Цей рік для економіки регіону, як і в цілому для країни, був досить важким. Багато проблем, які область прагне вирішувати самостійно, залучаючи у свою економіку іноземний капітал, все ж залишилися невирішеними. Деякі, на жаль, навіть ускладнилися. Чого чекати від економіки Донбасу наступного року? Які процеси відбуватимуться на ринку металургії та вугільної промисловості й на що робить сьогодні ставку регіон — про це йшлося на VIII Міжнародному економічному форумі «Відкритий Донбас», який пройшов у Донецьку 5 — 6 грудня.
ПРОМИСЛОВІСТЬ
Одна з найбільших проблем сьогодні в Донбасі — промисловість. До 1 квітня заморожено роботу Донецького електрометалургійного заводу. Заводи регіону працюють не на повну потужність, замовлення надходять все рідше.
На думку директора «Укрпромзовнішекспертизи» Володимира Власюка, спад виробництва цього року відбувся з кількох причин. Перша — зниження темпів зростання світової економіки і використання сталі. Цього року темпи зросли лише на 2,2%, у минулому — на 7,7%. Що особливо важливо для України, знизилися темпи зростання споживання сталі в країнах ЄС — ключовому ринку збуту української продукції. «На цьому ринку ми втратили близько двох мільйонів тонн прокату», — зауважує Власюк. По-друге, говорить експерт, промисловість Донбасу «стоїть» через надлишкові потужності з виробництва сталі у світі. За словами Власюка, близько 500 мільйонів тонн потужностей у світі зараз не завантажені. Всі підприємства, в тому числі донецькі, борються за портфелі замовлень.
«Ми спостерігаємо новий період розвитку ринку сталі. Якщо раніше це були високі темпи зростання, то тепер, завдяки Китаю, ми вступаємо у фазу помірного розвитку з ризиками та конкуренцією. У цій ситуації Україна зменшила експортні постачання. У 2006 — 2007 рр. вони складали близько 28 мільйонів тонн прокату, цього року очікується 22,6 мільйона тонн», — розповідає директор «Укрпромзовнішекспертизи». За його словами, докризові показники для України навряд чи будуть досягнуті. Адже з’явилася нова металургія, змінилася ринкова ситуація. «Внутрішній ринок не зміг компенсувати скорочення експортних продажів, буде спожито продукції приблизно стільки, скільки й торік. Тому 2012 року сталі в країні буде вироблено менше, ніж у минулому. Очікується приблизно 32 мільйони тонн, проти 34 мільйонів тонн минулого року», — наводить цифри Власюк. За його словами, виробничі потужності України завантажені менше, ніж в інших країнах. І це — тривожний індикатор. Адже він говорить про складну боротьбу за замовлення. «Наші основні конкуренти — Туреччина, Росія, Китай. 2013 року ситуація очікується трохи краща, але поки складно говорити про зупинку або продовження рецесії», — вважає Власюк.
А ось заступник головного інженера з нової техніки та науково-дослідних робіт Новокраматорського машинобудівного заводу (НКМЗ) Костянтин Шаповал вважає, що незавантаженість промислових потужностей Донбасу — «це проблема поточного року». І, за його передбаченнями, збережеться вона і 2013 року. «Зокрема, наше підприємство завантажене сьогодні лише на 60—70%. Ми хотіли б виробляти в два рази більше, і ми змогли б це робити», — зауважує він.
ОСВІТА
Основна причина, внаслідок чого криза може ударити по економіці регіону, — це зниження (!) витрат, стверджують експерти. Особливо у сфері людського капіталу й освіти. «Розвиток промисловості, зростання потенціалу регіону — все це залежить від рівня освіти громадян», — говорить проректор з економіки та перспективного розвитку Приазовського державного технічного університету Валерій Дмитрієв. На його думку, зважена реформа освіти — це обов’язковий захід. Якщо його не вжити найближчим часом, то рівень освіти в країні може ще більше знизитися. «Освіта не будується на тих людях, які перемагають на олімпіадах. Як правило, це люди, які мають спеціальну освіту. Це таланти, унікуми. А основна маса, яка будуватиме економіку країни, має іншу освіту. І саме ці люди повинні здобути належну освіту для того, щоб потім на своєму робочому місці давати ефективні результати, а не перенавчатися протягом усього свого життя. І вони мають це зробити до 23 років, до закінчення університету. Потім буде віддача. Але в нас, на жаль, лише в 23 роки починається освіта на місцях», — говорить Дмитрієв.
