Про нагальну потребу в структурних реформах вітчизняної економіки влада та бізнес говорять ще з кінця 90-х років минулого століття. Тож нині чи не кожен громадянин України знає, що країні окрім конституційних реформ, слід провести реформування державного апарату, спростити дозвільну систему, прийняти новий податковий кодекс, всерйоз зайнятися енергозбереженням, реформувавши підприємства та ЖКГ, врешті-решт побудувати легітимний ринок землі тощо.
Стосовно необхідності цих і ще багато-багато яких реформ уже ні в кого не виникають сумніви. Проте з їх реалізацією в чиновників ну ніяк не складається...
Утім, чи потрібно від них вимагати провести хоча б частину давно назрілих реформ саме зараз — у фінансово-економічну кризу? З одного боку, спад і простоювання вітчизняної економіки, трансформація світової економічної системи — саме той момент, коли слід, і можна перебудуватися, щоб стати конкурентоздатнішими по закінченню глобальної кризи.
З іншого ж боку — де гарантія, що розпочаті реформи в кризових умовах не зіграють проти нас, остаточно зруйнувавши економіку? Та й, врешті-решт, для серйозних реформ потрібні й серйозні кошти. А їх, як відомо, у нас ніколи немає...
То чи варто говорити про нинішню економічну кризу, як про «тайм-брейк» для України, щоб провести якомога більше структурних реформ? Цю дилему днями намагалися вирішити на публічних дебатах за участю чиновників, експертів та представників бізнесу, котрі організував Фонд «Ефективне Управління» спільно з британською компанією «Intelligence Squared».
Дебати відбулися в стилі «Оксфордського клубу»: виступають дві команди спікерів, відповідно «за» та «проти», а чисельна аудиторія голосує до та після дебатів «за», «проти» чи «не знаю». Таким чином визначається відсоток тих, кого експерти переконали змінити свою думку.
У тому, що криза — найкращий час для довгострокових економічних реформ, аудиторію переконували народний депутат України, голова парламентського комітету з питань промислової і регуляторної політики і підприємництва Наталія Королевська, член-кореспондент Російської та Української академій наук, голова комітету сприяння зовнішньоекономічній діяльності Торгово-промислової палати Російської Федерації Сергій Глазьєв, а також голова наглядової ради фінансової компанії «Октава Капітал» Олександр Кардаков.
Так, на думку Наталії Королевської, лише структурні економічні реформи можуть врятувати нашу країну... «Україна потребує складної операції, а не пластичної хірургії, що намагається приховати безліч недоліків у існуючій системі, — вважає вона. — Після кризи держава має виконувати роль ефективного регулятора, а бізнес — стати вільним від адміністративного тиску й відповідальним перед державою. Це реальність, котру ми можемо почати робити вже сьогодні».
Солідарний із «колегою по табору» і Сергій Глазьєв, нагадуючи, що реформи відбуваються тоді, коли без них неможливо обійтися. А нинішня криза, на його думку, це саме той випадок, коли відсутність структурних реформ — шлях у нікуди. «Очевидно, що необхідно переходити на інноваційний шлях розвитку. Тому що справитися зі структурною кризою може лише «шторм нововведень». Тільки різке підвищення інноваційної активності дозволяє знайти нові можливості для економічного розвитку...» — говорить Глазьєв. Щоправда, окрім цього, на його думку, нам неодмінно потрібна «революція в сфері управління».
А про нагальність таких революцій своєрідно, з гумором про серйозні й навіть сумні речі, нагадує Олександр Кардаков: «Я людина з бізнесу. Тобто та дійна корова, що годує державу, і яку держава мала б поважати... Але коли я приходжу на роботу, я одразу жахаюся тієї кількості доярок, що біжать до мене. Бо вони хочуть висмоктати відсотків 300 молока від того, що я насправді можу дати. У такі моменти я відчуваю, що мені, як корові, простіше застрелитися!»
Говорячи про умови ведення бізнесу в Україні, Кардаков проводить паралелі з шоу «Останній герой» і обурюється величезною кількістю працездатного населення, що змушене займатися лише канцелярійним контролем замість продуктивнішої праці. «Необхідно терміново спростити ведення бізнесу!» — закликає він.
Утім, у противників такого термінового реформування — екс-прем’єр-міністра Канади Кім Кемпбелл, голови Центрального комітету Профспілки металургів і гірників України Володимира Козаченка, а також голови Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва Олександри Кужель — не менш вагомі аргументи...
Так, Кім Кемпбелл у своєму виступі чітко й лаконічно висловила точку зору про ситуацію в Україні зі сторони: мовляв, для вдалого проведення довгострокових і структурних реформ у нас занадто політизована ситуація та замало ресурсів... Та й для реформування, насамперед, потрібні реформатори. «А відсутність управлінських навичок в ефективному проведенні реформ може привести до того, що громадяни України будуть з побоюванням ставитися до серйозних економічних змін у період кризи», — пояснює Кемпбелл.
Своєрідний погляд на проведення реформ у Володимира Козаченка. Він вважає, що реформи в тому вигляді, в якому їх дехто зараз пропонує проводити, потрібні лише олігархам. А простим працівникам вони не принесуть нічого доброго... «Реформи заради чого?» — таке запитання він радить ставити перед тим, як планувати будь-які зміни.
І рада була б реформам Олександра Кужель, проте проводити їх без політичної волі влади — неможливо, зазначає вона... «Не вірю, що можна провести будь-яку реформу, якщо немає політичної команди, котра взяла б на себе відповідальність хоча б на п’ять років, — говорить вона. — А хто ж візьме на себе подібну відповідальність, коли то президентські вибори, то парламентські!»
Відповідно, правильніша тактика роботи в таких умовах — короткострокові, швидкі реформи, які дають хороший ефект, вважає Кужель.
Цікаво, що такі сумніви вищезгаданих спікерів у бажанні та вмінні українських чиновників проводити якісь реформи передалися й аудиторії... Якщо до початку дебатів абсолютна більшість (86%) була впевнена, що реформи потрібні серйозні, довгострокові й обов’язково нині — в кризу, то по закінченні дебатів упевнених у цьому поменшало майже на 30%: 58% аудиторії були за негайне проведення реформ.
Відповідно, перечекати важкі часи й не квапити реформування вітчизняної економіки вважали за краще 10% аудиторії до дебатів і 32% — після. Тих, хто не визначився, після виступів експертів також стало більше: з 4% до 10%...
