З Україні поволі спадає масова ейфорія щодо проведення на її території фінальної частини чемпіонату Європи з футболу, оголюючи далеко не райдужну дійсність — Україна ще не готова приймати в себе чемпіонат такого масштабу. Тому, як наголошують члени громадської організації «Народний комітет Євро 2012», на сьогодні є три сценаріїрозвитку подій: Україна буде позбавлена права проведення чемпіонату, Україна буде позбавлена права підготовки до чемпіонату і, нарешті, Україна таки підготується і проведе чемпіонат. Поки останній варіант пасе задніх.
Здавалося б, повним ходом ідуть підготовчі роботи, про які головним чином свідчать заяви перших осіб держави, у яких йдеться про плани реконструкції стадіонів, ремонту комунікацій, кошториси, спеціальні ради, комітети, штаби тощо... Втім, на думку фахівців, насправді віз, як то кажуть, і досі там.
Взяти хоча б знакову для підготовки чемпіонату споруду, яка ставить під загрозу проведення Євро-2012, — недобудований торговельний центр «Троїцький», який височить просто перед НСК «Олімпійський», порушуючи основні правила безпеки (про що Україну попереджав комітет УЄФА). Як зазначає член Народного комітету, в минулому один з лідерів «Пори» Євген Золотарьов, «УЄФА дуже жорстко поставила умову, що ця споруда не може стояти там, де проводитиметься фінальний матч». Більше того, вона, згідно з заявами і Президента Віктора Ющенка, і мера Києва Леоніда Черновецького, повинна б уже спочити в бозі. Проте не все так просто: здається, фінансові інтереси деяких осіб стоять вище за загальнодержавні, адже проведення чемпіонату — це не лише спортивна подія, але й значною мірою економічна та політична.
Ще в середині листопада всі роботи на будівництві ТРЦ «Троїцький» мали припинитися. Леонід Черновецький підписав рішення про знесення торговельно-розважального центру. Проте компанія-забудовник «Юджин» чекає компенсації у розмірі $100—120 мільйонів, які держава поки що знайти не може. Експерт Андрій Юсов характеризує неспроможність держави знайти кошти для демонтажу цієї споруди досить категорично: «$120 мільйонів — це може бути ціна міжнародного фіаско та провалу України». Він підкреслює, що чемпіонат у перспективі має стати хорошим стартом для піднесення економіки, і тому варто заплатити ці мільйони, аби потім отримати більше. Крім грошей, підкреслюють члени Народного комітету, є речі не менш важливі — наприклад, імідж країни, який грошима не виміряєш.
Окрім рішення міського голови, забудовниками був проігнорований і указ Президента щодо демонтажу будівлі, яка загрожує зривом проведенню чемпіонату. І забудовники, здається, не помилилися: вже на початку грудня Віктор Ющенко зустрічався з керівництвом Києва, і в ході цієї зустрічі було вирішено не зносити цей сумнозвісний ТРЦ. Натомість було розглянуто пропозицію спорудити стадіон для проведення фіналу Євро 2012 на місці танкового заводу в Дарницькому районі. Тоді ж секретар Київради Олесь Довгий розповів журналістам, що таку ініціативу, висловлену Інститутом урбаністики, Віктор Ющенко та керівництво міста визнали пріоритетною. Також в тому районі планують побудувати новий житловий масив, де розселятимуть туристів під час проведення Євро 2012, а після чемпіонату ці квартиризаселять мешканці столиці.
Тож, незважаючи на тиск Народного комітету, швидке знесення недобудови сьогодні виглядає більш ніж сумнівним. Це підтверджують і анкети орендаторів торговельно-розважального центру «Троїцький», що вже деякий час «гуляють» в iнтернеті. Золотарьов пояснює це просто: «Всі розуміють, що тут можна поторгуватися». При цьому він зазначає, що план побудови нового стадіону в Дарницькому районі не відповідає екологічним нормам — в двох кілометрах від запланованого місця будівництва стоїть сміттєспалювальний завод. Крім того, в заявці Україна вказувала як місце проведення фінального матчу саме НСК «Олімпійський».
