«Я вирішив перенести свій приїзд до України... Мені дуже прикро, що сьогоднішня українська влада здійснила безпрецедентні кроки та зробила усе, щоб зірвати мій приїзд», — так пояснив раптову зміну своїх планів щодо повернення з Відня бізнесмен Дмитро Фірташ. Відповідну заяву напередодні анонсованого візиту поширила в ЗМІ Федерація роботодавців України, яку очолює олігарх.
На запит «Дня», хто саме з української влади і чому, на думку Дмитра Фірташа, не хоче його повернення, бізнесмен не відповів. Прес-служба повідомила, що офіційна заява — це вся «відвертість», на яку поки що здатен Дмитро Фірташ.
З того, що відбувалося останні два дні в інформпросторі, було помітно, що звістка про повернення Фірташа змусила багатьох в Україні нервувати. З якогось дива Державіаслужба навіть небо для чартерів закрила, анулювавши видані раніше дозволи на приліт в Україну приватних рейсів закордонної реєстрації... І вже це ставить багато запитань.
Якщо Фірташа хотіли, як заявив міністр внутрішніх справ Арсен Аваков, передати у руки правосуддя, то для чого так заважати йому в’їхати? Може, бояться, що Фірташ захоче розказати, хто ще приїздив на ту зустріч з ним у Відні? Адже, нагадаємо, в ефірі ток-шоу «Шустер LIVE» екс-голова СБУ Валентин Наливайченко «натякнув», що відомі не всі прізвища. «Їх було більше», — сказав він у відповідь на репліку народного депутата Сергія Лещенка про двох-трьох осіб. Ще одне — чи було санкціоноване повернення Фірташа з багаторічними партнерами з газового (і не лише) бізнесу у Кремлі? Методи, якими там «закривають» рот людям, які їм небезпечні за тих чи інших обставин, добре відомі. І якщо, припустимо, у Кремлі були проти, то які такі важливі і невідкладні справи змусили Фірташа лишити безпечний для нього Відень і повернутися у Київ? Він більше не довіряє своїм партнерам, які керують спільним бізнесом в Україні? З другого боку, якщо він, розуміючи, що його тут може чекати, все ж ризикнув повертатися й анонсував це, то чому в останній момент передумав? Може, це була така «провокація» Фірташа, щоб змусити понервувати когось у владі, аби в майбутньому використати заяви і дії МВС як аргументи про існування політичного переслідування проти нього...
ФОТО КОСТЯНТИНА ГРИШИНА
Одне слово, неприїзд Фірташа залишив ще більше питань, ніж його можливе повернення.
ЩО ВІДБУВАЛОСЯ НАПЕРЕДОДНІ ПРИЇЗДУ
Після того як у ЗМІ з’явився анонс повернення Дмитра Фірташа до України, міністр внутрішніх справ Арсен Аваков пообіцяв: його арештують.
«Згідно зі ст. 597 Кримінально-процесуального кодексу України, а також ратифікованої Україною 2006 року Конвенції ООН проти корупції, Генпрокуратура, у відповідь на відповідне клопотання Мін’юсту США, дасть вказівки Національній поліції України провести затримання Дмитра Фірташа на 72 години, протягом яких буде оформлено відповідне рішення про 40-денний арешт», — написав Аваков у своєму «Фейсбуці».
Але чи є таке звернення наразі — питання! У пості Авакова прямо про це не сказано.
Зазначимо, що минулого тижня представник МВС Артем Шевченко повідомляв: у відомстві немає кримінальних проваджень, по яких би Фірташ проходив як підозрюваний. Є справа по Ostchem, за якою його викликали на допит як свідка. Отже, уточнив Шевченко, у МВС немає юридичних підстав затримувати Дмитра Фірташа в разі повернення його в Україну.
Тоді питання — чому міністр МВС зробив публічно таку заяву? На підставі чого могли заарештувати Фірташа?
«Його можуть затримати на кордоні працівники МВС без пред’явлення конкретних звинувачень на 72 години. За цей час слідчий має звернутися до суду і пред’явити конкретні звинувачення у скоєнні злочину (кримінальне провадження) на території України (наприклад, ухилення від сплати податків, завдання збитків бюджету, фіктивне підприємництво). На підставі цього оберуть запобіжний захід (утримання під вартою в СІЗО, випустити під заставу, особисті зобов’язання). Якщо ні, мають відпустити», — пояснює «процедуру», прописану в чинному законодавстві України, старший партнер АК «Кравець і партнери» Ростислав Кравець.
Фірташа справді могли затримати на підставі звернення Мін’юста США. Якби воно, зауважимо, було. Але видати США — ні, наголошує юрист.
«Звісно, що можуть бути звернення інших країн про екстрадицію. Але все одно кримінальне провадження проти такої особи має бути відкрите на території України. Крім того, Фірташ — громадянин України, а за нормами міжнародного законодавства жодна країна світу своїх громадян не видає без підтвердження вини. Наразі нічого не відомо про рішення суду в США з цього питання. Є лише звинувачення про скоєння якогось злочину. Відповідні документи треба ще легалізувати — провести в Україні незалежне розслідування. Якщо цю процедуру обійдуть, то з таким же успіхом можна навіть заарештувати Арсенія Яценюка за звинуваченнями РФ (є відповідний договір із нею) у зв’язку з тим, що він брав участь у розстрілах у Чечні», — іронізує юрист.
