Реальний валовий внутрішній продукт (ВВП) в Україні, як повідомив Держкомстат, виріс у 2006 році на 7%. Це можна вважати певним досягненням. Держкомстат також нагадує, що промислове виробництво торік зросло на 6,2% (у порівнянні з 3,1% у 2005 році), а сільське господарство — на 0,4% (роком раніше зафіксовано падіння на 0,1%). Нинішнього року уряд прогнозує уповільнення темпів ВВП до 6,5% при одночасному зменшенні інфляції з 11,6% (2006 р.) до 7,5%.
Відносно усіх цих показників нині йде дискусія у науковому та експертному середовищах, що, безумовно, позитивно, а також серед політиків, що пов’язано з певними ризиками для економіки. В будь-якому разі нині є корисним порівняльний аналіз минулорічної динаміки ВВП у 2005—2006 роках, який може допомогти ухвалювати вірні рішення протягом цього року.
У першому кварталі підйом був ледве помітний: від 0,9% у січні до 1,5% у лютому. В середині другого кварталу ВВП усе ще перебував у фоновому режимі (2,7% — квітень), але почав більш впевнено рухатися у червні (5%.) В зеніті літа (липень-серпень) економіка рухалась наче на поличці (5,5%—5,7%), але з осені успішно подолала 6% позначку, і стала розвиватися прискорено і закінчила на високій ноті 7%.
Економічне зростання у 2006 році максимально наблизилося до довгострокового тренду (7,3% у середньому в 2000—2005 роках), тоді як у 2005 році відхилення від нього було досить значним (ріст ВВП був 4,8%). Досить показовим також є те, що підйом економіки практично співпав за темпами з відповідним показником у стратегічного партнера — Росії. У 2005 р. відхилення не на користь України становило 4%. До честі обох урядів, які діяли торік, фактична динаміка ВВП співпала з тією, яка була закладена у макропоказники бюджету. У 2005 році невиконання прогнозу було більш ніж двократним. Крива руху ВВП у 2006 році була висхідною, за винятком короткострокової понижувальної корекції у квітні та ділянки флетового росту у липні-серпні. В 2005 році траєкторія росту виглядала як низсхідна зі сплесками незначної підвищувальної корекції у квітні, вересні, грудні. Підсумки обох порівнюваних років дозволяють говорити про пряму залежність між динамікою зростання ВВП і інфляції. Якщо у 2005 році обидва ці показники уповільнилися у порівнянні з попереднім роком, то у 2006 році прискорилися. Динаміка ВВП стала вищою на 4,3%, інфляції на 1,3%. Тож можна стверджувати, що «інфляційна плата» за прискорення була досить поміркованою. В той же час у порівнянні з переважаючою більшістю прогнозів (українських та іноземних офіційних структур, експертів) економічне зростання було вищим, тоді як у 2005 році виявилися завищеними прогнози.)
Минулорічне утримання висхідної динаміки руху фіксує факт успішного завершення семирічки росту (2000—2006 рр.), яка нарешті прийшла після двох п’ятирічок виснажливого спаду (1990—1999 рр.)
Зростання минулого року за темпами, як і у 2005 році, поступалося інфляції, що, безумовно є негативним фактором. Крім того, воно, всупереч тенденціям 2005 року, супроводжувалося нарощуванням зовнішнього боргу. Але подібно тому, як це відбувалося й у 2005 році, прогрес країни рухав, перш за все, внутрішній попит. Якщо зберегти і надалі цю тенденцію, отримаємо і вихід на довгостроковий стійкий рівень зростання.
Торік значно підвищилася і стимулювала внутрішню ділову активність в галузях-суміжниках роль експорту, бо зовнішній попит на українську продукцію та послуги на світових ринках у 2006 році посилився. Але ще динамічнішим був імпорт, і внесок чистого експорту у зростання ВВП навіть став від’ємним — утворився дефіцит торговельного балансу. Сама ж структура внутрішнього попиту у порівнянні з тією, яка зафіксована у 2005 році, змінилася. Різко розширився інвестиційний попит (як внутрішніх, так і зовнішніх капіталовкладень). При цьому, щоправда, темпи зростання доходів і зарплати дещо уповільнилися.
Значно прискорився приток іноземних інвестицій. Не стрибкоподібно, як у 2005 році, коли вони зросли після повторної приватизації «Криворіжсталі» майже на $5 мільярдів, а більш поступово, протягом усього року, включаючи й передвиборчий період. Однак, якщо у 2005 році зростання ВВП уповільнилося, а доходи громадян різко зросли, то у 2006 році тенденції стали зворотними: більш високими були темпи ВВП і інвестицій, повільнішим — зростання зарплат, пенсій, соціальних трансфертів.
