Шахту імені газети «Правда» в Донецьку полюбляли
демонструвати гостям як приклад цивілізованого закриття вугільних підприємств.
Саме ця шахта разом із двома іншими два роки тому стала об'єктом пілотного
проекту Світового банку. Нещодавно «Правда» знову прославилася, тільки
вже з іншої причини: обласне контрольно-ревізійне управління виявило тут
масу порушень у використанні бюджетних коштів. За виявленими фактами порушено
карну справу.
Прокурор області Віктор Пшонка поки що утримується від коментарів із
цього приводу: мовляв, справу не завершено. Проте, як стало відомо з інших
джерел, невиправдано велику (близько мільйона гривень) частину державних
коштів використано тут на потреби новоствореного адміністративного апарату.
За словами прокурора, гроші перекачувалися через десятки фірм, багатьох
із яких сьогодні не існує, і знайти кінці буде дуже важко. Утім, декому
з посадових осіб уже висунуто обвинувачення. Ревізії тривають на інших
підприємствах, котрі підпали під закриття. Зокрема, на шахті «Мушкетівська»
в Донецьку теж виявлено факти нецільового використання коштів.
Досить вільне поводження з державними грошима — риса, характерна не
тільки для кандидатів на ліквідацію. Останнім часом увагу контрольних органів
прикуто до державної холдингової компанії «Селідоввугілля», котра вважається
однією з найміцніших у регіоні. Торік компанія одержала 100 мільйонів гривень
— десяту частину коштів держпідтримки, наданих для всієї вугільної галузі.
Тим часом показники її роботи погіршилися.
Сьогодні виявлено принаймні три фіктивні фірми, яким холдинг відвантажував
паливо. Попереджуючи запитання, як же селідовцям удалося «вибити» з держави
таку суму, нагадаю: колишній міністр вугільної промисловості Станіслав
Янко розпочинав кар'єру саме звідси.
А в сусідньому Добропіллі співробітники податкової міліції натрапили
на «чорні дірки», де буквально щезали і вугілля, і гроші, і податки. Місяць
тому державна холдингова компанія «Добропіллявугілля» уклала договір із
донецькою фірмою «Вест» на постачання гірничошахтного обладнання на 1 мільйон
гривень в обмін на вугілля. Начебто все законно, якщо не враховувати, що
фірму ліквідовано два роки тому.
Аналогічних партнерів вибрало собі Державне відкрите акціонерне товариство
«Добропіллявуглекомплект», яке здійснювало угоди щодо купівлі-продажу палива
та гірничошахтного обладнання з вісьмома конторами, на кшталт контори «Роги
та копита». Наприклад, більш як на 830 тисяч гривень відвантажено палива
на адресу підприємства «Донецьк Магма», юридичну реєстрацію якого відмінено
ще торік. Податківці встигли завернути чергову партію вугілля на 210 тисяч
гривень, а компенсацію збитків держава навряд чи одержить. Попутно виявлено
ще декілька приватних підприємств, які одержували добропільське вугілля,
проте не були зареєстровані в податкових органах.
Цікаво, що добропільські гірники були одними з тих, хто активно вимагав
погашення заборгованості із зарплати... в Києві.
Складається враження, що керівництву шахт борги споживачів деякою мірою
навіть вигідні. Інакше як пояснити позицію адміністрації «Шахтарської-Глибокої»,
яка має дебіторську заборгованість на 5,3 мільйона гривень і не висуває
претензій боржникам та не подає позовів до арбітражного суду? А керівництво
шахти «Новодзержинська», за даними прокуратури області, відвантажило торік
на адресу одного приватного підприємства палива на 182 тисячі гривень.
І хоча повністю фірма не розрахувалася, шахта виявила дивну щедрість і
«подарувала» їй концентрату ще на 200 тисяч гривень.
Тим часом у Донецьку пам'ятають і події дворічної давності, коли за
командою тодішнього першого віце-прем'єр-міністра Василя Дурдинця протягом
лічених тижнів перевірили всі підприємства галузі і порушили три сотні
кримінальних справ. Якби хоч половину з них було доведено до кінця... Певна
річ, цього не сталося. Через те й теперішню кампанію «Чорне золото — чистим
рукам» у регіоні сприймають як чергове замовлення «згори».