Якби Фірташ таки зважився прилетіти, його, на думку Кравця, радше за все, заарештували б. Він провів би в ізоляторі СБУ 72 години. Потім рішенням суду його випустили б під підписку про невиїзд з України.
Чому Дмитро Фірташ хоче повернутися в Україну? За інформаціями джерела «Дня», наближеного до олігарха, причин декілька. Перша — повернути контроль над бізнесом і головним медіа-активом — телеканалом «Інтер». Друга — поновити політичний вплив — як на своїх депутатів у парламенті, так і на «квоту» в КМУ. В цій конфігурації особливе місце посідає ФРУ як майданчик для постійної оцінки дій уряду та їхнього впливу на бізнес. «Тому Яценюк хоче поставити на місце Фірташа у ФРУ свою людину», — пояснює співрозмовник «Дня». Власне, тому Дмитро Фірташ мав повернутися якраз в день з’їзду, щоб поставити крапку в цьому питанні.
МІНІСТР ВНУТРІШНІХ СПРАВ АРСЕН АВАКОВ УЧОРА В «ТВІТЕРІ» РОЗМІСТИВ ЦЕ ФОТО БІЙЦІВ СПЕЦНАЗУ НА ТЛІ ТЕРМІНАЛА АЕРОПОРТУ «БОРИСПІЛЬ» ІЗ ІРОНІЧНИМ ПІДПИСОМ (ПОДАЄМО МОВОЮ ОРИГІНАЛУ): «УЖ ПОЛДЕНЬ БЛИЗИТСЯ, А ФИРТАША ВСЕ НЕТ… А МЫ ТО ЖДЕМ» / ФОТО З FACEBOOK-СТОРІНКИ АВАКОВА
У ЗМІ за вчора було опубліковано багато версій причин, чому українська влада мала б активно опиратися приїзду «віденського в’язня». Серед найбільш тиражованих — приїзд віце-президента США Джо Байдена та голосування у ВРУ оновленого складу уряду, що заплановане на 11 грудня.
ШІСТЬ «НЮАНСІВ»
Та, погодьтеся, наївно вважати, що відповідь на це, здавалося б, просте запитання — хто і чому боїться повернення Фірташа в Україну, тепер можна знайти, розглядаючи лише політичні розклади сьогоднішнього дня. Його фігура та його бізнес-історія — це значно ширше кого питань, відповіді на які сьогодні, напевно, слід переосмислити... Ми спробували окреслити частину з них у своєрідній формулі «чорно-білого» портрета Фірташа, зібраного з інформації з відкритих джерел.
Тож у сприйнятті українського суспільства Дмитро Фірташ сьогодні — це:
1. Проросійський бізнесмен. Таке сприйняття склалося через заробляння ним свого капіталу завдяки політичним зв’язкам. Торгівля газом — його «фішка». Розгорнутися в цій сфері без підтримки «згори» від найвищого керівництва Росії, України чи Туркменістану наприкінці 1990-х — на початку 2000-х було малоймовірним.
Успіхи в газовому бізнесі Фірташ пояснював умінням заводити правильні бізнес-відносини й тим, що сам проторував «газову» стежку в усі коридори.
Найбільше тіні на постать Дмитра Фірташа й підозр громадськості щодо його зв’язків з Росією накинула поява газового посередника «РосУкрЕнерго». Втім, це тема окремого матеріалу...
Важливо розуміти, що симбіоз політики та бізнесу — не суто фірташевський «ексклюзив». Упродовж останніх 25 років український клуб олігархів формувався за таким принципом. Питання лише в тому, хто і на якій сировинній базі та під чиїм «чітким керівництвом» виріс.
2. Близькість до колишнього президента Віктора Януковича. Так сталося, що саме в роки його президентства хімічна і титанова бізнес-імперія Фірташа стрімко зростала. З іншого боку, тоді ж чомусь не поміченими суспільством залишаються інші соратники і «друзі» президента-втікача, скажімо, колишній голова АП Сергій Льовочкін...
3. Зв’язки з Семеном Могилевичем. Публічно Фірташ не давав пояснень щодо цього. Але в оприлюдненому на сайті WikiLeaks звіті розмови Дмитра Фірташа з послом США в Україні Вільямом Тейлором від 8 грудня 2008 року сказано: «Він визнав зв’язки з лідером російської організованої злочинності Семеном Могилевичем. Він сказав, що потребував схвалення Могилевича для того, щоб започаткувати цей бізнес. Він був непохитний у тому, що не вчинив жодного злочину, коли будував свою бізнес-імперію, і стверджував, що сторонні досі не можуть зрозуміти, що відбувалося в період беззаконня, яке панувало в Україні після розвалу СРСР». З таким поясненням виникає нове запитання: то чий це мінус — Фірташа чи керівництва Росії, яке тільки створило потрібні умови гри і роздавало «карти» в руки?
