Кабінет Міністрів України дозволив ДАТ «Чорноморнафтогаз» та ВАТ «Лукойл» підписати договір про спільну розвідку та видобуток нафти й газу на чорноморському шельфі. В урядовому розпорядження №2361 від 20 грудня 2010 року вказано, що частка української державної компанії має бути не менш як 50%. Очікується, що українська та російська компанії будуть спільно розробляти Одеське, Безіменне та Суботинське родовища. Внеском ДАТ «Чорноморнафтогаз» буде геолого-економічна оцінка запасів нафти, природного газу та супутніх компонентів зазначених родовищ. А от російська компанія повинна надати фінансові ресурси, технології та устаткування, які необхідні для пошуку та видобутку нафти й природного газу.
Про активну розробку шельфу Чорного моря розмови точаться, починаючи з 2005 року. Вуглеводні з морських надр, за задумом керманичів держави, мали б звільнити країну від імпортної газової залежності, забезпечивши промисловість та населення енергоресурсами вітчизняного походження. Однак до реального видобутку нафти чи газу з морських глибин так і не дійшло.
Тим часом потреба збільшувати видобуток газу та нафти з кожним роком у країні зростає. У 2010 році Україна скоротила обсяги видобутку нафти з газовим конденсатом на 10,3% (до 3,546 мільйона тонн) у порівняні з 2009 роком. Таку негативну тенденцію нещодавно відмітив і прем’єр-міністр України Микола Азаров. Він розкритикував діяльність керівників вугільної та паливно-енергетичної галузі й запропонував змінити неефективних менеджерів.
Тож, які шанси, що Україна завдяки підтримці російської компанії отримає нафту та газ із морського дна? Про це «День» запитав фахівців галузі.
Провідний експерт із енергетичних програм Центру ім. Разумкова Володимир Омельченко не підтримує підписання такої угоди, бо вона буде стратегічно не вигідна для держави. «Україна більше ніж на 60% залежить від Росії в поставках нафти та на 70% — газу. Залучення до розробки шельфу компанії з країни, від якої й так має критичну енергетичну залежність, може тільки погіршити становище», — вважає він.
«З одного боку укладення такої угоди принесе позитив, бо в країну прийде інвестор із великими коштами. Є шанс, що врешті-решт Україна розпочне більш активний пошук та розробку родовищ нафти та газу в Чорному морі», — розповідає «Дню» президент Київського міжнародного енергетичного клубу «Q-club Олександр Тодійчук. За його оцінками, після підписання договору про спільну розробку шельфу потрібно п’ять-сім років для початку видобування енергоресурсів. Проте експерт сумнівається, чи дійсно видобування газу й нафти відбудеться успішно. «Я не знаю інформації про те, щоб «Лукойл» мав великий досвід в технологіях розробки вуглеводнів на морі, тим більше на великих глибинах», — пояснює він.
На думку екс-уповноваженого президента України з міжнародних питань енергетичної безпеки Богдана Соколовського, російська сторона не зацікавлена в розвитку шельфу, бо це створить додаткову конкуренцію для російського газу та нафти, які сьогодні споживає Україна. Тому, найпевніше, прогнозує він, ці родовища законсервують, а російський імпорт нафти та газу в Україну й далі продовжуватиметься.
Можливий ще й інший варіант... На думку Соколовського, цілком очевидно, що НАК «Нафтогаз України» скоро реформують, розділивши на окремі частини видобування нафти, газу та їхнього транспортування. Це чудово розуміють наші сусіди. «У такому разі Росія наперед проводить політику, щоб опинитися в нових структурах. Я б на їхньому місці робив би так само», — розповідає Соколовський.
Кабінет Міністрів України дозволив ДАТ «Чорноморнафтогаз» та ВАТ «Лукойл» підписати договір про спільну розвідку та видобуток нафти й газу на чорноморському шельфі. В урядовому розпорядження №2361 від 20 грудня 2010 року вказано, що частка української державної компанії має бути не менш як 50%. Очікується, що українська та російська компанії будуть спільно розробляти Одеське, Безіменне та Суботинське родовища. Внеском ДАТ «Чорноморнафтогаз» буде геолого-економічна оцінка запасів нафти, природного газу та супутніх компонентів зазначених родовищ. А от російська компанія повинна надати фінансові ресурси, технології та устаткування, які необхідні для пошуку та видобутку нафти й природного газу.
Про активну розробку шельфу Чорного моря розмови точаться, починаючи з 2005 року. Вуглеводні з морських надр, за задумом керманичів держави, мали б звільнити країну від імпортної газової залежності, забезпечивши промисловість та населення енергоресурсами вітчизняного походження. Однак до реального видобутку нафти чи газу з морських глибин так і не дійшло.