Оглядаючи 2006 рік, можна також відзначити початок структурних зрушень. Зафіксовано так звану деіндустріалізацію зростання. У 2005 році ріст у промисловості перевищував відповідні темпи ВВП. Торік ситуація змінилася на протилежну, і переважаючим став внесок сервісної економіки. У 2005 році бар’єром на шляху динамічного розвитку економіки була рецесія у будівництві (-8,8% валової доданої вартості за рік) та торгівлі (-9,8%). У минулому році галузей, в яких знизилася валова додана вартість, не було, хоча сільське господарство фактично не зробило позитивного внеску у ВВП країни.
На жаль, 2006 року не був особливо успішним для середнього і малого бізнесу через взаємопоглинаючі фактори. Так, відсутність реприватизаційної риторики сприяла, а «прем’єріада», навпаки, гальмувала розгортання ділової активності. На початку року підточувала підприємницький оптимізм передвиборча атмосфера. Усе це не додавало приватнопідприємницької тяги руху ВВП. Адже, як і у 2005 році, економіку послаблювала викривлена трансформація відносин власності. У 2005 році — це була реприватизація. Торік — заблокована приватизація, яку замінила інвентаризація, рейдерство, повернення у державну власність раніше приватизованих підприємств.
Зростання підтримувала девальвація реального ефективного обмінного курсу гривні (РЕОК), яка відновилася після річної перерви. (У 2005 році посилення РЕОК сягнуло позначки 16,1%). Не підтвердилися повною мірою й очікування пригнічуючого впливу на економіку нових цін на газ. Фінансова результативність підприємств різко не погіршилася і позитивна динаміка збереглася. Інформація щодо перспектив руху рентабельності, яку надавали представники реального сектору, виявилася викривленою, бо запас міцності був занижений. Зменшення питомої ваги власних коштів підприємств у формуванні джерел фінансування інвестицій в основний капітал було компенсоване нарощуванням (на 4%) кредитних ресурсів, наданих банками.
Ефективність впливу банківської системи на мобілізацію резервів економічного зростання торік взагалі була значно вищою, ніж у 2005 році. На рівень історичного максимуму вийшов приріст кредитів (в абсолютному вимірі), наданих юридичним особам і громадянам. Різко зросла мультиплікація грошей. При менших відносних темпах збільшення монетарної бази економіка повернулася на траєкторію семивідсоткового (прискореного) зростання.
Щоб закріпити позитивні тенденції і подолати бар’єри на шляху економічного зростання у межах прогнозних орієнтирів бюджету, Україні слід провадити активну наступальну політику на всіх напрямках економіки. Якомога швидше ввійти до СОТ. Запровадити систему підтримки інвестиційного імпорту. Розширити масштаби експорту електроенергії та зброї. Відновити експорт молокопродуктів до Росії та розблокувати експорт зерна. Розв’язати проблему відшкодування ПДВ експортерам. Здійснити прорив у розвитку іпотечного кредитування для фінансування житлового будівництва. Розгорнути повноцінну приватизацію. Відновити аграрні реформи. Вивести на висхідну траєкторію виробництво в нафтопереробній промисловості. В легкій промисловості подолати нарешті кризу конкурентоздатності. «Зняти зашморг з шиї» малого бізнесу. Суворо контролювати використання коштів держпідприємств, вивільнених після зменшення нормативу їх вилучення до бюджету. Забезпечити додатковий приток іноземних прямих інвестицій. Утримати минулорічну тенденцію девальвації реального обмінного курсу. Ефективно використати кошти міжнародних фінансових організацій для фінансування інвестиційних проектів. Утримати темпи зростання доходів громадян на рівні не менше, ніж 80% від минулорічних. Ефективно використати потенціал зростання у вільних економічних зонах. Підвищити результативність впливу уряду на держсектор. Зберегти підвищену кредитну активність. Здешевити вартість запозичень для реального сектору (зниження інфляції, розвиток конкуренції серед банків, покращення управління ризиками тощо). Вчасно знайти коректне рішення проблеми адаптації промисловості, перш за все хімічної, до нових цін на газ. Зробити нарешті помітний крок у детінізації економіки. Залучити додаткові позичкові ресурси для розвитку транспорту, але утриматися від різкого підвищення тарифів на залізничні перевезення.
