Чи надовго переживе система субсидій із ЖКГ імені уряду Яценюка своїх творців? Відповідь на це риторичне запитання вже вимальовується. Навряд чи держава зацікавлена в тому, щоб Україна виглядала для всього світу країною злидарів. А головне — вона навряд чи зможе забезпечувати субсидіями 60% домогосподарств країни. І Мінфін уже взявся за справу. Для запобігання шахрайству при оформленні субсидій фіскальне відомство проводить процес верифікації одержувачів.
Розповідає заступник міністра Роман Качур: «На сьогоднішній день за програмою субсидій ми надали рекомендації обласним адміністраціям щодо 126 тисяч одержувачів, які за формальними ознаками (наявності одноразової покупки понад 50 тисяч гривень, фіктивним документам) не мають права отримувати субсидії». Мінфіну підіграють обласні державні адміністрації, половина яких уже надали відповідні дані для формування звідного реєстру одержувачів цієї допомоги. Мінфін пропонує розширити список критеріїв для оформлення й отримання субсидій. «На жаль, за ситуації, коли рівень тінізації економіки досить високий, дохід не є адекватним критерієм оцінки забезпеченості домогосподарств», — переконує Качур.
А ще проблема полягає в тому, що ціни на газ і тепло підвищені, але субсидії, що надаються громадянам, не монетизовані. І насправді їх отримують не сім’ї, а підприємства-монополісти. До чого це веде? «Уряд сьогодні офіційно заявляє, що дев’ять мільйонів домогосподарств України (з 15 мільйонів) у результаті підвищення цін отримуватимуть адресні субсидії, — зазначає заступник глави парламентського комітету з питань будівництва та житлово-комунального господарства Олена Бабак, — це означає, що 60% сімей не матимуть коштів для поточних щомісячних витрат, не кажучи вже про заощадження, необхідні для термомодернізації, інвестицій в енергоефективність».
Президент Міжгалузевої асоціації «Укртеплокомуненерго» Арсентій Блащук нагадує, що після першого істотного підвищення цін на газ 2014 року асоціація пропонувала реструктуризувати або заморозити старі борги теплокомуненерго. Тепер борги не зменшуються, тому що гроші, отримані в результаті останнього підвищення тарифів на газ і, відповідно, на тепло, йдуть на погашення старих боргів, на які постійно нараховуються штрафи й пені. У структурі тарифу на тепло, за словами Блащука, 87% — це газ, 3,5% — електроенергія, 6% — зарплата з податками, а на ремонти й на виробничу діяльність підприємствам нічого не залишається. «Ми працюємо виключно на скорочення збитковості найбільшого нашого постачальника-монополіста — НАК «Нафтогаз України», — говорить Блащук і додає: — Сьогодні підприємства теплокомуненерго стоять з арештованими рахунками, підготовка до зими (через відсутність коштів) не проводиться, і немає бачення того, як це робити. Люди працюють на три- або чотириднівці, та й при цьому їм немає можливості виплатити зарплату. Усі ці підвищення тарифів, про які говорили, що вони різкі, тепловим підприємствам нічого не дали. Зовсім. З кожним підвищенням підприємствам стає дедалі гірше».
«Лише штрафні санкції щодо підприємств водо- й теплопостачання перевищили сьогодні п’ять мільярдів гривень, — розповідає Бабак історію законопроекту про мораторій і реструктуризацію виплати боргів цих підприємств, — його мав підготувати «Нафтогаз», але ще не відомо, чи готовий цей проект і чи можна з ним ознайомитися. А його ідеологія була такою: штрафні санкції можна частково покривати за рахунок боргів «Нафтогазу» перед «Ощадбанком», якому цього року належить повернути бюджету понад 30 мільярдів гривень».
«Підвищення тарифу на газ проведене з травня, а ціни на тепло зростуть лише в липні, — зазначає заступник директора львівського комунального підприємства «Залізничтеплокомуненерго» Ярослава Єлфімова, — і сьогодні ніхто не знає, хто компенсуватиме нашому підприємству різницю в 26 мільйонів гривень. Якщо ми за ці два місяці, отримаємо такий додатковий борг, для якого жодне покриття не передбачене, то НАК не виділить нам лімітів на використання газу. А якщо так, то згідно із законом, до ціни газу буде застосовано коефіцієнт 2, й ціни на тепло й гарячу воду виростуть для населення, з урахуванням штрафних санкцій, у геометричній прогресії». Львів’янка перераховує постанови уряду й накази «Нафтогазу», що призвели до накопичення та зростання колишніх боргів і називає норматив коштів, сплачених населенням, що залишався останнім часом у розпорядженні підприємства: лютий — 13,3%, березень — 10,6% (з 10 березня — 13,3%), квітень — 19,07, травень — 22%. Усі інші кошти йшли «Нафтогазу».
У Кодексі газотранспортної системи передбачено, зазначає Єлфімова, що за транспортування газу треба сплачувати заздалегідь. Але як можна це зробити, якщо споживачі платять нам за тепло в місяці, наступному після звітного. При цьому вона зазначає, що Національна комісія з регулювання енергетики й комунальних послуг (НКРЕКУ) краще розуміє ситуацію, в якій опинилися тепловики, ніж Міненерговугілля. Саме комісія, на відміну від усіх інших органів, куди вони «пачками пишуть листи», намагається щось зробити.
Бабак з цим не погоджується й, кажучи не лише про інтереси таких підприємств, а й населення, називає рішення НКРЕКУ про підвищення тарифу на тепло «незбалансованим» у бік споживача і його запитів на ефективне управління. Депутат розповідає, що в парламенті є пропозиція про створення тимчасової слідчої комісії з обгрунтованості витрат підприємств теплокомуненерго, яким належить довести, що вони працюють ефективно, оскільки за такими тарифами люди не платитимуть.
Директор департаменту енергоефективності й енергозбереження НАК «Нафтогаз України» Юрій Войтович оспорює всі звинувачення й, головним чином, докір, який прозвучав у пресі, що на його рахунках зависли й не надходять у теплокомуненерго 20 мільярдів гривень субсидій для населення. За його словами, усі учасники розрахунків складають протокольні рішення про проведення розрахунків, якими визначаються обсяги фінансування. Він визнає, що в цих 20 мільярдах є частка газу, але стверджує, що насправді є сума субсидій, які призначалися до 30 квітня, й вона, звісно, набагато більше, ніж вартість використаного природного газу. Звідси й виник міф про 20 мільярдів затриманих субсидій. Він обіцяє, що проблема «буде частково врегульована й ці залишки будуть залишені в обсязі субсидій, які покриватимуть вартість природного газу». Нехай пробачить нас читач, але це, на жаль, майже єдина теза в плутаних і більш ніж невиразних поясненнях Войтовича, яку можна нормально відтворити.
А ще несподівано прозвучало питання до НКРЕКУ: як ви встановлюватимете вільні ціни на газ. Відповідала директор департаменту регулювальника Світлана Чорних. «Зараз прораховується варіант обліку плати за кредит, — сказала вона, — щоб теплокомуненерго змогли за передоплатою розраховуватися з «Нафтогазом». Отже, нам варто готуватися до нового зльоту цін на тепло?
