Торговельні стосунки України з Митним союзом ускладнюються. Експерти не поспішають із висновками, але попереджають: якщо українські виробники не подбають про диверсифікацію ринків збуту своєї продукції, то вони ризикують опинитися у торговельному вакуумі.
Услід за «сирною» на український ринок вже планується «цукрова» атака. На вихідних Асоціація виробників цукру Митного союзу звернулася до Євразійської економічної комісії з проханням вжити заходів для запобігання поставці цукру з України. Мовляв, український цукор демпінгує ціни на ринках Білорусі та Казахстану.
Крім того, «продуктовою» війною може обернутися україно-білоруський м’ясо-молочний конфлікт. Учора від Білорусі пролунав перший тривожний дзвіночок. Ішлося про те, що влада республіки зажадала негайного зняття Україною заборони на ввезення на її територію білоруської свинини та молочних продуктів. Мовляв, якщо цього зроблено не буде, білоруси ініціюватимуть перекриття ринків усіх країн Митного союзу для української олії, солі, кукурудзи, кондитерських виробів і шротів. Втрати від такого «жесту» українці можуть понести чималі. Так, за даними Держкомстату, минулого року лише на ринок Білорусі Україна поставила рослинної олії, солі, кукурудзи та кондитерських виробів на 250—260 млн доларів.
Щоправда, вчора ж таки офіційний Мінськ поспішив запевнити, що інформація, яка просочилася в українські ЗМІ нібито від Департаменту ветеринарного та продовольчого нагляду Міністерства сільського господарства та продовольства Білорусі, неправдива. Ніякого «продуктового демаршу» проти українських товарів сусіди не планують. Навпаки — влада республіки, визнавши зауваження справедливими, сьогодні шукає компромісний варіант вирішення продовольчого конфлікту з Україною. Натомість перший заступник директора департаменту ветеринарії та продовольства Мінсільгоспу Білорусі Юрій Пивоварчик, який спеціально прибув до Києва для обговорення ситуації, хоча й відмовився коментувати інформацію про можливе ініціювання відповідних заходів на рівні Митного союзу, доволі однозначно натякнув: «Подивимося, як далеко зайде Україна».
А й справді, як далеко в питаннях торговельних відносин із країнами Митного союзу може дозволити собі піти Україна? Експерти кажуть, що не дуже. Крім того, що ми зв’язані зобов’язаннями СОТ, український експорт ще й дуже і дуже (більше, як того хотілось би) залежний від ринків країн Митного союзу.
Експерти і практикуючий бізнес, коли їх запитують, куди краще вступати Україні — в МС чи в ЗВТ з ЄС, переважно відповідають, що хотілось би бути і там, і там, але коли вже вибирати, то краще — в ЄС. Мовляв, цей ринок для нас є значно цікавішим і перспективнішим. «Об’єми внутрішнього купівельноспроможного попиту після підняття тарифів та серйозного показника інфляції в Україні обміліли, тому для нас сьогодні постало зрозуміле стратегічне завдання доступу до нових ринків. А таким для нас є ринок Європейського Союзу. На ринку СНД ми вже присутні. І максимум, що з нього ми можемо для себе ще взяти, — це захист від застосування економічних санкцій», — зазначив свого часу в інтерв’ю «Дню» відомий український бізнесмен Петро Порошенко. Крім того, ринок ЄС, незважаючи на високу фінансову «турбулентність», залишається більш платоспроможним, а відтак — привабливішим для українського виробника.
Ще однією важливою перевагою ринків ЄС є прогнозовані цивілізовані, а головне — зрозумілі правила гри. «Коли до України з інспекцією приїздять фахівці з країн ЄС, то вони мають чіткий перелік вимог, порушення яких означає заборону ввозу цієї продукції на їхній ринок, — пояснив «Дню» президент Українського клубу аграрного бізнесу Алекс Ліссітса. — Натомість попередній досвід України щодо агроінспекцій, зокрема з Російської Федерації, демонструє діаметрально протилежну ситуацію. У них немає якихось чітких вимог, що, де, як і чому має відповідати. Тобто фактично українським виробникам м’ясо-молочної продукції до сьогодні невідома та «червона межа», яку не можна переступити, коли готуєш свій товар на продаж «сусіду». Тоді як за таких умов може проходити інспекція?»
Утім, у час, коли угода про ЗВТ між Україною та ЄС гальмується (міністри закордонних справ Швеції, Великобританії, Польщі, Чехії та Німеччини написали лист, опублікований 4 березня у виданні New York Times (США), в якому пояснюють блокування угоди незадовільним станом демократії в Україні), втратити ринки Митного союзу для вітчизняних виробників, м’яко кажучи, небажано. Як показав «сирний» конфлікт, Україна зовсім не готова до такого сценарію. Обмеження на 50% експорту українського сиру відразу ж потягло за собою низку проблем для українських молочників. Закупівельні ціни на молоко почали падати. Рентабельність молочного скотарства — разом із ними. А відтак дедалі більшою «спокусою» для молочників почало ставати вирізання молочної худоби. Держава придумала — треба рятувати дотаціями. А щоб із державного бюджету не довелося «трусити» велику суму, можна натиснути на виробника — нехай платить «справедливу ринкову ціну», коли закуповує молоко.
Утім, кажуть експерти, такими методами проблемі не зарадиш. Навпаки, діючи за такою схемою, можна зробити собі ведмежу послугу — підприємства, які не витримуватимуть тиску, просто закриватимуться. І з експортера ми досить швидко можемо перетворитися на імпортера. Як відзначив у коментарі «Дню» директор інформаційно-консалтингового агентства «Інфоагро» Василь Вінтоняк, єдиним способом «стати на ноги» для українських виробників він вбачає освоєння нових видів продукції, а також нових ринків. Мовляв, операторам потрібно шукати альтернативні шляхи реалізації своєї продукції, а це можна зробити за рахунок виведення на освоєних ринках нової продуктової лінійки та завоювання нових ринків.
Здається, що за 20 років незалежності Україна не спромоглася передбачити ризики ускладнення стосунків із сусідами та потурбуватися про диверсифікацію ринків збуту для своєї продукції. Звичайно, коли загострилася ситуація з українським сиром, знайшлися варіанти. Українські сири може купувати Йорданія, поспішив запевнити Міністр закордонних справ України Костянтин Грищенко. Немає сумнівів, що й за іншими статтями експорту, як-от метал, соняшникова олія, цукор, м’ясо, так само у світі знайдеться зацікавлений платоспроможний покупець. Його просто треба захотіти знайти.