Розробляючи програми проведення чемпіонату, під фінансування «протягують» і проекти, які не мають жодного стосунку до події, а лише забирають державні кошти і гальмують підготовку в цілому. До них Народний комітет відносить, скажімо, спорудження мосту через Керченську протоку. Також, відзначають члени громадської організації, багато проектів є нерентабельними і тому можна обійтися значно простішими. Так, невдалою видається ідея (її не раз озвучував нині екс-міністр транспорту та зв’язку Микола Рудьковський) стосовно будівництва автобану категорії «А» Львів—Донецьк, яка обійдеться державі майже в 7,5 мільярда євро, що на 30—40% дорожче автомагістралі Київ—Одеса та значно дорожче, ніж будівництво аналогічної дороги десь у Франції чи Німмеччині, підкреслює один із членів громадської організації Олександр Арбузов. Проста арифметика: один кілометр дороги — 6 мільйонів 200 тисяч євро. «Це економічно невигідно», — зазначає Арбузов. Він упевнений, що в даній ситуації можна обійтися будівництвом не автобану, а хорошої дороги категорії «1Б». «Це втричі дешевше», — наводить він один з аргументів. Потрібно прораховувати все в довгостроковій перспективі, вважають члени Народного комітету: чи потрібно вкладати такі гроші в автобан, без якого в подальшому Україна може обійтися?
«Чужорідним» проектом називають і затверджений у програмі з підготовки до Євро 2012 проект переобладнання Одеського порту, на який передбачено 4 мільярди гривень. Арбузов іронізує, чи не німецьких уболівальників збираються там відвантажувати? Ну і, нарешті, вічне питання модернізації залізниці. Як тільки Україна отримала право на проведення фінальних матчів чемпіонату Європи з футболу, знову пішли розмови про поїзди, що розвиватимуть швидкість до 200 км/год. Експерти наголошують, що це в нинішніх умовах неможливо і тому не варто на це витрачати час і кошти. Що стосується інвесторів, то вони не прийдуть туди, де панують непрозорі схеми. Хоча транспортний сектор України для них є достатньо привабливим, особливо це стосується аеропортів. Загалом же підготовка до чемпіонату в Україні, за висновкам членів Народного комітету, зовсім не схожа на всенародну й загальнодержавну справу, а більше — на мозаїку, яку намагаються зліпити докупи.
Народний комітет повідомив журналістам, що має намір вимагати від уряду створення єдиної загальнодержавної програми, яка має бути готова вже навесні. В іншому випадку Україна може втратити свій шанс, а з ним і авторитет, і економічні перспективи. Крім того, за наявності єдиної програми буде менше можливостей поживитися державними коштами, адже ні для кого не секрет, що такі масштабні події «годують» не одного чиновника.
На сьогодні в діях влади немає також єдності й скоординованості. Андрій Бондаренко наводить такий приклад: Президент зазначив, що на всю підготовку до Євро 2012 потрібно близько 65 мільярдів гривень, тоді, як Рудьковський вказує, що лише на транспорт потрібно $20—25 мільярдів. А Черновецький говорить, що під час чемпіонату Київ очікує близько 150 тисяч туристів, за інформацією ж одного з його заступників приїжджих буде 600 тисяч.
Беззаперечним плюсом єдиної програми є й те, що справою займатимуться конкретні люди, з яких потім можна буде спитати за зроблене чи незроблене. Більше того, громадська організація поставила ультиматум щодо знесення ТРЦ «Троїцький». Інакше, за словами Золотарьова, вона перейде «до акту громадянської непокори». «І ці акції будуть успішними і результативними», — ні на мить не сумнівається досвідчений «порист».
Окрім глобальних проблем, існують і, здавалося б, другорядні. Вони, в той же час, є важливими — це рівень обслуговування в готелях, якість їжі у фаст-фудах, нерозвинута система оплати міжнародними платіжними картками в супермаркетах, незнання англійської мови тими людьми, які безпосередньо працюватимуть із туристами. Крім того, державі варто подумати над рекламою чемпіонату, його пропагуванням, вважають члени громадської організації.
