За нестерпного бажання нових реформаторів якнайшвидше продати останній ресурс України — землю, активізувалися диспути щодо її продажу та ціни. Комітет Верховної Ради України з питань аграрної політики та земельних відносин попереднього скликання запропонував провести фахову дискусію з проблем ціни землі. Про результати дискусій «фахівців» дещо пізніше. Зараз же на окремих економічних показниках покажемо й чітко визначимося, від чого залежить ціна землі. Розглянемо динамічні показники такого ключового показника результативності сільського господарства — експорту сільськогосподарської продукції та продуктів його переробки в розрахунку на 1 га ріллі (табл. 1).
За взірець щодо порівняння ми взяли показники Польщі, як країни, яка «фахівцями» визнана еталоном реформування. Аналіз показує, що в 2016 р. Польща порівняно з Україною експортувала продукції сільського господарства в розрахунку на 1 га ріллі в 6,5 раза більше, зокрема й 71,4 раза — молока і м’яса, в 2 раза — зерна, олії рослинної, фруктів та овочів. За величиною експорту на 1 га ріллі Україна практично наздогнала Польщу у 1995 р. — показники розрізнялися менш ніж у 2 рази, або в 3 рази менше, ніж в останні роки. Слід відзначити, що, наприклад, Голландія порівняно з Україною експортувала сільськогосподарської продукції на 1 га ріллі в 216 разів, Бельгія — 137, Нова Зеландія — 93, Швейцарія — 64, Австрія — 25, Італія і Німеччина — у 18 разів більше.
Найбільш привабливими для логічного розуміння ціни землі в таблиці 1 є показники експорту сільськогосподарської продукції та ринкової ціни 1 га ріллі в Польщі. Показник кореляції (лінійної залежності) між ринковою ціною землі й величиною експорту сільськогосподарської продукції в розрахунку на 1 га ріллі становить в Польщі 0,99, Чехії — 0,934. Тобто, між величинами ціни землі і експорту сільськогосподарської продукції простежується практично пряма залежність: чим вищий рівень експорту з одиниці площі ріллі, то прямо пропорційно вища її ціна.
Яким чином зростає величина обсягу експорту — джерела зростання ціни землі. Для цього розглянемо динаміку ресурсних показників — поголів’я тварин і птиці в розрахунку на 1 га ріллі (табл. 2).
Головний двигун розвитку сільського господарства — тваринництво як галузь, яка немає обмежень щодо подальшого розвитку. Одночасно ця галузь сприяє зростанню родючості ґрунтів. Польща перевищує Україну за чисельністю тварин і птиці в розрахунку на 1 га ріллі: корів — у 2,2 раза, свиней — 7,7 і птиці — 5 разів. Основне при цьому, що в динаміці показники розвитку тваринництва, плодівництва, ягідництва в Польщі зростають, а в Україні продовжують знижуватися або зростають значно за нижчими темпами. Так, у 2016 р. порівняно з 1992 р. у розрахунку на 1 га ріллі в Польщі чисельність свиней зросла на 23% (в Україні — скоротилось на 38%), птиці — у 6 разів (в Україні — 1,8 раза), а корів — скоротилося на 33% (в Україні — на 67%). За цей же 25 річний період площа яблунь в Польщі зросла в 1,184 раза (в Україні — скоротилася на 74%), вишні — 1,3 (в Україні — скоротилося на 44 %), полуниці — 1,05 (в Україні — скоротилася на 43%), смородини — в 1,7 (в Україні — 1,7 раза), малини — 3,8 раза (в Україні — 3 рази). У результаті таких динамічних позитивних змін у Польщі порівняно з негативними змінами для сільських жителів України в структурі ріллі площа таких високодохідних і трудомістких плодів і ягід, як яблук вища у 7 разів, вишні — 4,6, смородини — 27,5, малини і полуниці — в 19 разів тощо.
Тут доречний попередній висновок — динамічне зростання обсягів експорту в Польщі є результатом високої і всезростаючої щільності поголів’я тварин і птиці у розрахунку на 1 га ріллі, насичення площ високоінтенсивних плодоягідних культур в ріллі тощо. Щоб збільшити обсяги експорту сільськогосподарської продукції в 6,5 раза в розрахунку на 1 га ріллі й тим самим наздогнати Польщу, необхідно наростити поголів’я тварин і птиці за окремими видами у 2—7 разів, площі плодоягідних культур — 5—28 разів тощо. Наприклад, в Польщі на 1 га ріллі припадає 2,03 реалізованих голів свиней, а в Україні — лише 0,25 голів. Щоб до 2030 р. досягти цей показник польських фермерів, необхідно забезпечити за 2019—2030 рр. щорічний темп приросту поголів’я свиней понад 19%. Аналогічно, щоб досягти Польщу за рівнем поголів’я птиці (кур-несучок і птиці на відгодівлі) — 111,1 голів на 1 га ріллі (в Україні — 22,4) необхідно забезпечити щорічно темп зростання вище 14%, а смородини — майже 32%, малини і полуниці — майже 28%. Практично за всіма видами високодоходних і трудомістких сільськогосподарських культур, тварин і птиці Польща перевищує Україну в рази.
