Ще недавно, як виявилося, ця ягода стратегічного значення використовувалася волинянами лише для домашнього споживання. Та, власне, і сьогодні не тільки кожна поліська родина, але й мешканці волинських міст і містечок прагнуть у сезон заготовити побільше цілющої ягоди на зиму. Бо чорниці, котрі ще називали «космічною» ягодою (їх у вигляді пюре в тюбиках у радянські часи давали в політ космонавтам), корисні у свіжому вигляді і заморожені, та навіть і засушені. На волинському Поліссі і досі пам’ятають прадавні рецепти страв із чорниць. Мешканки села Прилісного, що у Маневицькому районі, яких ми зустріли за збиранням ягід у лісі, розказали, що споконвіку в їхніх краях готували так звану затирку, коли компот із чорниць «затирали» борошном. На жаль, уміння досконало приготувати цю просту, здавалося б, страву сьогодні вже збереглося тільки в людей старшого покоління. До затирки ж подавали пироги з квасолею і сушеною в минулому сезоні чорницею.
Сезон заготівлі чорниць на Волині тільки-но розпочався, і у багатьох поліських селах до лісу з традиційними плетеними з кори коробками вирушають цілими родинами, аби потім заготовлені справді пекельною працею ягоди або продати заготівельнику, що досить невигідно для людей, бо доводиться продавати зібране фактично за безцінь, або ж самому стати на трасі і пропонувати чорниці пасажирам автівок. На лісовому узбіччі в селі Розничі ми бачили за цим заняттям не тільки всюдисущих жіночок, а й дітей та навіть... інваліда на візку.
Лідером заготівлі чорниць на Волині є Маневицький район. Тут знаходиться один з найпотужніших консервних заводів Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства. Його директор Галина Зінич хвалиться, що, наприклад, вже готові фури для відправки місцевого березового соку аж у... Панаму. Власне волинські лісівники, які заготовляють так звані лісові ресурси місцевого значення (дикорослі ягоди, лікарську сировину та гриби) продавали свою продукцію не тільки в сусідню Польщу, котра наразі є найбільшим споживачем волинського натурального лісового продукту, а й Японію, Словаччину, та навіть і в США. На Волині в системі лісового господарства збережені переробні цехи, чого давно нема навіть у сусідній, так само багатій на ягоди-гриби Рівненській області. Маневицький, наприклад, працює ще з... 1970 року! Завдяки такій далекоглядності лісові ресурси місцевого значення на Волині вже кілька років є вагомим джерелом поповнення місцевих бюджетів. І суми ці рахуються мільйонами гривень.
Як говорить головний лісничий державного підприємства «Маневицьке лісове господарство» Анатолій Іщик, тут спроможні заготовити стільки чорниць, що для їхнього транспортування буде потрібно 17 фур. Якщо закордон, зокрема Польща, закуповує волинські ягоди в замороженому вигляді (і для харчування, і для виробництва природних фарбників), то вітчизняний споживач прихильніший до переробленої продукції: джемів, варення, соків... Наразі за ініціативою Агентства з лісових ресурсів по всій Україні відкривають міні-магазини «Лісовичок». У них за задумом мала б продаватися продукція, так би мовити, «лісового» походження. Хоча де їх тепер стільки набрати?.. Отож волиняни отримали гарні перспективи для свого бізнесу на лісових дарах. Галина Зінич розказала історію, яка трапилася з працівниками «Лісовичка» біля містечка Сарни. Вони кілька разів на місяць беруть товар у їхньому консервному цеху. Якось зупинився тут автомобіль з київськими номерами, і чоловік, видно, задля цікавості придбав по баночці протертих ягід. Наступного ранку та сама машина ще до відкриття магазину була біля його дверей. Продавець казала, що все передумала (раптом не так здачі дала чи ще яка оказія), а чоловік... придбав усю продукцію: від чорниць до брусниці, бо смак ще пам’ятний з дитинства, пояснив.
Нині з Маневичами ведуть переговори про постачання їхньої продукції і Суми, і Вінниця, і Черкаси. Для лісівників переробка заготовлених ягід і грибів вигідна насамперед поповненням їхнього бюджету. Адже підприємці, котрі отримали дозволи і ліміти на заготівлю, сплачують податок у місцеві ради. А вже ці ради відраховують з отриманого ними 15 % суми лісівникам. Отож є кошти на облаштування рекреаційних куточків, що також стало своєрідним брендом та ексклюзивом від Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства. Таких куточків, облаштованих на узліссі, мало де в Україні побачиш.
Загалом же область щороку отримує у вигляді податків за заготовлені в лісі ягоди та гриби мільйони гривень. Отож чорницю недарма називають «чорним золотом Волині». «Єдине, з чим доводиться боротися лісівникам, це з бездумним і хижацьким винищенням ягідників. Деякі селяни у прагненні заробити більше використовують так звані гребінки, які гребуть не тільки ягоди, а й кущі, і за два роки в цьому місці чорниць вже не побачите... Доводиться навіть формувати мобільні групи, які борються з цими лісовими шкідниками. А торік через подібну бездумність і захланність мало не розгорілася територіальна «війна» місцевого значення. Один з бізнесменів почав заготовляти у Камінь-Каширському районі (він сусідить з Маневицьким) чорничник — гілки чорниць без ягід. Начебто з лікувальною метою, хоча корисний саме чорничник тоді, коли цвіте. Мешканці села Нові Червища почали вже... косити чорничник у своїх лісах серпами, і добралися до сусіднього району. Сюди їхали мотоциклами й машинами. І мешканці села Замостя просто перекрили дорогу, аби не допустити винищення ягідників, які воістину є годувальниками для багатьох волинських сіл.
Початок теми:
