Днями парламент ухвалив у другому читанні ряд законопроектів, які, по суті, дозволяють відродити вільні економічні зони, що існували в Україні до 2005 року. Основним є Закон «Про стимулювання інвестиційної діяльності у пріоритетних галузях економіки України з метою створення нових робочих місць». Інші два — «Про внесення змін до розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України» та «Про внесення зміни до розділу ХХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Митного кодексу України» — стосуються особливостей оподаткування суб’єктів господарювання, які реалізують інвестиційні проекти в пріоритетних галузях економіки.
Якщо говорити спрощено, вільні економічні зони (ВЕЗ) означають пільговий режим господарської діяльності в порівнянні зі загальноприйнятим у країні. Вони поширені у світі й мають на меті залучити інвестиції та сприяти розвитку економіки в цілому. Правова база для створення ВЕЗ в Україні розроблювалася ще на початку 90-х років. Так, Закон «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон» було прийнято 1992 р. Найбільш відомими стали, вочевидь, ВЕЗи в Донецькій та Миколаївських областях. Сприятливі умови там мали металургійні та машинобудівні заводи, м’ясокомбінати, меблеві фабрики, суднобудівні заводи тощо. Та 2005 року зони скасували.
Скасувати ВЕЗ в Україні рекомендував тоді Міжнародний валютний фонд — мовляв, порушуються рівні ринкові умови. Та основною причиною стало те, що на адресу влади стали лунати звинувачення у тому, що через зони пішли великі обсяги контрабанди, тіньові грошові потоки тощо.
Так, за підрахунками екс-міністра фінансів Віктора Пинзеника, через існування ВЕЗ держбюджет щороку недоотримував близько 12,5 млрд грн. «2004 року, коли діяли 11 вільних економічних зон та території пріоритетного розвитку, приріст доходів бюджету складав 9,5 млрд грн., а 2005-го, коли ми скасували для них пільги, — понад 32 млрд грн.», — заявив він. Інвестиційні плани виконали лише 3% підприємств, замість очікуваних ста з лишком тисяч робочих місць було створено лише 52 тисячі.
Прихильники ВЕЗ заявляли, що насправді збитки та рівень корупції були зовсім не такими великими. Зокрема, народний депутат Олексій Плотніков (очолює підкомітет з питань міжнародної економічної політики комітету Верховної Ради України з питань економічної політики) в одному з інтерв’ю стверджував, що жодних реальних аргументів проти ВЕЗ не було. «Так, справді, були певні перегини та порушення. Але, в принципі, коли я займався проблемою правопорушень у ВЕЗ як голова тимчасової парламентської комісії з розслідування діяльності ВЕЗ і писав запити в Генпрокуратуру, мені повідомили, що вони порушили за фактами злочинів, пов’язаних з ВЕЗ, аж вісім кримінальних справ по всій країні. А Генпрокуратура провела перевірки діяльності всіх ВЕЗ в Україні», — казав він.
Відродити зони із пільговим податковим режимом у парламенті вже намагалися. Так, 2008 року на його розгляд виносився проект закону «Про спеціальні (вільні) економічні зони» (Олексій Плотніков та ін.), а 2010 року — «Про території перспективного розвитку» (Наталя Королевська та ін.). Незважаючи на різні назви, суть схожа.
Та ці законопроекти так і не схвалили. Нинішній же варіант знайшов підтримку доволі швидко. Серед пільг передбачено звільнити від сплати ввізного мита до 1 січня 2018 року «устаткування (обладнання) та комплектувальні вироби до нього (крім підакцизних товарів), що не виробляються та не мають аналогів в Україні, не були у використанні й ввозяться на митну територію України суб’єктами господарювання, які реалізують інвестиційні проекти в пріоритетних галузях економіки, схвалені відповідно до Закону України «Про стимулювання інвестиційної діяльності у пріоритетних галузях економіки з метою створення нових робочих місць», для потреб власного виробництва, пов’язаного з реалізацією таких інвестиційних проектів».
Питання до якості закону є. Наприклад, пріоритетні галузі насправді не визначено. «Пріоритетними галузями економіки є галузі, в яких реалізується державна політика щодо розвитку виробничого та експортного потенціалу, створення нових робочих місць», — зазначено у законі. Що дає змогу чиновникам (подання можуть передавати центральні органи виконавчої влади, кримський уряд, обласні адміністрації, влада Києва та Севастополя) вважати пріоритетною будь-яку галузь, а це вже може означати корупцію.
Крім того, весь прибуток суб’єкта, який реалізує інвестпроект, обкладають за нульовою або пільговою ставкою. При цьому він отримує можливість не сплачувати ПДВ, а видавати податкові векселі. Критики однозначно вбачатимуть у цьому ризик: можна створити компанію, тривалий час не сплачувати податки, а потім з успіхом її ліквідувати. Хоча законом передбачено, що в разі порушення умов отримання державної підтримки сплата всіх несплачених податків до бюджету — на загальних підставах плюс пеня за весь період реалізації проекту.
Утім, як і зазвичай, істина — десь посередині. Й ті ВЕЗ, що тривалий час існували в Україні, дали як позитивний, так і негативний ефект. Зокрема, на суднобудівних заводах багато років зітхають по ВЕЗ — мовляв, саме вони дали поштовх цілій галузі.
Зрештою, супротивники сходяться на тому, що самі по собі ВЕЗ є ефективним інструментом стимулювання економіки, що й доведено світовим досвідом. В Україні ж їх створювали в ручному режимі, спектр дозволеної діяльності в них був надто широкий (усе, окрім забороненого законодавством), вимоги до компаній не чіткі.
Отже, для того, щоб пільгові зони не стали годівничкою для наближених до влади фінансово-промислових груп, потрібний жорсткий контроль держави. Щоправда, саме з цим у нас завжди виникали проблеми.
КОМЕНТАРІ
Віктор ПИНЗЕНИК, екс-міністр фінансів:
— За нинішніх умов рішення про надання значних пільг окремим учасникам ринку виглядає недоречним і непрофесійним. Бюджетна ситуація погіршується, і очікується, що дефіцит бюджету буде вдвічі більшим. Та навіть за більш сприятливої ситуації він непотрібен. Цей закон створює нерівні умови, порушує принципи конкуренції. І це негативно можуть сприйняти ті інвестори, які вже прийшли в Україну. Більш того, погано, що проблему, кому надавати пільги, вирішує чиновник.
Ксенія ЛЯПІНА, заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань промислової і регуляторної політики та підприємництва:
— Цей закон, ніби барабан, від якого багато галасу, а усередині він порожній. У законі, наприклад, передбачено звільнення від сплати мита на обладнання, що ввозиться до України і не має аналогів тут. Але хто визначить, яке має аналог, а яке ні? «Богдан» і «Мерседес» — це аналоги? Ручний режим відбору підприємств, які отримують пільги, створює дірку для витоку коштів. Механізм дорогий тоді, коли він може працювати в умовах конкретної країни, конкретної економіки. Поки у нас в країні буде такий високий рівень корупції, цей механізм впроваджувати безглуздо.
