За останні півроку «здоров’я» національної валюти стало предметом бурхливих громадських обговорень... І сьогодні в черговий раз вирішується, «як довго пацієнт житиме». Адже другий транш кредиту Міжнародного валютного фонду, пошук позикових коштів у Росії або в інших країнах — у підвішеному стані. То чи зможе гривня втриматися на плаву в найближчому майбутньому, зважаючи на весь цей безлад? І як саме її коливання позначаться на вітчизняній економіці? Про це «День» запитав експертів...
Андрій БЕСПЯТОВ, керівник аналітичного департаменту інвестиційної компанії Dragon Capital:
— За підсумками 2008 року гривня стала одним із лідерів падіння серед валют ринків, що розвиваються. Її укріплення істотно перевищило темп зростання внутрішніх цін, таким чином сприяючи зростанню цінової конкурентоспроможності української економіки, що протягом останніх років неухильно знижувалася через високу інфляцію. Проводячи паралелі з валютною кризою 1998—1999 років, можна очікувати, що сьогоднішня девальвація гривні стимулюватиме експорт й перешкоджатиме імпорту, таким чином сприяючи зменшенню торгового дефіциту й створюючи передумови для більш швидкого відновлення економіки.
Хоча відновлення українського експорту переважно залежатиме від розвитку світової кон’юнктури, поліпшення цінової конкурентоспроможності допоможе українським експортерам залишитися на плаву під час глобальної рецесії. Додатковою перевагою експортно орієнтованих галузей є їхнє відносно низьке боргове навантаження. Чотири галузі, що сукупно забезпечують 70% українського експорту (металургія, машинобудування, транспорт і хімічний сектор), мають боргове навантаження нижче за середній рівень в економіці загалом (коефіцієнт Борг/Власний капітал у діапазоні від 23% до 38%, порівняно із середнім у економіці показником 41%). Серед згаданих галузей у найвигіднішому становищі опиняться ті компанії, витрати яких деноміновані переважно в гривні.
У той же час, девальвація негативно вплине на імпорт... Різке подорожчання імпортних товарів на тлі скорочення реальних прибутків населення й заморожування банківського кредитування робить вітчизняну продукцію набагато привабливішою для споживачів.
Тенденція до заміщення імпорту також створює передумови для розміщення виробничих потужностей великих міжнародних компаній в Україні, оскільки тільки таким чином вони зможуть зберегти свої позиції на ринку. Залучити нові іноземні інвестиції вдасться насамперед у галузі, що виробляють товари народного споживання (продукти харчування, одяг й ін.).
Надалі цінова конкурентоспроможність української економіки визначатиметься не лише курсом гривні, а й поведінкою валют країн — основних торгових партнерів України (насамперед Росії), а також темпів зростання цін в Україні та країнах-партнерах. Зважаючи на ослаблення російського рубля останнім часом і можливу девальвацію інших валют, важливою умовою збереження конкурентоспроможності українського виробника є зниження темпів інфляції. Якщо таким чином державі вдасться зберегти отримані конкурентні переваги, українська економіка отримає більше шансів на швидке відновлення 2010 року.
Ігор МАКАРЕНКО, директор Інституту еволюційної економіки:
— Валютний курс складається з багатьох чинників. Фундаментальні чинники, що відображають довготривалі тенденції економічної динаміки, зокрема:
— розбалансованість економічної структури, що виникла внаслідок помилкової економічної або інвестиційної;
— дефіцит платіжного балансу (в короткостроковому періоді він можливий, але не в довгостроковому);
— млявість або слабкість інноваційних процесів в економіці.
Криза — це ще реакція пристосування економіки під зміни, викликані її самоорганізацією, економічним бумом і т.п. Важливим є значення фінансового рахунку, але негативне сальдо поточного рахунку, як це було в Україні, свідчить ще й про пригнічення динаміки ВВП, а за рахунок зростання імпорту спричиняє погіршення економічних умов для розвитку виробництва вітчизняного товаровиробника.
