Скіфську нафтогазову ділянку глибоководного шельфу Чорного моря буде розробляти пул інвесторів на чолі з іноземними енергетичними гігантами ExxonMobil (американська компанія) і Royal Dutch Shell (британcько-голландська), Petron (румунська «донька» австрійського національного нафтогазового підприємства) та НАК «Надра України». Такі результати конкурсу з відбору інвесторів для розробки та видобутку вуглеводнів на цій ділянці вчора оголосила міжурядова комісія. Заявку на участь в конкурсі також подавала LUKOIL Overseas Ukraine B.V. (російський капітал).
«Кабінет Міністрів підтримав пропозицію міжвідомчої комісії про укладення угоди про розподіл продукції та визначення переможця — групи компаній на чолі з оператором, компанією ExxonMobil», — заявив міністр екології та природних ресурсів Едуард Ставицький. За його словами, після підписання договору про розподіл продукції (заплановано до кінця року) державний бюджет одержить 325 мільйонів доларів (премії), що більше, ніж пропонувалося Кабінетом Міністрів. Переможець також запропонував удвічі збільшити (понад 400 мільйонів доларів) інвестиції у пошукові роботи на всій території родовища. Іноземні компанії пулу також повністю погодилися взяти на себе фінансову складову участі НАК «Надра України».
Нагадаємо, що за оцінками уряду, загальні інвестиції в Скіфську ділянку (глибоководний шельф Чорного моря) площею 16 тисяч квадратних км оцінюються в 10 — 12 мільярдів доларів. Прогнозований щорічний обсяг видобутку газу — до 3 — 4 млрд кубометрів.
Про наслідки підписання такої угоди для енергетичного ринку України та головні умови швидкого перенесення проекту з площини віртуальної в реальну «День» запитав експертів.
КОМЕНТАРІ
«ЗМІНА ПРАВИЛ ГРИ ПІСЛЯ ПІДПИСАННЯ УГОДИ — ГОЛОВНИЙ РИЗИК ПРОЕКТУ»
Михайло ГОНЧАР, директор енергетичних програм Центру «Номос»:
— Якщо буде підписано договір про розподіл продукції, то оператором проекту буде ExxonMobil. Це компанія номер один у світі в нафтогазовому секторі. Вона має колосальний досвід роботи в різних проектах із видобутку газу на мілко- та глибоководних шельфах морів. ExxonMobil не працювала в Україні. Однак в пулі є Shell, яка добре відома в Україні, бо працює тут 20 років. Тож вона гарно знає специфіку ведення бізнесу. Австрійська ж компанія ОМФау зайшла в консорціум через свою румунську «доньку» Petron, яка також має досвід роботи на чорноморському шельфі в румунському секторі моря. Крім того, ОМФау раніше робила спробу заходити у видобувні проекти в Україні на чорноморському шельфі, але вона виявилася не вдалою (не з вини румунської компанії).Тож в цьому консорціумі зібрані всі переваги для проекту: технічні та інвестиційні. А наявність української державної компанії серед інвесторів гарантує, що українська держава зацікавлена в успіху цього проекту. Тому відповідь на питання, чому не обрали російську компанію Лукойл, — очевидна. Звичайно, російська компанія має певний досвід роботи на морському шельфі. Серед російських компаній вона найбільш досвідчена, навіть у порівнянні з «Газпромом». Але ні Росія, ні її компанії не є лідерами в шельфовому видобутку енергоносіїв. Тому це логічне, раціональне та справедливе рішення. Українська сторона не зобов’язана робити добре російським компаніям у збиток собі.
Реально проект втілюватиметься в життя не швидко. Спочатку треба підписати договір про розподіл продукції. Потім провести комплекс пошуково-розвідувальних робіт на цій ділянці, підтвердити наявність комерційних запасів енергоносіїв і тільки тоді починати буріння свердловин. На розвідувальні роботи піде три — п’ять років.
Що може завадити проектові? Сам факт присутності державної компанії в пулі компаній-переможців гарантує, що українська сторона максимально сприятиме проекту. Але як для будь-якого довгострокового проекту ризики все ж є. В даному випадку мова йде про зміну влади й бажання нових керманичів внести правки у підписані угоди. Тому зміна правил гри після підписання угоди — це головний ризик перенесення цього проекту з віртуальної в реальну площину. Запобігти цьому може тільки міжнародний імідж компаній, які виграли інвестиційний конкурс. За ними стоять американський та європейські уряди. Ці компанії — гранди світового нафтогазовидобутку, річні бюджети інвестицій яких перевищують український. Тож якщо раптом будуть спроби перегляду правил гри на користь тих чи інших компаній, то уряд України в цілому ризикує наразитися на серйозні неприємності міжнародного характеру. Оце й буде стримуючим чинником. На мій погляд, підсумки цього конкурсу та підсумки інших конкурсів із визначення переможців розробки родовищ нетрадиційних видів газу свідчать про те, що вектор розвитку видобувного сектору України тягнеться на Захід, в євроатлантичному напрямку. І питання не в політиці, а в компетенції інвесторів.
«ЦЕ СИГНАЛ, ЩО ВЛАДА ПЕРЕСТАЛА ВІДДАВАТИ НАЙСМАЧНІШІ АКТИВИ ВЕЛИКОМУ СУСІДОВІ»
Володимир БОРОВИК, президент Альянсу «Нова енергія»:
— Це означає прихід нових технологій та серйозних компаній у видобування. Крім того, такий варіант розв’язання інвестиційного конкурсу підвищить конкурентоспроможність та привабливість нафтогазового комплексу України.
Для країни це означає внутрішню диверсифікацію власників енергетичних ресурсів. До того ж це сигнал, що влада врешті-решт перестала працювати однобоко, віддаючи найсмачніші активи великому сусідові, який хоче монополізувати нафтову сферу й енергетику України, хоче зробити її ще більш залежною від російських компаній.
Основний ризик для успішної реалізації цього проекту може бути від роботи «п’ятої колони» (російських лобістів в Україні на найвищому рівні).
Багато речей проходитимуть узгодження через бюрократичний механізм, в якому елементи цієї колони присутні. Від волі чиновника ще багато залежить. Тож елементарні видачі дозволів — це маленькі, але дуже тривалі по часу, бар’єри, які в підсумку можуть затягнути запровадження проекту та призвести до його подорожчання.
