Минули часи, коли мрією будь-якої домогосподарки було отримати у своє володіння польський кухонний гарнітур або чеську стінку у вітальню. Тепер така розкіш практично недоступна для середньостатистичної української сім’ї. А оскільки на чомусь їсти та спати все ж таки треба, перевагу віддають вітчизняному продукту.
Звісна річ, виробників цей факт радує. Та й спробуй не радіти, коли розумієш, що конкуренція тебе практично не лякає. Як розповів «Дню» Андрій Бондаренко, менеджер із продажу ПП «Буковина» (Київ), що займається реалiзацiєю недорогих меблів для середнього класу, попри те, що на ринку працюють багато компаній і конкуренція висока, місця на ньому вистачає всім — кожен займає певну нішу, працює на певного покупця. І це цілком може окупитися. Імпортних виробників працівники цього сегмента ринку не бояться, оскільки, попри те, що якийсь стілець у середньому коштує 200 грн., ввезений із-за кордону він підскакує у вартості вдвічі.
Не боїться конкурентів ззовні і сегмент елітних меблів. Як розповів «Дню» директор ТОВ «КлеєКОН» Дмитро Катрук, виробників таких меблів в Україні мало, вони випускають невеликі партії або ж працюють під конкретні замовлення. А оскільки наші дизайнери та виробники вже доросли до того, що можуть повторити практично будь-яку модель будь- якого західного виробника, багато вітчизняних покупців вважають за краще замовляти дорогі меблі саме їм: не поступаючись зовнішнім виглядом, вони значно виграють за ціною та знімають необхідність платити за перевезення. Охочих купити такі меблі також вистачає.
Тож за долю нашої меблевої промисловості можна не боятися. Що, власне, і підтверджує статистика, надана директором департаменту легкої, меблевої та деревообробної промисловості Міністерства промислової політики Юрієм Медведєвим. За його даними, в меблевій промисловості України за вісім місяців цього року обсяги товаровиробництва становили близько 1,2 млрд. грн., притому, що за весь минулий рік галузь заробила 1,5 млрд.
Анітрохи не гірші справи й у деревообробної галузі. Проблем із виробництвом ДСП і ДВП, які періодично трясли ринок, уже немає. Навіть інвестиції, проблеми з якими мають практично всі галузі, потроху приходять: наприклад, був відновлений договір iз італійською фірмою, яка неподалік від Києва будуватиме завод із виробництва ДСП із додаванням смол, чого не завжди вистачає нашим виробникам.
Безперечно, певні проблеми галузі Мінпромполітики визнає. Насамперед це «тіньове» виробництво та завезення меблів. За даними Медведєва, нелегали-мебльовики заробили минулого року близько 200 млн. доларів, із яких, звісна річ, податків не платили. Із цим міністерство активно бореться. Є деякі проблеми і з сировиною, однак загалом державний прогноз на галузь оптимістичний. Та попри такі оптимістичні прогнози, мебльовиків і деревообробників намагаються захищати за допомогою ввізного мита, наполягаючи на 15-відсотковому миті.
Iз одного боку, така турбота хороша для виробників, захищених від іноземної експансії, а з іншого — за цю захищеність доводиться платити покупцям. Як розповів «Дню» директор чернігівського магазина «Меблі» Олександр Яресько, наші меблі значно поступаються якістю тим же прибалтійським або турецьким. І це крім того, що наші меблі дорожчі за імпортні. Вирівнює ситуацію ввізне мито: дорого заплативши за ввезення дешевих меблів, продавець ставить ціни, що перевищують ціни на українські столи та стільці. Звісна річ, бідний український покупець вимушений купувати наші, навіть зважаючи на те, що, як розповів Яресько, ті ж пружини в наших диванах постійно скриплять і рвуться. Поступаються вони й дизайном. Зрозуміло, що в цьому випадку йдеться про недорогі меблі, однак більшість українців купує саме такі й мириться з їхніми недоліками.
Утім, треба визнати, що асоціація «Меблідеревопром» недоліки в роботі своїх членів визнає. Як заявив її голова Сергій Сагаль, низьку якість більшості українських меблів можна визначити за будь-якої перевірки. За його словами, за даними Держспоживстандарту, 70% із перевірених суб’єктів ринку працюють із порушеннями, а за результатами перевірки Міжнародного банку реконструкції та розвитку, 50% українських меблів не відповідають стандартам якості.
Кажучи про перспективи вступу України до СОТ, Сагаль зазначив, що для меблевої галузі це буде дуже важливою подією, оскільки дозволить зменшити дискримінацію українських меблевих експортерів. За його словами, через антидемпінгові розслідування на ринку Україна на рік втрачає близько 2—3 млрд. грн. Однак поки що з такою якістю продукції до СОТ вирушати рано. Спершу треба адаптувати до вимог ЄС щодо якості стандарти виробництва, а вже потім говорити про своє право на рівноправність. Щоб не вийшло не до ладу.
