Держава почала реконструкцію шахти ім. Бажанова, під час аварії на якій торік загинуло 11 людей. Нагадаємо, наприкінці липня минулого року на шахті звалився баштовий копер (частина системи подачі вугілля на поверхню. — Авт.). Після трагедії роботи були припинені, а на головного інженера завели кримінальну справу. Суд у цій справі ще не відбувся. Підозрюваний перебуває на підписці про невиїзд. Шахта закрита вже півтора року. Для підтримки її життєздатності працює близько 1,5 тисячі осіб. Приблизно стільки ж (1419 осіб) втратили роботу після аварії. Зараз вони працевлаштувалися на двох інших шахтах ДП «Макіїввугілля». Але після реконструкції їх обіцяють відновити на колишніх посадах на шахті ім. Бажанова.
Донедавна гірники чекали завершення «ремонту» з нетерпінням, а тепер — вже з побоюванням. Адже з’явилася інформація, що після реконструкції шахту продадуть. Хто стане новим власником? І як він розпоряджатиметься об’єктом — перспектива незрозуміла, а тому лякає. «Прийде новий власник, хто його знає, хто це буде і як він працюватиме», — розповіли «Дню» гірники під час нашого візиту на шахту.
Шахта ім. Бажанова дійсно знаходиться у списку об’єктів, виставлених на приватизацію, підтверджує керівництво ДП «Макіїввугілля», але коли її передадуть приватному інвесторові, доки не відомо. Спершу їй треба скласти ціну. «Для того, аби пройти процес приватизації, потрібно зробити оцінку основних фондів, випустити акції. Це тривалий процес, який вимагає експертизи. А це може тривати рік і більше. Такої оцінки на сьогодні немає», — повідомляє в.о. генерального директора ДП «Макіїввугілля», Михайло НИЧИПОР. За його словами, процес приватизації розрахований на три роки і триватиме з 2012 по 2014 рр. І в перелік приватизації внесено не лише шахти ДП «Макіїввугілля», але і всі Донецька, підкреслює Ничипор. «Ми зацікавлені в тому, аби продавати увесь майновий комплекс. Наші підприємства не продаються поодинці, бо можна хороше забрати, а погане залишити», — пояснює він.
Але є ще один важливий аспект приватизації підприємств гірничопромислового комплексу — це їхня ціна. Іншими словами — скільки грошей надійде до державного бюджету від самої передачі шахт у приватні руки і подальшої експлуатації їх приватним інвестором. Адже зараз держава, очевидно, ретельно приступила до процесу підготовки об’єкта до продажу. Зокрема, що стосується вищезазначеної шахти ім. Бажанова, у серпні цього року міністр енергетики і вугільної промисловості України Юрій Бойко затвердив проект «Реконструкції компаса скіпового ствола №1 відособленого підрозділу «Шахта імені В.М. Бажанова». На це з державного бюджету до кінця 2013 року планується витратити 307 мільйонів гривень. А ще цього року на будівництво металевого копра заввишки 70 метрів буде виділено 107 мільйонів гривень. У сумі — вже майже півмільярда бюджетних гривень, і це лише на одну шахту в Макіївці.
Про те, що шахту ім. Бажанова «ремонтують» за рахунок держбюджету для того, щоб залишити в держвласності, не йдеться. Адже, як повідомляє місцева влада Макіївки, «попри ентузіазм керівництва ДП «Макіїввугілля» зазнає збитків». На нещодавній прес-конференції керівництво міста Макіївки і керівництво ДП «Макіїввугілля» зазначило, що тих грошей, які виділяються державою, не вистачає, аби шахту розвинути до того стану, щоб вона була прибутковою. «Держава в частині вугільної промисловості не є ефективним власником», — повідомив заступник начальника головного управління розвитку базових галузей промисловості, енергетики і енергоефективності Донецької обласної державної адміністрації Павло Золотопунов. Але одразу ж зазначив, що це зовсім не означає, що варто йти за світовими тенденціями і віддавати шахти у приватні руки. «Є багато прикладів, коли шахти йдуть по концесії на довгий час і приватні кошти вливаються у вугільну промисловість», — відзначив Золотопунов.
Шахта ім. Бажанова — дуже цікавий об’єкт. За словами в.о. генерального директора ДП «Макіїввугілля», запаси вугілля на ній серйозні. Вони дозволяють добувати за рік один мільйон тонн вугілля. «Що таке шахта Бажанова для «Макіїввугілля»? В цілому прибутки, які вона дає, складають 30% від усієї прибуткової частини ДП. Таких підприємств, як шахта Бажанова, що добувають по мільйону тонн вугілля на рік, у нас в Україні не так вже й багато», — підкреслює Ничипор.
А якщо врахувати озвучені нещодавно плани уряду замінити вугіллям природний газ, що імпортується у РФ, то перспективи шахти ім. Бажанова багатообіцяючі. Нагадаємо, що зараз Міністерство вугільної промисловості розробляє програму розвитку вугільної промисловості до 2030 року. І з урахуванням технічного переобладнання і модернізації шахт закладено значне зростання об’ємів видобутку в подальших 18 років. Також уряд вже розглядає проекти щодо будівництва підприємств з переробки вугілля і газифікації, плануючи в найближчому майбутньому замінити більше трьох мільярдів природного газу. Для цього задіють близько 10 мільйонів тонн вугілля. «На сьогодні частка електроенергії, яка виробляється від вугілля, близько 26%. У розвинених країнах ця частка до 80%. Це свідчить про те, що у нашої вугільної промисловості є великий ресурс і резерв», — говорить Золотопунов.
Варто відзначити, що шахтне виробництво — тепер уже єдина галузь у Макіївці. Якщо одна частина городян їздить до Донецька на роботу, то інша працює в місті, переважно на шахтах. Закрити виробництво — позбавити городян ще одного місця роботи. З іншого боку, вугільна промисловість завжди була і залишається ласим шматком. Тому те, як і куди виділяються гроші, а також як проходить виробничий процес, завжди викликало питання. Як, власне, і тепер: навіщо проводити реконструкцію за державні гроші, якщо шахту, зрештою, буде приватизовано? Чи буде вона чесно оцінена експертами? На ці питання керівництво ДП «Макіїввугілля» відповіло «Дню» наступне: «Можливо, було б справедливо, аби реконструкція шахти проводилася не державою, а можливим новим власником. Але оцінка основних фондів ще не проводилася. Не було заявлено про процес корпоратизації». Але, як запевнив нас Ничипор, у ціну, за яку шахту виставлять на приватизацію, увійдуть витрати на вищезазначений ремонт. «Все буде оцінено так, як годиться, згідно із законом, — підсумував керівник.