Порівняння з будь-якою країною, які перевищують Україну за показником експорту в розрахунку на 1 га ріллі (таких 123 країни у світі), показує таку ж залежність ціни землі від обсягу експорту сільськогосподарської продукції. Останнє в першу чергу залежить від структури посівних площ та щільності поголів’я тварин у розрахунку на 1 га ріллі. Що більше тварин і птиці на 1 га ріллі (Україна на 185 місці серед 206 країн) та що більше посівні площі насичені високодохідними культурами, то вища ціна землі. Це аксіома. Ціна також може дуже зрости, якщо в середовищі наростаючого дефіциту сільськогосподарської землі в більшості країн світу до ринку української землі будуть залучені іноземні інвестори.
Раз в Україні вирощуються окремі культури як і у Франції, стверджує президент Української зернової асоціації Микола Горбачов, то в нашій країні ціна має коштувати 3—15 тис. дол. США. Переважна більшість «фахівців» порівнюють ціну землі в Україні з аналогами Польщі. Так, голова Асоціації тваринників Ірина Паламар: раз у Польщі 1 га ріллі коштує понад 3 тис. дол., тоді в нас близько 5 тис. дол. США.
Фінансовий аналітик Сергій Фурса більш ніж упевнений, що іноземці землю не скуплять, а якщо куплять, то чорнозем на Місяць не вивезуть. А щодо ціни землі, стверджує він, то тут діє така закономірність: що менше обмежень на ринку землі, то вище вартість землі. Якщо зробити систему максимально ліберальною, то орієнтиром може стати Польща, де вартість становить близько 10 тис. дол. США за 1 га.
На думку Олексія Мушака зі скасуванням мораторію у 2017 р. ціна землі до 2025 р. досягне 5 тис. дол. США, а власники паїв зароблять на їх продажі 25 і на оренді землі — 15 млрд дол. США. Якщо залишити мораторій, то втрати економіки до 2022 р. складуть 69 млрд дол. США.
Проглядаються на обрії сільського спустошення нові Нью-Васюки. Зразу ж відмітимо, щоб ціна ріллі в Україні складала 5 тис дол. США, необхідно показник експорту у розрахунку на 1 га ріллі, що одержаний у 2018 р. (572 дол США) збільшити в 3 рази — до 1750 дол США з 1 га. Тобто, Україна повинна експортувати сільськогосподарської продукції і продуктів її переробки на 52 млрд дол. США замість 18 млрд, що одержано в 2018 р. За зерно-соняшникової спеціалізації експорт можна збільшити максимум на 50 %, але це за умови, що Україна відмовиться від виробництва інших продуктів, необхідних для її жителів та не буде звертати увагу на загрожуючу деградацію ґрунтів.
За даними експертів проекту «Підтримка реформ у сільському господарстві та земельних відносинах в Україні» ціна землі зросте від 1,5 до 6 тис. дол. США (розраховано за даними фактичного рівня орендної плати у 2015 р. — 32 дол. за 1 га з застосуванням європейського співвідношення між величиною орендної плати і ціною землі).
За часів, коли Арсеній Яценюк був опозиціонером, він пророкував, що мінімальна ціна на землю в Україні має бути на рівні країн — членів Європейського Союзу.
В Україні можуть стрімко вирости ціни на землю, як у Польщі після зняття мораторію: ціна виросте до 10 тис. євро за 1 га. Таку думку висловив засновник і директор економічних програм Ukrainian IInstitute for the Future Анатолій Амелін.
Не відстає в земельному мисленні й голова Державного агентства з питань геодезії, картографії і кадастру України Максим Мартинюк: Після зняття мораторію в Україні на продаж землі сільськогосподарського призначення її вартість може бути на рівні польської. А до 2028 р. згідно з прогнозом, що одержано з допомогою середніх темпів зростання цін в країнах-сусідах, — на рівні 6600 дол. США.
Політолог Віктор Таран у своїх фахових фантазіях пішов ще далі: українська земля за хімічним складом така ж як в Канзасі, де вона коштує 30—40 тис. дол. США. Очевидно, ціна землі відразу не підстрибне до 30—40 тис., але до 10—15 — точно.
