Нинішній рік був проголошений роком мікрокредитування в Україні, однак для цього, за оцінками експертів, практично нічого не зробили. Наступний рік проголошений роком українського села, але експерти бояться, що ситуація з невиконанням обіцянок повториться.
Прагнення уряду вирішити проблеми села було б зараз напрочуд доречним, вважає президент Української аграрної конфедерації, радник Президента України Леонід Козаченко. На його думку, в аграрному комплексі нагромадилася безліч проблем. Навіть реформовані господарства замість прогнозованого розвитку продовжують залишатися збитковими, матеріальна база більшості структур не відповідає вимогам ринкової економіки, а зарплата агросектору залишається однією з найнижчих серед усіх галузей.
За словами Козаченка, влада могла б вирішити ці проблеми, якби в країні проводили узгоджену аграрну політику. Поки що прагнення Кабміну, Верховної Ради і Президента не тільки розходяться в окремих питаннях, а часто просто суперечать одне одному. Головна проблема — розподіл бюджетних коштів. Перипетії чвар під час обговорення проекту бюджету наступного року, коли різні фракції та політичні сили ніяк не могли домовитися, скільки грошей треба селу, щоб воно почувалося добре, досі продовжують обговорювати. На думку Козаченка, попри те, що наш аграрний сектор уже відійшов від планової економіки, до ринкової системи господарювання йому ще далеко. Бюджетні гроші, як і раніше, втрачають на проїдання, а не на системну перебудову та формування конкурентоспроможної галузі, як би цього хотілося «просунутим» аграріям. Як зазначив народний депутат Валерій Мартиновський, бюджетні гроші продовжують виділяти безсистемно: виробникам деяких видів продукції виділяють якісь кошти, не направляючи їх на інвестування або нові технології. Однак головна проблема при цьому полягає в тому, що бюджетні кошти отримують аж ніяк не всі аграрії: 75% державної підтримки прямують у руки 6% виробників, попри всі заяви про рівність можливостей.
Тому Українська аграрна конфедерація розробила власну концепцію аграрної політики, головними пріоритетами якої будуть підвищення конкурентоспроможності й розвиток сільської місцевості як такої. За словами Козаченка, цю концепцію підтримали в професійному середовищі. Тепер залишилося найменше — її має схвалити уряд. УАК подасть свій план на початку року, і, якщо він буде до вподоби, проект бюджету-2007 створюватимуть із урахуванням його основних тез.
Однак, відстоюючи свої напрацювання в розвитку села, УАК не має наміру чекати 2007 року. Реальним кроком у цьому напрямі стало нещодавнє підписання меморандуму між конфедерацією та Європейським фондом розвитку польського села. Згідно з ним, у нашій країні буде організований Міжнародний фонд розвитку українського села. Наповнюватиметься він за рахунок міжнародних і вітчизняних інвестицій, які використовуватимуть на підтримку розвитку системи медичного обслуговування, будівництво об’єктів культури та спорту, здешевлення кредитів для індивідуального будівництва житла в сільській місцевості. Аналогічний фонд існує й у Польщі, куди, за словами Козаченка, щорічно надходять близько 150 млн. євро. Передбачається, що Європейський фонд розвитку польського села попервах надасть Міжнародному фонду розвитку українського села 0,5 млн. євро.
На думку УАК, таке фінансування буде ефективнішим, ніж державні дотації. Як відзначила віце-президента УАК Наталія Погожева, такий нюанс бюджетної політики дозволить підвищити конкурентність української сільгосппродукції, а отже, більше нівелювати загрозу для галузі від майбутнього вступу до СОТ. Надмірна дотованість сільського господарства, хоч і заведена у світі, за словами Мартиновського, аж ніяк не означає, що сільське господарство може приносити прибуток. Так, за його інформацією, якщо в Польщі на один гектар виділяють у середньому вчетверо менше коштів, ніж у Європі, а прибутковість у 3-4 рази вище, то Україна, з її земельними ресурсами, мала б не гірший вигляд. Однак поки що, за словами Козаченка, «цю милостиню (державні дотації. — Авт. ) треба ще давати, поки ми не зможемо залучити до нас інвестиції». Тому, поки наше сільське господарство не стало конкурентним, бюджетна підтримка йому ще потрібна. Однак гроші при цьому повинні розподілятися розумно.
На запитання «Що ще треба зробити державі для сільського господарства?», президент УАК відповів: «Змінити ставлення до галузі», а отже, перестати вважати її з самого початку неприбутковою та перестати встановлювати нові правила кожні півроку без узгодження їх із фахівцями.