Тим часом потреба збільшувати видобуток газу та нафти з кожним роком у країні зростає. У 2010 році Україна скоротила обсяги видобутку нафти з газовим конденсатом на 10,3% (до 3,546 мільйона тонн) у порівняні з 2009 роком. Таку негативну тенденцію нещодавно відмітив і прем’єр-міністр України Микола Азаров. Він розкритикував діяльність керівників вугільної та паливно-енергетичної галузі й запропонував змінити неефективних менеджерів.
Тож, які шанси, що Україна завдяки підтримці російської компанії отримає нафту та газ із морського дна? Про це «День» запитав фахівців галузі.
Провідний експерт із енергетичних програм Центру ім. Разумкова Володимир Омельченко не підтримує підписання такої угоди, бо вона буде стратегічно не вигідна для держави. «Україна більше ніж на 60% залежить від Росії в поставках нафти та на 70% — газу. Залучення до розробки шельфу компанії з країни, від якої й так має критичну енергетичну залежність, може тільки погіршити становище», — вважає він.
«З одного боку укладення такої угоди принесе позитив, бо в країну прийде інвестор із великими коштами. Є шанс, що врешті-решт Україна розпочне більш активний пошук та розробку родовищ нафти та газу в Чорному морі», — розповідає «Дню» президент Київського міжнародного енергетичного клубу «Q-club Олександр Тодійчук. За його оцінками, після підписання договору про спільну розробку шельфу потрібно п’ять-сім років для початку видобування енергоресурсів. Проте експерт сумнівається, чи дійсно видобування газу й нафти відбудеться успішно. «Я не знаю інформації про те, щоб «Лукойл» мав великий досвід в технологіях розробки вуглеводнів на морі, тим більше на великих глибинах», — пояснює він.
На думку екс-уповноваженого президента України з міжнародних питань енергетичної безпеки Богдана Соколовського, російська сторона не зацікавлена в розвитку шельфу, бо це створить додаткову конкуренцію для російського газу та нафти, які сьогодні споживає Україна. Тому, найпевніше, прогнозує він, ці родовища законсервують, а російський імпорт нафти та газу в Україну й далі продовжуватиметься.
Можливий ще й інший варіант... На думку Соколовського, цілком очевидно, що НАК «Нафтогаз України» скоро реформують, розділивши на окремі частини видобування нафти, газу та їхнього транспортування. Це чудово розуміють наші сусіди. «У такому разі Росія наперед проводить політику, щоб опинитися в нових структурах. Я б на їхньому місці робив би так само», — розповідає Соколовський.
«Якщо справа реально дійде до розробки шельфу, тоді в цій кооперації повинні з’явитися західні сервісні компанії», — вважає керівник енергетичних програм центру «Номос» Михайло Гончар. За його словами, навіть потужний і освічений «Газпром», розробляючи Штохманське родовище, нічого не може зробити самотужки. Через це він змушений залучати іноземні (французькі та норвезькі) компанії, які працюють у цьому напрямку.
На думку Тодійчука, українській владі потрібно провести відкритий тендер із розробки шельфу, обрати досвідчену компанію зі світовим ім’ям та розробляти родовища на дні Чорного моря. Претендентів на розробку більше ніж досить, вважає він. До їхнього числа експерт зараховує світових лідерів «Шелл», «Шеврон» тощо. «Вони із задоволенням прийдуть на чорноморський шельф, тим більше, що геологи прогнозують там великі поклади», — підсумовує він.
Щоб іноземні інвестори повірили, потрібно гарантувати їм повернення вкладених інвестицій та отримання доходів після розробки цих родовищ, вважає Омельченко. Саме через законодавчу недосконалість в цьому питанні багато закордонних інвесторів і зволікають, підсумовує він.
ДОВIДКА «Дня»
ДАТ «Чорноморнафтогаз» входить до складу НАК «Нафтогаз України» й спеціалізується на розвідці та видобутку нафти й газу в акваторії Чорного й Азовського морів. Зараз на балансі компанії знаходиться 17 родовищ, із яких 11 газових, чотири газоконденсатних і два нафтових. Сумарні запаси всіх родовищ сьогодні становлять: із природного газу — 58,56 мільярда кубічних метрів, з газового конденсату — 1231 тисяч тонн, з нафти — 2530 тисяч тонн. ВАТ «Лукойл» — російська нафтова компанія, якій належать шість нафтопереробних заводів у Росії й за кордоном: в Україні, Болгарії та Румунії. Їхня сукупна потужність становить 14 мільйонів тонн нафти на рік.