На думку Дмитрієва, якість освіти безпосередньо залежить від фінансування вузів. Сьогодні вони перебувають у тому стані, коли від оплати за навчання студентів-контрактників залежить становище університету взагалі. Кожен виш живе фактично тільки сьогоднішнім днем. Передбачати, що буде завтра, дуже складно. На прикладі Донецького національного технічного університету ми бачимо цю проблему на власні очі. Незважаючи на те, що університету часто допомагають інвестори та компанії, які зацікавлені в хороших фахівцях, університет до кінця року залишився на мілині, неспроможний заплатити за комунальні послуги.
МАЛИЙ І СЕРЕДНІЙ БІЗНЕС
Ставку на освіту готова зробити і влада міста. Тому, на її думку, головна мета сьогодні — розвивати людський капітал і створювати нові робочі місця. «Я думаю що рецепт один — невпинна та постійна робота. Ми бачимо це на прикладі інших країн. Там, де акценти зміщуються на виплату якихось пільг, велика загроза кризи. Ті ж країни, де власті ретельно ставляться до роботи, створюють нові робочі місця, розвивають промисловість і малий та середній бізнес, криза обходить», — розповідає голова Донецької обласної ради Андрій ФЕДОРУК.
Правда, в якій саме сфері створювати робочі місця й чи зможе служба зайнятості впоратися з напливом претендентів, якщо почнуть закриватися збиткові заводи? Питання — не з легких. Адже йдеться не про десятки й навіть не про сотні, а про декілька десятків тисяч людських життів.
Утім, допомогти у складній ситуації зміг би малий та середній бізнес. Але варто зауважити, що ситуація з цими формами підприємництва в регіоні непроста — сильна конкуренція з боку високої концентрації великого капіталу. Як вважає директор ТОВ «Лекс-Консалт+» і голова ГО «Союз малого і середнього бізнесу Донбасу» Володимир Лук’яненко, щоб вижити, на Донбасі представники малого і середнього бізнесу повинні об’єднуватися та наймати правника. «Поодинці працювати дуже складно. Коли є єдине інформаційне поле, підтримка, тоді є шанси на успіх», — говорить він.
ІНВЕСТИЦІЇ
Підсумовуючи, місцева влада запевняє: ні економічна криза, ні складна ситуація на ринку металургії та у вугільній промисловості не вдарять по обсягах інвестицій в регіон наступного року. Губернатор Донецької області Андрій Шишацький зауважив: «Доволі позитивна тенденція іноземних інвестицій у Донецьку область зростає. У масштабах країни такої тенденції немає. Приріст є лише в Донецькій області». За його словами, на сьогодні перемовини ведуться з уповноваженими послами Італії, Японії, Аргентини, Німеччини, Румунії, Нідерландів, Канади. «Україна — дуже хороший об’єкт для співпраці. Італія зацікавлена в тому, щоб допомагати розвивати деякі галузі, передавати досвід на теренах освіти, технологій, моди, а також екології в АПК», — наголошує Надзвичайний і Повноважний Посол Італії в Україні Фабріціо Романо.
На думку президента Донецької торговельно-промислової палати (організатор Форуму «Відкритий Донбас») Геннадія Чижикова, місцевій владі сьогодні варто ретельніше працювати над демонстрацією потенціалу регіону, розвитком зв’язків з іншими державами, іноземним бізнесом. «Донецька область є частиною глобального ринку. Це — регіон, орієнтований на експорт, і ми дуже залежимо від того, що відбувається у світі», — зауважив Чижиков.