Зважаючи на сказане, «курсові» проблеми в економіці України виникли ще до 2005 року, коли внаслідок розбалансованості структури в економіці виникли інфляційні процеси. Ревальвацією 2005 року Нацбанк придушив ці процеси, але одночасно з цим придушив і ділову активність. ВВП тоді впав до 2,6% річного значення. Одночасно з цим утворилося негативне сальдо поточного рахунку платіжного балансу. Звісно, зросла вартість нацвалюти, а за умов бівалютної системи (Україна, до речі, мало не єдина країна в світі, що дозволяє собі бівалютність, урозріз із вимогами Конституції) іноземна валюта, як дешевша, почала користуватися підвищеним попитом. Її викуп Центральним банком призвів до зростання пропозиції нацвалюти й зростання інфляційних процесів спочатку цін виробників, потім і споживчих цін.
Інфляція 2007—2008рр. змусила Нацбанк знову ревальвувати гривню. Однак знецінення гривні на ринку, як результат дії фундаментальних чинників, уже не можна було зупинити. Вона продовжила своє падіння — за рахунок курсу.
Слід додати, що 2008 року ситуація вже була іншою, ніж 2005-го. Банківська система переповнилася іпотекою, а сумарний борг України перевищив 100 мільярдів дол., уповільнилися обіги будівельної галузі. У цих умовах ревальвація, різко загальмувавши ділову активність, поглибила кризу.
Але це ще не все. Не вирішивши головної проблеми — не ліквідувавши структурні диспропорції в економіці, знову борючись з інфляцією лише монетарними інструментами, ми втретє провокуємо розвиток кризи, але вже в набагато важчому її перебігу. Високою є ймовірність сценарію з розкручуванням інфляційної спіралі до 2010 року й аналогічною курсовою (монетарною) забороною ділової активності.
Вихід із зачарованого кола бачиться на основі інноваційного розвитку економіки, зміни економічної стратегії з меркантилістської на стратегію інноваційного прориву. А також розвитку грошових, фінансових і валютних ринків. Не створення бюрократичних перешкод, а всіляка підтримка розвитку виробничої й ресурсної баз.
Василь ЮРЧИШИН, директор економічних програм Центру імені Разумкова:
— Чи втримається гривня, важко сказати, бо наш уряд нічого не робить для макроекономічної стабілізації (наприклад, зменшення інфляції, зростання ВВП. — Авт.). Я не пригадую жодного антикризового заходу, окрім постійних сварок між урядом та Президентом і в самому уряді. Через дію таких факторів інфляційний тиск у 2009 році може бути дуже сильним, а заходів для подолання негативу, окрім деяких адміністративних, немає. Стосовно «пацієнта», то, як говорять, «діагноз не дуже добрий, але стабільний». Шкода, але сьогодні я не бачу, коли дану тезу можна змінити на «пацієнт перебуває у позитивно-стабільному стані».
Звичайно, що оптимізму гривні додасть друга частина кредиту від МВФ. Але цей кредит здійснює переважно психологічний вплив. Він демонструє потенційним інвесторам, яких напрямків у політиці слід очікувати в Україні. Похвально, що уряд працює над питанням залучення кредитів від інших країн, зокрема Росії. Мені ж здається, що сьогодні в Росії економічне становище не краще. Тому в даній ситуації важливо отримати незаполітизований кредитний договір, який базується на прийнятних економічних умовах.
Микола ІВЧЕНКО, старший аналітик «Форекс-клубу»:
— Якщо отримаємо другу частину кредиту від МВФ, то гривня залишиться стабільною — 7,5—8,2 за долар. Можливі сплески — максимум до дев’яти гривень за долар. Якщо ж у кредиті Україні відмовлять, тоді слід очікувати різкого злету «зеленого» — до 10 і більше. Просити гроші після відмови МВФ буде справою невдячною: на гривні це позначиться негативно, а долар зростатиме.
Щоб вирівняти валютний курс, важливо запровадити обов’язковий продаж експортерами валютної виручки, отримати кредит від МВФ та розв’язати проблему дефіциту бюджету. Нацбанк повинен підтримувати банки (вводити у проблемні банки тимчасову адміністрацію, рефінансувати або частково націоналізувати комерційні банки, підвищувати їхній капітал).
