Наслідки вступу України до Світової організації торгівлі в першу чергу відчують на собі українські фермери. Таку думку висловив журналістам президент Асоціації фермерів і приватних землевласників України Іван Томич. Він зазначає, що вступ до цієї організації пов’язаний як із плюсами, так і з дуже відчутними мінусами. Для зернового ринку це, безумовно, означатиме покращання. Якщо спільно з усіма гілками влади «розумно» підійти до зернового питання, то країна через кілька років, вважає Томич, вийде на 60—65 мільйонів тонн зерна. Потенціалу для таких прогнозів достатньо: це і збільшення урожайності, й повернення у сільськогосподарський обіг третини земельних угідь, які сьогодні просто бур’яніють.
З’являються у агровиробників і додаткові стимули для виробництва біопалива. «На українському ринку паливно- мастильних матеріалів протягом двох років у межах 5—7% можуть з’явитися альтернативні види палива», — прогнозує головний фермер країни. Однак, на його думку, не потрібно забувати, що переважна частина рослин, які вирощуються для цього, сьогодні експортується як сировина. Зважаючи на це, Україна цілком реально може отримати «почесний» статус сировинного придатка Європи. Щоб цього не трапилося, аграрні експерти радять будувати свої переробні заводи... Найбільше ж виграє покупець, який отримає здешевлення вина, м’яса, макаронних виробів, вважає президент асоціації «Український клуб аграрного бізнесу» Алекс Ліссітса.
На цьому перелік плюсів, на жаль, закінчується. За словами Томича, поява іноземних конкурентів сприятиме великим гравцям аграрного ринку, тоді як дрібним та середнім господарствам доведеться виживати. Сьогодні саме вони виробляють 70% сировини для м’ясо-молочної продукції. Але світові стандарти якості для них, з їхньою фінансовою недієздатністю, просто не під силу. Тому цілком логічно, що на вітчизняному ринку відповідну нішу займуть дешевші імпортні ковбаси та інші продукти. «Наступного року на полиці наших магазинів надійде у два-три рази більше генетично модифікованої продукції», — пояснює Томич. А кому це потрібно?
Не дуже радіють СОТ і цукровиробники. Взяті країною зобов’язання з введення квот на імпорт цукру-сирцю зроблять свою справу: значно зменшаться посіви та скоротиться кількість робочих місць у галузі. В розмові з «Днем» представники цієї сфери погоджуються зі сказаним і додають, що держава мала б більше дбати про їхній захист.
Не менш важливий агроризик називає голова правління банку «Фінансова ініціатива» Андрій Циктор. Він застерігає: ускладнення доступу невеликих агропідприємств до банківських кредитів не за горами. Після вступу до СОТ потреба у фінансуванні для запровадження міжнародних санітарних та фітосанітарних стандартів і новітнього обладнання зробить аграрне виробництво затратнішим, відтак змусить звертатися до банків по кредити. «З огляду на сьогоднішні реалії, беззастережно розраховувати на кредити зможуть тільки великі підприємства, активи яких будуть високоліквідними, прибутки високими, а технології виробництва постійно обновлюватимуться», — вважає банкір. Оживити цей легко прогнозований ризик, на думку фінансиста, можуть скорочення пільгового кредитування сільгоспвиробників з бюджету, зменшення дотацій за вироблену продукцію та припинення списання господарствам боргів перед державою.
Як уникнути негативів? Починати слід, як уважають експерти, з радикального реформування галузі, з ухвалення далеко не завжди популярних рішень. Та чи знайдеться сміливець взяти на себе таку відповідальність, коли на часі президентські вибори?
