Прем’єр-міністр Юлія Тимошенко широко відома тим, що тримає на постійному контролі виконання всіх своїх передвиборчих обіцянок. Хоч як важко, вона тримає слово. Так було з «Криворіжсталлю», яку вона повернула в держвласність, а потім забезпечила продаж цього суперпідприємства серйозному іноземному інвестору. Її нинішній прихід до влади також ознаменований виконанням обіцяного — виплатою компенсацій із внесків «Ощадбанку» колишнього СРСР.
Але коли мова заходить про «Дніпроенерго», то тут глава нашого уряду не поспішає виконувати обіцяне й повертати його в держвласність. Адже це підприємство є однією з перлин української енергетики. Завдяки своїм генеруючим потужностям і географічному розташуванню, цей ВАТ займає стратегічну позицію в системі енергобезпеки країни.
Останнім часом тема «Дніпроенерго» стала широко відомою і навіть резонансною. 2007 року уряд Віктора Януковича дозволив провести додаткову емісію акцій підприємства. У результаті «Донбаська паливно-енергетична компанія» (ДПЕК) сконцентрувала у своїх руках 44,3% акцій цього ВАТ. Держава ж в особі НАК «Енергетична компанія України» (оскільки ДПЕК повністю змінив склад наглядової ради й менеджмент підприємства) перетворилося по суті в безправного міноритарія, хоч йому належить 50% + одна акція в статутному фонді енергетичного гіганта.
Відновлення контролю держави над «Дніпроенерго» було одним із наріжних каменів передвиборної кампанії Тимошенко. Знаючи її тверду й послідовну позицію в питанні повернення в держвласність незаконно приватизованих об’єктів, підтверджену історією з «Кріворіжсталлю», можна було бути впевненим, що цього разу новий прем’єр не відступить.
Тим більше, що надію на торжество закону і справедливості вселяло рішення Запорізького апеляційного суду від 21 грудня 2007 року. У ньому була дана справедлива правова оцінка фактам грубих порушень законодавства України і ущемлень прав міноритарних акціонерів під час проведення додаткової емісії. Суд визнав недійсними всі рішення спільних зборів акціонерів ВАТ «Дніпроенерго» від 27 серпня минулого року.
Але цей промінь надії швидко погасив Вищий господарський суд. Рішенням від 25 січня цього року він визнав фактичне захоплення підприємства внаслідок вторинної емісії законним. Особливу пікантність ситуації додала раптова (за дві години до початку засідання) заміна всіх трьох суддів судової колегії, які протягом двох тижнів розбиралися у справі. Як стало пізніше відомо від інформованого джерела в Секретаріаті Президента, про це нібито «потурбувався»... керівник даного відомства Віктор Балога і справді в день судового засідання віддав відповідне розпорядження одному зі своїх заступників, який відповідає за взаємодію з судовими і правоохоронними органами. Так була організована ця блискавична ротація.
Невже саме це, тобто заочна участь такого високого чиновника в судочинстві, і викликало приступ забудькуватості в Юлії Володимирівни, про яку кажуть, що вона нічого не забуває і не випускає, особливо те, що було публічно обіцяно виборцям. Ще б пак, адже, скажімо, повернення знецінених внесків підняло рейтинг Юлії Володимирівни на небувалу в її політичній історії висоту. Але «Дніпроенерго» таких багатих дивідендів не обіцяло. Так що ця назва в пам’яті дещо стиралася, хоч повернення державі цього дорогого й незаконно приватизованого майна з подальшим продажем на чесному і відкритому аукціоні дозволив би провести необхідні соціальні виплати без додаткового навантаження для держбюджету.
Радник Тимошенко з питань енергетики Олександр Гудима вважає, що рішення про повернення державі «Дніпроенерго» буде прийняте відразу ж після призначення нового керівника ФДМУ, з яким необхідно буде узгодити це питання. Але всі ми бачимо, що Верховна Рада не проводить пленарних засідань уже кілька тижнів, і поки навіть незрозуміло, коли відновить роботу.
І весь цей час вельми «успішно» продовжує трудитися на енергетичному гіганті менеджмент ДТЭК: як і раніше електроенергія, що продукується, продається металургійним підприємствам, і прибуток від цього продовжує осідати на рахунках офшорних фірм. Так що кожний день такої «забудькуватості» прем’єра дуже дорого коштує країні.
Тим часом, не чекаючи розблокування парламенту, уряд міг би, для початку, відмінити торішнє розпорядження Кабміну від 13 липня, яким представнику держави в особі НАК «ЕКУ» наказувалося голосувати за проведення додаткової емісії. Це стало б першим серйозним кроком на шляху відновлення справедливості і показало б усім, що передвиборні обіцянки виконуються не вибірково, а повністю.
А ще прем’єру потрібно пригадати, що нашій країні час уже відновлювати свій інвестиційний імідж. Для цього дуже підходять конкретні справи, які свідчать, що виконавча влада робить усе для встановлення справедливих і рівних правил гри в бізнесі, а будь-яким незаконним діям суворо кладе край, виконуючи відповідні судові рішення. У результаті весь світ побачить, що наша держава більше не збирається байдуже поглядати, як збагачуються за рахунок розкрадання держвласності олігархи, а тим більше допомагати їм у цьому. В іншому випадку Тимошенко перестануть довіряти й у світі, й в українському бізнес-середовищі, де позитивно оцінюють її повернення до керівництва економікою країни й чекають поліпшення умов продовження приватизації шляхом прозорих і чесних конкурсів. Припинить довіряти новому уряду й народ, який повірив передвиборним обіцянкам. Кредит довіри потрібно виправдовувати.
