Коли спускають на воду судна, зазвичай розбивають об борт пляшку шампанського. Забобонні моряки вважають, що щасливе плавання віщує та, яка розбивається з першого разу. Коли близько року тому спустили на воду катер типу «Орлан» для українських прикордонників, пляшкою вдаряли об борт багато разів. Кажуть, через те, що корпус алюмінієвий, а скло товсте, і в це хочеться більше вірити, ніж у прикмети.
У складі СРСР Україна активно будувала військові кораблі. Зараз про колишні обсяги роботи годі й говорити, і заводи виконують лише кілька замовлень, але надію збільшити оборонне замовлення не втрачають. У всякому разі, це можна зрозуміти із заяв чиновників і власників суднобудівних заводів.
Найсвіжіший приклад — повідомлення про те, що Кабінет Міністрів України і нідерландська група Damen Shipyards вирішили сформувати робочу групу «з активізації будівництва кораблів на українських верфях». Цю інформацію поширила прес-служба уряду після вересневого візиту до Нідерландів прем’єр-міністра Миколи Азарова.
Можливість спільно організувати виробництво на українських потужностях вже почали обговорювати з голландцями фахівці «Смарт-Холдингу» бізнесмена Вадима Новинського. Про це сказав голова спостережної ради керуючої компанії Smart Maritime Group (відповідає в холдингу за розвиток морегосподарських активів) Павло Константинов. За його словами, йдеться про будівництво військових і патрульних кораблів для потреб українських військово-морських сил.
Якщо говорити конкретно про виробництво, то, з огляду на багаторічний досвід співпраці українських і скандинавських суднобудівників, слід чекати, що нам партнери захочуть залишити будівництво корпусів, узявши на себе більш прибуткову добудову. Однак про це поки що ніхто не говорить. «Damen Shipyards готова сприяти в організації залучення довгострокового фінансування будівництва кораблів західноєвропейськими комерційними банками», — цитує Павла Константинова «Інтерфакс Україна». Передбачається, що участь у цьому братиме страхова агенція Atradius — одна з провідних світових страхових компаній, яка страхує торговельні кредити і займається поручительством.
Зауважимо, що отримати кредит на будівництво судна стало складно. Як зазначали торік самі учасники ринку, 13 з 19 провідних світових банків навіть припинили кредитування суднобудівного сектора. До цього рішення призвів спад обсягів перевезень, попиту на судноплавні послуги, нестабільність фінансових ринків. Проте перший віце-президент Асоціації суднобудівників України «Укрсудпром» Віктор Лисицький вважає співпрацю з Damen Shipyards перспективною. «Це вихід на компанію, яка має у сфері суднобудування багаторічний досвід роботи і знає, як залучити фінансування в Європі. Її знання і зв’язки можуть бути для нас вельми корисними», — каже він.
Зараз «Чорноморський суднобудівний завод» («Смарт-Холдинг») повинен до 2015 року закінчити будівництво корвета «Володимир Великий», який заклали 2011 року. Тендер на будівництво серії корветів для українських ВМС завод виграв 2009-го. Згідно з контрактом, до 2021 року завод зобов’язався збудувати 4 корвети проекту 58250 (спочатку планувалося до 2025 року побудувати 10 кораблів). Загальний обсяг фінансування програми будівництва кораблів становитиме 16,1 млрд грн.
Оборонне замовлення отримав і інший український суднобудівний завод — «Ленінська кузня», що належить бізнесменові Петру Порошенку. Рік тому тут заклали перший броньований артилерійський катер «Гюрза-М». А контракт з Міноборони передбачає будівництво до 2017 року дев’ять таких катерів. Два катери, вартість яких становить 120—130 млн грн., мають спустити на воду вже наступного року — їх чекають в Одесі, де вже створено управління дивізіону річкових кораблів ВМС.
Держзамовлення на будівництво кораблів в Україні мають не лише суднобудівні заводи, що перебувають у приватній власності. Так, торік «Феодосійська суднобудівна кампанія «Море» закінчила будівництво катера типу «Орлан» для українських прикордонників. Тоді ж на підприємстві було закладено швидкісний корабель типу «Корал». Планується побудувати шість кораблів такого типу. Суднобудівний завод також закінчив навесні будівництво першого з чотирьох десантних кораблів на повітряній подушці класу «Зубр» для Китаю.
Проте для багатьох було незрозуміло, чому найбільше замовлення — будівництво корветів — розмістили не на державному підприємстві. Так, після проведення тендеру гендиректор суднобудівного заводу «Лиман» (нині — «Суднобудівний завод «НІБУЛОН») Сергій Ісаков дивувався, чому його не віддали «Заводу ім. 61-го комунара». Адже, зазначав він, цей завод багато років не приватизували «саме з розрахунку на те, що Україна рано чи пізно почне будувати власний військово-морський флот». «Всі уряди й парламенти незалежної України наполегливо залишали його в списку стратегічних підприємств, що не підлягають приватизації. Проте коли дійшло до діла — будівництва військових кораблів — замовлення йому не дісталося. Навіщо ж держава стільки років мучила і завод, і його працівників?», — говорив він в одному з інтерв’ю.
«Завод ім. 61-го комунара», який входить до ДК «Укроборонпром», нині у скрутному фінансовому становищі. Держава вирішила виручити його оборонзамовленням, але не будівництвом корабля. На підприємстві організовують збирання експортної бронетехніки. Улітку там вже почали виготовляти корпуси бронетранспортерів. І в ДК «Укроборонпром» планують, що в кооперації з іншими підприємствами збиратимуть повнокомплектні бронетранспортери.
Чому кораблебудування викликає в українських власників суднобудівних заводів явний інтерес? Попри те, що поки що вони можуть розраховувати на будівництво військових кораблів лише для вітчизняних ВМС, з усіма ризиками держфінансування (недофінансування ОПК, затримки виплат тощо)? Наприклад, «Смарт-Холдинг» взявся будувати для українського флоту корвети, не побоявшись обов’язкової умови, яка виставлялася для учасників тендеру, — мати можливість протягом півроку самостійно фінансувати будівництво. А затримки з фінансуванням програми «Корвета» були постійно, казали навіть про зриви термінів виконання контракту.
Віктор Лисицький запевняє, що при такій роботі над оборонними замовленнями для держави основне, що отримає судновласник, — це не фінансовий прибуток, а підготовка професійних кадрів. Звичайно, кадри тут справді мають значення, особливо з огляду на те, що з року в рік працівників з великим досвідом стає дедалі менше. Та й для того, щоб підприємство було привабливішим для іноземних замовників, краще все ж таки побудувати спочатку військові кораблі для України. Але в те, що судновласник погодиться заради цього зазнавати значних збитків, не віриться.
Ймовірно, що той же Вадим Новинський готовий тривалий час чекати від держави виплат тому, що будувати кораблі все ж таки вигідніше, ніж зварювати корпуси цивільних суден, обладнання в яких встановлюють, скажімо, норвежці. Навіть з урахуванням того, що в 250 млн євро вартості того ж таки головного корвету, який будується на ЧСЗ, значна частина суми становить іноземне озброєння. Вартість подальших серійних корветів має становити близько 200 млн євро. Конкретні цифри в цьому плані власники озвучувати не поспішають, але фахівці кажуть, що при будівництві військового корабля рентабельність може становити до 20% від його вартості. При будівництві корпусів ця цифра значно нижча. Так, директори українських суднобудівних заводів оцінювали рентабельність українського суднобудування в 5%. Займаючись будівництвом кораблів для ВМС, можна ще розраховувати на прибуток від їх подальшого ремонту. Проте це — у перспективі дуже віддаленій.
