Останній робочий день січня 2009 року, цілком імовірно, назавжди увійде в історію держпідприємства «Іллічівський морський торговий порт». У цей день 2800 докерів, продемонструвавши свою згуртованість і солідарність, чинили опір неправомірному рішенню Мінтрансу про звільнення директора порту Геннадія Скворцова. Провівши мітинг, колектив оголосив безстроковий страйк і домігся, що його керівнику дали спокій (про це вже наступного дня було оголошено на мітингу, а новопризначений директор разом із охороною залишив територію непідкореного ним порту). А вчора портовики Іллічівська пікетували Кабмін, вимагаючи відставки міністра транспорту та зв’язку Йосипа Вінського, якого вони звинувачують у загостренні ситуації на підприємстві. У руках у докерів лозунги «Руки геть від Іллічівського порту!», «Не дамо розвалити порт», «Звільніть Мінтранспорт від корупціонера!».
Чим же такий дорогий Скворцов докерам? Нагадаємо, що Іллічівський порт останнім часом став об’єктом домагань приватного підприємства «Укртрансконтейнер», направлених на те, щоб дешево приватизувати портове майно. Конфлікт триває вже кілька років. А починався він із того, що господар УТК Віталій Южилін підписав із колишнім начальником Іллічівського порту Русланом Радзиховським договір, невигідний як для порту, так і для держави.
У результаті вперше в історії підприємства його рентабельність упала в 20—25 разів. Якби не втрутився Президент України Віктор Ющенко, то порт, швидше за все, перейшов би за безцінь Южиліну, а потім, не виключено, міг бути по частинах проданий...
Саме тоді на посаду начальника ІМТП було призначено Геннадія Скворцова. Йому вдалося відстояти майнові інтереси колективу та держави, а головне — за короткий термін налагодити ефективну роботу підприємства, зробити його знову рентабельним.
Однак Южилін вирішив не відступати. За даними, які мають у своєму розпорядженні докери, на допомогу йому прийшов директор Держдепартаменту морського та річкового транспорту Мінтрансу Володимир Работнєв. Є версія, що він лобіює комплексну участь у роботі всіх українських морських портів ряду компаній, в яких засновниками є він сам та його численні родичі. У Іллічівську їх добре знають. Це ТОВ «Марекс Лтд», ТОВ «КС-Інвест», МП «Промисловець». Окрилений такою підтримкою, Южилін подає позов до Мінтрансу до Індустріального районного суду Дніпропетровська про поновлення Радзиховського на посаді начальника ІМТП. Щоправда, суд визнав, що горе-директор був звільнений абсолютно законно. Ніби, маючи лікарняний лист, він у той самий час знаходився на робочому місці і, як у день звільнення, так і в подальші дні, видавав різні накази, а контроль за їхнім виконанням залишав за собою. Цілком імовірно, що папірець, що звільняв його від роботи, був, як-то кажуть, липовим.
Це не перешкодило колегії суддів Судової палати із цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області встати на захист трудових прав «фальшивого» директора. Колегія врахувала, що в наказі про звільнення не вказані його причини і, зокрема, на цій підставі скасувала рішення Індустріального райсуду, направивши справу на новий розгляд вже до Приморського районного суду Одеси. Чим можна пояснити такий дивний «колегіальний» підхід? Імовірно, перенесення справи до Одеси вигідне Работнєву, оскільки це полегшувало йому можливість отримати (в рідному місті близько моря) «правильне» рішення.
Ось тільки всі ці зусилля тепер виглядають абсолютно марними, оскільки згідно з сумно відомим наказом Йосипа Вінського від 29 січня, звільненого Скворцова замінив Андрій Єгоров. Підставою для цієї ротації послужила доповідна записка першого заступника глави «Укрморрічфлоту» Миколи Верещаки, де зазначалися абсолютно незначні порушення в порту, адміністративна ціна яких, за великим рахунком, не більше зауваження. Схоже, цей новий поворот у справі Скворцова також забезпечив «тандем» Южина та Работнєва.
Корупційні «вуха», що явно стирчали з названого наказу, не могли не викликати гострого соціального конфлікту на підприємстві. До речі, його заздалегідь прогнозували експерти галузі. Так президент «Центру системного аналізу та прогнозування» Ростислав Іщенко відразу ж після появи згаданого наказу Мінтрансу заявив, що дії міністерства в Іллічівському морському торговому порту провокують соціальний вибух. «Не в моїй компетенції судити, гарний чи поганий керівник Геннадій Скворцов, і наскільки обгрунтованими є дії Вінського, але останнім часом у пресі, крім припущень про можливу швидку відставку міністра транспорту, активно мусіювалася й тема боротьби за контроль над ІМТП. Складаємо два і два, і отримуємо інформаційну картину — міністр, що йде, всупереч думці трудового колективу, за сумнівних підстав змінює начальника, — зазначає Іщенко та додає, — хоче того Вінський чи ні, правий він чи ні, а виглядають його дії саме таким чином. Фактично міністр непрямо (можливо, через невміння працювати зі ЗМІ) підтверджує правоту своїх опонентів, що на кожному кутку кричали про корупції в Мінтрансі». «Судячи з повідомлень ЗМІ, перші зіткнення докерів (а це не юні натуралісти) з міліцією вже мали місце, — говорить експерт, — керівництво Мінтрансу не захотіло або не змогло донести до робітників своєї позиції. Колектив порту довіряє своєму начальнику і не вірить в добрі наміри Мінтрансу».
За словами Іщенка, в інший час це мало б що означало, але зараз у країні криза, і як стверджують соціологи, схильність громадян до вуличних протестів постійно зростає. «Фактично, — говорить директор центру, — ми знаходимося на межі стихійного соціального вибуху... І зупинити подібний розвиток подій буде вже неможливо, оскільки при стихійному, а не організованому протесті, немає з ким домовлятися, немає чітких вимог, немає штабу, є лише бунт, що змітає владу, «безглуздий і безпощадний». Я би зараз не ризикував втягуватися в силове протистояння з колективом порту так само, як і будь-якого іншого великого промислового підприємства — це може викликати непередбачувані наслідки не для одного міністра або його міністерства, навіть не для одного регіону, а для всієї держави».
Схоже, цей погляд підтримало й керівництво країни. Адже докери рішуче стали на бік Скворцова, не лише керуючись почуттям справедливості, але й в надії на те, що саме він зможе захистити порт, забезпечити людей роботою та зарплатою, що в наш кризовий час є найбільш важливим. Ініціатори відсторонення Скворцова не чекали такого серйозного опору й були змушені «відіграти» ситуацію назад: Скворцов залишається керівником ІМТП. А ось прем’єр-міністр говорить про наміри оновити Кабмін. І ситуація навколо Іллічівського порту засвідчує: кадрові ротації серед міністрів, дійсно, необхідні. Причому «вітер урядових змін» позитивно оцінюється як докерами, так і профспілковими функціонерами ІМТП. Представник профспілки наголосив, що проблема не лише в міністрі, який не докладає достатніх зусиль для розкриття корупційних схем, але й у всій його менеджерській команді.