Аграрні теоретики з продажу національних багатств більш ніж переконані, що заборона ринку землі це те саме, що й заборона продажу квартир, стовпчиків, сільських туалетів тощо. Звернемося до мудрих. Один із головних розробників знаменитого кодексу Наполеона (1804 р.) Роберт Джозеф Потьє звертав увагу, що власник будь-якого майна може з ним зробити що завгодно і навіть спалити. Земля, як специфічний основний засіб, повинна функціонувати на благо всього суспільства — забезпечувати населення країни продовольством. Неможливий той факт, щоб земля не виконувала цієї суспільної функції і її нераціонально використовували, а тим більше — спалювали пасовища та рослинні рештки на полях сівозмін, як є це в Україні. Конкретніше, квартира продукує лише фекалії та створює, наприклад для Києва, проблеми на Бортницькій станції аерації, а земля — вічна копальня золота — продовольства. Таких «мудрих» висловлювань за останні місяці тисячі, але всі вони аналогічні вище приведеним.
Нагадаємо їй та й іншим «теоретикам» з продажу не ними, а Богом створеної землі, що саме фермерські господарства розміром до 200 га, які є в Європі, запроваджують набір високоінтенсивних виробництв й відповідно високодохідних, що не можуть собі застосувати підприємства фізичним розміром більш ніж 10 тис. га ріллі. Саме це дає можливість дрібнішим господарствам у десятки, а то і в сотні разів більше експортувати з 1 га ріллі, ніж великі підприємства зерново-соняшникової спеціалізації.
На мою думку, різні інституції, особливо Інститут майбутнього, повинні на серйозному рівні займатися проблемами, в нашому випадку — встановленням ціни землі. Насамперед розробити автоматизовані технологічні карти вирощування сільськогосподарських культур (визначаються вплив розміру підприємства і розмірів полів на потребу в технологічних ресурсах), міжгалузевих балансів розподілу продукції, матриць інвестицій, затрат праці. За прогнозними показниками кінцевої продукції (внутрішні потреби+експорт) розраховувати прогнозний рух валової продукції, потребу в інвестиціях, зміну прибутковості, зайнятості населення, а тоді — вартості землі... При цьому також необхідно чітко визначитися з країнами-імпортерами продовольства з України. Це така канва в дослідженнях, якщо є бажання бути аналітиком із земельних проблем. Проте це складно. Краще застосувати безліч фантастичних порівнянь, коефіцієнтів зростання цін землі в Європі тощо і робити глобальні висновки — негайно запроваджувати ринок землі.
На завершення зазначимо, що все в світі взаємопов’язано. Будь-які втручання в економічні відносини повинні бути проаналізовані, з огляду на системну залежність в соціально-економічному просторі. Проте армія крутих хлопців за спрощеними міркуваннями продукують лише варіанти продажу землі з катастрофічними для населення України наслідками. Все згідно з законом невизначеності наслідків: якщо ігнорувати залежність між складовими складних систем й вирішувати наугад придуману проблему, то як мінімум виникне дві ще більш складніші проблеми. Зауважимо, що в період активізації на аграрній ниві реформаторів 20 років тому, які продукували абсурдні не пов’язані між собою пропозиції, що запроваджувалися в реальному житті, мною в 1997 р. зроблено прогноз (Пропозиція, 1997. — №4): «Саме сьогодні закладається підґрунтя для того, щоб за деякий час до розв’язання соціальних проблем підключився ще один «ватажок світового пролетаріату» з усіма наслідками, які звідси випливають». Помилився в кількості ватажків. Відтоді прогнозів більше не озвучую.
На жаль, нічому нас історія не вчить. Про таку системну взаємозалежність у сільськогосподарській діяльності нам нагадує російський професор-хімік позаминулого століття О.М.Енгельгардт, який за підтримку студентів відбував покарання в родовому маєтку Смоленської області. Саме тоді в губерніях європейської частини Росії зросла втрата врожаю зерна від такого шкідника, як гессенська муха. Ентомолог-професор з університету дав поради, які на губернському рівні тут же були прийняті до безумовного виконання: зразу ж після жнив спалювати рослинні рештки, поле переорювати, а сіяти озимі зернові на 15 днів пізніше прийнятого терміну. Тобто, переорювати в період найбільшої трудової зайнятості сільського населення на збиранні врожаю. Перенесення терміну посіву на два тижні за кінно-ручного виконання робіт може призвести до того, що, як акцентує увагу О.Енгельгард, «у майбутньому році не тільки людям, а й самій мусі нічого буде їсти?... Людина, в якої голова набита мухами, чиновник, який думає, що варто тільки наказати, можуть легко третирувати подібні питання, але господар повинен бачити не тільки муху, а все». На превеликий жаль, гессенська муха до цього часу заважає чиновникам України та різного роду їх дорадникам розібратися з проблемами аграрних відносин на селі, особливо щодо їх безнадійності вирішення в наказному порядку.
