Сім місяців тому, 23 березня, тобто ще до прийняття Верховною Радою жахливих змін до Державного бюджету-2005, газета «День» виступила з різкою критикою спроб уряду Юлії Тимошенко скасувати законодавчі засоби, якi застосовувалися для підтримки вітчизняного суднобудування. На превеликий жаль, наші народні обранці прийняли ці зміни і тим самим проголосували за знищення цієї стратегічно важливої галузі. Виступ газети «День» було проігноровано.
18 травня Асоціація суднобудівних підприємств України «Укрсудпром» на своїх зборах у місті Миколаєві прийняла відповідне звернення до Президента України Віктора Ющенка, голови Верховної Ради Володимира Литвина та прем’єр-міністра Юлії Тимошенко, у якому, зокрема, вказувалося: «…Ми ще раз просимо Вас зупинити руйнування суднобудування шляхом відновлення чинності Законів України «Про заходи щодо державної підтримки суднобудівної промисловості в Україні» та «Про спеціальну економічну зону «Миколаїв». Цей документ підтримали також народні депутати Василь Гуреєв, Віталій Майко, Олександр Кузьмук, Микола Шведенко, Микола Оніщук.
14 червня Президент прийняв по цьому документу абсолютно правильне і конструктивне рішення. Ось текст резолюції: «Тимошенко Ю. В. Прошу за участю авторів звернення ретельно розглянути наведені аргументи і пропозиції, проаналізувати ситуацію в суднобудуванні в цілому та визначитися стосовно позиції уряду. Про результати поінформуйте. Термін — 30 днів»
Отже, вже 14 липня, після завершення відведеного Президентом строку, корабели мали отримати рішення, розроблене за їхньої участі. Нині минуло більше трьох місяців, а його й досі немає. І навіть складається враження, що уряд не думав і не думає виконувати резолюцію Президента. Принаймні дане звернення з його авторами не обговорювалося. Виконавча влада поводить себе так, нібито його і не було. Як тут не згадати вислів, якого мене навчила одна мудра людина ще за часів радянської влади: «Ігноруючи звернення сумлінних громадян, ви перетворюєте їх у озлоблених рабів».
Та якби уряд просто ігнорував корабелів. 27 липня він ухвалює постанову №648, котра встановлює «Порядок цільового використання коштів, отриманих підприємством суднобудівної промисловості у вигляді авансових платежів та попередньої оплати від замовників морських та річкових суден». У корабелів цей документ викликав дуже різку реакцію: або автор несповна розуму, або він відвертий ворог України. Адже цей порядок поставив великий знак запитання над самою можливістю спорудження суден в Україні. Зокрема, у ньому йшлося про те, що кошти, які надходять підприємству суднобудівної промисловості відповідно до контракту на виготовлення (побудову) морського або річкового судна, зараховуються на окремий поточний рахунок, відкритий у банку для виконання цього контракту. Кошти із зазначеного рахунка використовуються виключно у відповідності з контрактом та затвердженою (підписаною) сторонами контракту кошторисною документацією. Однак укладання контрактів на будівництво суден відбувається без (!) «затвердженої (підписаної) сторонами контракту кошторисної документації». І це знають всі, окрім Мінфіну, бо так працює весь світ. Що ж тоді підприємство має подавати у податкову адміністрацію? Отже, тільки через це постанову просто неможливо виконати. А спроба зробити це може призвести до зупинки будівництва суден. А ось іще одна цитата. «Підприємство протягом трьох робочих днів після відкриття рахунка подає до органу державної податкової служби за місцем своєї реєстрації повідомлення про це і завірені ним копії контракту та кошторисної документації, що є підставою для здійснення контролю за цільовим використанням коштів». Однак кошторисна документація, як відомо, є внутрішнім документом підприємства. Тому вимога подавати її у податкову адміністрацію є брутальним втручанням у господарську діяльність підприємства у найгірших традиціях планового соціалізму. До того ж сьогодні ледь не 100% завантаження наших суднобудівних підприємств забезпечують експортні замовлення. Іноземні замовники категорично забороняють передавати будь-кому інформацію про контракти. Отже і з цієї причини дана постанова не може бути виконана без зупинки виробницта на суднобудівному підприємстві.Таким чином, зауваження до пунктів 2 та 3 згаданого «Порядку» вказує на те, що даний документ та, відповідно, постанова не можуть бути виконаними тому, що вступають у корінне протиріччя з визнаною всім світом практикою будівництва суден.
Та якби лише цим вичерпувався перелік знущань уряду над корабелами. І Президент України, і новопризначений прем’єр Юрій Єхануров, і голова РНБОУ Анатолій Кінах неодноразово визнавали помилковість огульного скасування вільних економічних зон. Відповідні вказівки для виправлення такого стану речей отримали міністри. Підтримали позицію вищого політичного керівництва держави й іноземні інвестори. Та Мінфін при мовчазній підтримці Мінекономіки демонструють свою особливу, відверто ворожу позицію не тільки до суднобудування, але й до інших СЕЗ. Нещодавно з нею виступив чиновник Мінфіну Денис Фудашкін. За його словами, «Міністерство фінансів України вважає за недоцільне поновлювати податкові пільги для вільних економічних зон». Зрозуміла річ, для «фінансиста» тривоги і біль корабелів України нічого не варті. Але ж… є позиція Президента. Чи наш Мінфін уже вийшов з його підпорядкування?
І на завершення нагадаю, що корабели працюють на світових ринках. Ціни на судна визначаються не нами, а кількома країнами: Південною Кореєю, Японією та Китаєм. Зокрема, Корея постійно вдається до демпінгу цін на ринках, спираючись на потужну державну фінансову підтримку. Нам вдалося вийти на собівартість будівництва, котра вписується у світові, штучно занижені, ціни. Однак ми знаходимося у трансформаційній економіці. І тому в нас дуже дорогі, короткострокові та незначні за обсягами кредити. Ми маємо суттєво жорсткішi податки: на додану вартість, на заробітну плату, на землю та на прибуток, імпортне мито. Ці особливості (майже недоступні кредити і високі податки), радикально утруднюючи господарювання, підвищують фактичну вартість будівництва на 10—20% вище собівартості (хоча без цього вона відповідає світовому рівню). І тому вартість будівництва суден в Україні на 5—15% перевищує загальноприйняті ціни (собівартість плюс 5% рентабельності). За таких умов суднобудування стає збитковою галуззю і починає розвалюватися.
Запровадженням режиму пільгового оподаткування, котрий дозволяв формувати фактичну вартість будівництва не вище світової, заниженої ціни, ми створювали для цієї вітчизняної галузі рівні умови для конкуренції на світових ринках. Навіщо його скасовувати?
