Вони потрібні для відтворення або поновлення існуючих розрахункових циклів, невід’ємною частиною яких є доступ до влади і обслуговування державного бюджету. Мабуть, два минулих роки пішли на налагодження «схем» проводки грошей з емісійного центру в Нацбанку через бюджет і товарно-товарні розрахунки на фінансовий і потім валютний ринок. Представлені в ЗМІ рейтингові оцінки прибутковості вітчизняних підприємств не залишають сумнівів у тому, хто з них краще всього пристосувався до роботи в псевдоринковій економіці. В галузевому рейтингу найбільших підприємств України лідирують нафтова і нафтогазова промисловість, електроенергетика, чорна металургія, вугільна промисловість, хімічна і нафтохімічна промисловість. Десятку найбільш динамічних компаній очолює «Макіївугілля», десятку найбільш прибуткових — Укргазпром, десятку найбільш рентабельних — Хмельницька АЕС. Це дані за 1997 рік. Нинішнього року, якщо щось і змінилося, то тільки не те, що найбільші за кількістю боргів (бюджету — собі!) компанії є найбільш прибутковими і найбільш очевидними претендентами на отримання бюджетних грошей.
У майбутнього бюджетного року, незважаючи на спадкоємність загальних схем, є низка відмінностей. Найголовніші з них стосуються двох моментів. По-перше, наступного року бюджет не матиме можливості брати в борг гроші. Це автоматично перекриває джерело надходження ресурсів на рахунки «флагманів» (а значить — через ланцюжки перетворень — і на закордонні рахунки) й водночас актуалізує тему емісії. По-друге, напередодні нового бюджетного року біля бюджетної годівниці додалося «споживачів». Якщо 1997-98 років із скарбниці годувалися в основному газотрейдери, аграрії та «вугільники», то на майбутній рік свої апетити, що розігріваються думкою про друкарський верстат, заявили ще й новоприватизовані «енергетики». Таким чином, у цих двох ключових моментах зосереджено основну інтригу нинішнього бюджетного процесу. Звичайно, в публічних дебатах вона прямо ніколи не прозвучить. Але непрямо, поки невизначені реалії, типу, скільки грошей повинен надрукувати Нацбанк, куди вони повинні надійти після першої операції, яку інфляцію запланувати на наступний рік, — будучи освячені бюджетним законом, напевно засвітять нових «людей», «фінансистів» і «бізнесменів» майбутніх років.
І останнє, на що хотілося б звернути увагу читача. Якщо ви насправді хочете зрозуміти, що особисто вам може перепасти з їхнього бюджету, відстежуйте такі «знакові» питання: яким буде дефіцит бюджету (від нього залежить процент знецінення ваших гривневих доходів), які побічні документи супроводжуватимуть закон про бюджет (від цього залежить, куди витрачатимуться бюджетні зарплати та пенсії, наприклад, за електроенергію, або за газ, або ще комусь). Дуже важливо, які банки обслуговуватимуть бюджетний бізнес (не допущені до цього банки можуть не повернути ваш внесок). Звертайте увагу на кадрові перестановки в економічних відомствах (випадкових звільнень серед осіб, які розподіляють «касу» не буває). Мабуть, це все.
№225 24.11.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»