І взагалі зв’язки з Могилевичем — це питання серйозного внутрішнього розслідування. Екс-голова СБУ Валентин Наливайченко пов’язував короткотерміновий прихід в службу Олександра Турчинова у 2005 році зі справою Могилевича. Ще й досі чітко ніхто не відповів, то що ж сталося з нею: є вона сьогодні чи ні?
4. Фірташ першим почав критикувати прем’єра Юлію Тимошенко за газовий контракт від 2009 року з «Газпромом».
Наразі Україна намагається переписати його, але поки безрезультатно. Згодом була історія з 11 мільярдами кубометрів газу, який спочатку забрали, а потім — повернули за рішенням суду.
Звідки взялось протистояння Тимошенко й Фірташа? «Я її не чіпав. Це вона зі мною воювала. Навіщо — незрозуміло. У мене з нею не було бізнесу, я не ділив з нею грошей. Жодних точок перетину...» — так прокоментував причини протистояння з тодішнім прем’єром Фірташ в одному з інтерв’ю.
Втім, це правда наполовину. Саме за часів прем’єрства Тимошенко РУЕ усунули від поставок російського газу в Україну, тож Фірташ залишився ні з чим. У тій же неофіційній розмові з колишнім американським послом, за даними WikiLeaks, український бізнесмен дав більш розлоге пояснення цього конфлікту. «Він бачить у Тимошенко явну загрозу своєму бізнесу. Фірташ назвав Тимошенко олігархом, який уклав з Москвою угоди, які в майбутньому зроблять Україну вразливою для російських олігархів — це те, чого не може допустити ні він, ні прихильник ПР Рінат Ахметов», — цитує подробиці зустрічі олігарха з американським послом WikiLeaks. Водночас «ненависть» Тимошенко до нього Фірташ у тій же розмові пояснив тим, що «вона упустила шанс створити своє особисте «РосУкрЕнерго» 2005 року, коли вона вперше була на прем’єрській посаді».
5. Фірташ започаткував фонд для підтримки малого та середнього бізнесу в Україні «Буковина» і надавав туди кошти на підтримку стартапів.
Крім того, Фірташ одним із перших закликав інших олігархів створити й фінансово підтримати Агентство з модернізації України, аби перезапустити економіку. Водночас, попри кризу і зупинку деяких хімічних підприємств, він не скорочував колективу, продовжував виплачувати зарплати працівникам і не перепродавав активів, хоч були зацікавлені у цьому. Навіщо це йому? Політика економічного прагматизму. Він розумів: активи його компанії будуть чогось варті лише за умови, що Україна перейде на інші економічні рейки і втримається на плаву. Це спільний інтерес як для великого, так і для малого бізнесу, довкола якого можна об’єднатися.
6. Суспільною підтримкою користуються його «українські ініціативи»: «Програма з підтримки україністики» та стипендіальна програма при Кембриджському університеті, купівля землі для будівництва пам’ятника жертвам Голодомору в США. Та чи тільки патріотичні мотиви ним рухають, чи й бажання створити позитивний імідж за кордоном?
Певна річ, у бізнес-портреті «чорно-білого» Фірташа багато напівтонів... Мабуть, через його «векторну» невизначеність. Із його вчинків не можна чітко сказати, чого він хоче найбільше — просто займатися бізнесом чи грати в політику. З одного боку, Фірташ — бізнесмен. З другого — голова ФРУ. З одного боку — він робить інвестиційний форум у Лондоні, з другого — «підв’язаний» до Москви...
Але ця «невизначеність» — проблема всього українського великого бізнесу. (За винятком одного, який спробував, і став особистим «ворогом Кремля»). Власне, вона й призвела до трагедії. «Зациклившись» лише на своїх інтересах, олігархи, фактично, дозволили агресорові відхопити частину Донбасу і повністю — Крим.
Що ж, настав час визначатись. Інакше можна втратити всю країну...
ДОВІДКА «Дня»
У рейтингу Форбс «ТОП 100 найбагатших людей України в 2014 році» Дмитро Фірташ посідав 8 місце із вартістю його Group DF — $880 мільйонів. У 2015 році статки бізнесмена скоротилися майже в 4 рази (!) — до $270 мільйонів. Восени цього року Фірташ втратив контроль над Вільногірським ГМК та Іршанським ГОКом (видобування титану та цирконію). НАК «Нафтогаз» ініціював повернення облгазів під свій контроль, акціями яких володіє Фірташ. Через проблеми з поставками газу півроку вже не працюють «Рівнеазот» та Черкаський «Азот». Ще два хімічних заводи (Сєвєродонецький «Азот» і горлівський «Концерн Стірол» через військові дії на Сході 1,5 роки не працюють. Підконтрольний бізнесмену «Банк Надра» Нацбанк визнав проблемним і ліквідував. Втратив Фірташ і одноосібний контроль над ЗТМК (наразі управляє разом з урядом). Працюючі активи у його власності — це «Кримський Титан» (хоча його довелося перереєструвати за російським законодавством), «Остхем Україна», «Черкасигаз», аграрні активи.
