Отже, Президент підписав закон про ратифікацію угоди про вступ України до Єдиного економічного простору (ЄЕП). «Гуляючи» цим простором, кожна з країн «четвірки» (Україна, Росія, Білорусь і Казахстан) сподівається на якісь економічні вигоди, але одночасно вона наголошує, що вступила не до політичного, а лише до економічного об’єднання. Проте нікого не здивувало, що відразу ж при створенні цієї організації йшлося і про політику, причому явно внутрішньоукраїнську, мовну. Недивно, що про це вiв бесіду російський президент. Гірше, що про це говорив наш прем’єр-міністр. То чого ми чекаємо від ЄЕП? Чи вигідно Україні бути його членом? Чого більше в цьому рішенні — економіки чи політики? Що дасть Україні синхронний із Росією вступ до цієї організації, а також спільні енергоринок і фінансово-кредитна політика?
Вадим ГУРЖОС, керівник компанії Юранко Трейдінг Лімітед:
— Безумовно, до ЄЕП нас привела політика. Якщо у вступі України до ЄЕП є щось економічне, то тільки інтерес кількох українських промислово- фінансових груп. Насправді Україна від цього дуже багато втрачає. До СОТ ми з Росією синхронно ніколи не вступимо. Ми можемо вступити першими, інакше не вступимо ніколи або вступимо на тих умовах, які потім нам продиктує Росія. Можна передбачити, що вони абсолютно не будуть вигідні. Це — очевидно. Що стосується спільного з Росією енергоринку та грошово-фінансової системи, то це просто вигадка, казка й офіційне гасло. Сьогодні практично всі енерговидобувні або енерговиробляючі підприємства в Росії приватизовані. Яким чином держава здійснюватиме своє рішення щодо спільного ринку, яким чином впливатиме на ціни на нафту тощо? Всі ціни калькулюються на основі цін на нафту. А вони залежать від світового ринку й від тих цін, які диктуватимуть приватні групи та компанії — «Сибнафта», «Юкос», «Лукойл» тощо. Тому не потрібно бути великим економістом або великим аналітиком, щоб відповісти на запитання: «Що це, політика чи економіка»?
Тетяна ЩЕРБАКОВА, економіст Міжнародного центру перспективних досліджень:
— Якщо подивитися на списки країн, які є членами СОТ, і тих, які не є членами СОТ, то ми побачимо, що Україна перебуває не в найкращій компанії. З економічного погляду, Україні потрібне членство в СОТ. Інша справа, що можна сперечатися, на яких умовах туди вступати. Завдання України — максимізувати свої можливі переваги від членства в цій організації та не дати загинути тим секторам економіки, які підпадуть під негативний вплив членства в СОТ. Що стосується одночасного вступу до СОТ з Росією, то в історії існування цієї організації ще не було подібних прецедентів. Тому я думаю, що це неможливо. Це може бути хіба що якоюсь політичною грою.
Олег ІВЧЕНКО, голова Конгресу приватних роботодавців:
— На мою думку, співвідношення економіки й політики при вступі до ЄЕП — 50 на 50. Частково політика, частково економіка. Про політику не говоритиму, бо мені ближче економіка. Як ми знаємо, всі, хто вступає до ЄС, нині за це платять... Приміром, в Естонії скуповується більшість товарів першої необхідності, бо в ЄС вони набагато дорожчі. Це те, що стосується громадян. Є складнощі й для національних товаровиробників. По-перше, коли країна вступає до ЄС, то вона змушена повністю переходити на стандарти цієї організації та поводитися таким чином, щоб відповідати квотам на виробництво певного товару, які виставляє ЄС. Давайте подивимось на ЄЕП. Це утворення не виставляє жодних умов: як торгував, так і торгуєш, і ціни не треба підлаштовувати. Виходить, що економічно нам набагато вигiдніше вступ до ЄЕП, ніж до ЄС. Через це вступ до ЄС, на мою думку, виглядає абсолютно політичним. Поки що, на цей момент, коли ми відстаємо, коли наш валовий внутрішній продукт на одну особу становить $700. А навіть у таких країнах, як Румунія, ВВП близько $2000 на громадянина. Відтак ми в принципі навіть технічно не можемо вступити до ЄС. І нас ніхто туди не взяв би. А от до ЄЕП сьогодні вступати економічно вигідніше. Але з другого боку, це також політичне рішення. Ще зарано його оцінювати — вдале воно чи ні, але, на мою думку, тут все ж таки більше буде економіки, й позитивної економіки. Хоча ми ще не можемо знати, як воно повернеться. Я гадаю, що це не дуже вигідно й спробую пояснити, чому. Бо Росія завжди в усьому фактично обманювала Україну, виходячи зі своїх власних економічних і політичних інтересів. І знову Росія тягне Україну разом з собою для того, щоб задовольняти свої політико-економічні інтереси. Коли хтось так чинить, мені завжди це здається підозрілим. Тому, не аналізуючи всіх деталей, можна сказати, що ЄЕП не вигідний Україні.
