Біля державного керма вже стояли всі основні політичний сили, і кожна обіцяла виборцям зниження ціни на газ. Для цього пропонувалися різні прийоми: переглянути раніше укладені договори, прибрати паразитуючого посередника або домовитися з братським народом.
«Наша Україна», Партія регіонів і БЮТ по черзі переконували українських споживачів блакитного палива, що саме їхній підхід призведе до довгоочікуваного зниження ціни. На ділі ж промисловості та домогосподарствам доводилося збільшувати свої витрати на енергоресурси.
Кожна з політичних сил піддавалася суворій критиці з боку опонентів. До певної міри ця критика була обѓрунтованою, але більшою мірою пояснювалася політичною грою, націленою на виборця. Реальна ж ситуація на вкраїнському газовому ринку не дає можливості розраховувати на зниження або навіть заморожування вартості газу для споживача.
ЗА ЗАКОНАМИ ЕКОНОМІКИ
2009 року на планеті вперше за останніх 17 років зафіксовано зниження споживання енергоносіїв. Проте за оцінками «Центру стратегічних досліджень ОАЕ», починаючи з поточного року, обсяги світового вжитку природного газу збільшуватимуться на 6% на рік у зв’язку з пожвавленням економіки.
Попит на газ самої динамічно зростаючої економіки світу зростатиме ще інтенсивніше. За словами віце-президента китайської нафтогазової компанії Petrochina Чжоу Цзіпіна, до 2020 року КНР збільшить споживання природного газу більш ніж втричі проти 2009 року, що складе 300 мільярдів кубометрів на рік.
Зростання попиту на природний газ, що є на сьогодні головним енергоносієм, природним чином тягнутиме вгору й ціни на нього. І Україна з її вкрай енерговвитратною економікою (за обсягом споживання природного газу ми посідаємо четверте місце у світі) не може ігнорувати тенденції світового ринку. Особливо тепер, коли Верховна Рада під тиском Євросоюзу ухвалила закон про лібералізацію ринку газу. Інакше кажучи, ціна на газ в Україні зростатиме й надалі.
Для України реальної альтернативи природному газу, частка якого в структурі паливно-енергетичного балансу становить майже 22%, на сьогодні не існує. Широко розрекламовані проекти використання сланцевого газу як заміна природного, на думку багатьох авторитетних фахівців, не мають перспектив у Європі через серйозні технологічні й екологічних проблеми. Лише в США, які активно працюють з альтернативним газом уже понад 20 років, досягнуто певних успіхів у витяганні газу зі сланців, та й там багато компаній, які зробили ставку на сланцевий газ, уже зазнають збитків. Стосовно ж України, то в нас питаннями розробки та видобутку сланцевого газу на серйозному рівні ніхто не займався.
МВФ ДИКТУЄ ЦІНУ
Світ упливає на ціну газу в Україні не лише через економічні закони, а й за допомогою міждержавних правових актів і міжнародних угод.
Низка міжнародних домовленостей України вимагає від уряду підвищення ціни на газ і припинення її субсидування для внутрішніх споживачів. Це й Брюссельська декларація, і умови приєднання нашої країни до Європейського енергетичного співтовариства, і необхідність продовження співробітництва з Міжнародним валютним фондом.
У нашій державі прийнята практика бюджетного субсидування внутрішньої ціни на газ для кінцевого споживача, адже відпускна ціна для вкраїнського споживача значно нижча за його собівартість.
За інформацією міністра з питань ЖКГ Юрія Хиврича, комунальні підприємства до 1 серпня споживали імпортний газ по 110 доларів США, що більш ніж удвічі менше від закупівельної ціни, яка становить 230 доларів за 1 тисячу кубометрів. Різниця в 120 доларів покривалася з держскарбниці.
Підвищення урядом з 1 серпня поточного року тарифів на газ для домогосподарств, підприємств теплоенерго й низки інших організацій — це якраз і є перший етап реалізації згаданих міжнародних угод. Але цим не обмежиться — у вересні-жовтні підвищаться тарифи на тепло й гарячу воду.
Наступний етап не змусить себе довго чекати, незважаючи на завірення перших осіб держави про те, що дальшого підвищення ціни на газ не станеться.
ДАЄШ УКРАЇНСЬКИЙ ГАЗ!
Уповільнити прогнозоване зростання цін на газ для українських споживачів може збільшення частки блакитного палива власного видобутку. За словами голови Мінпаленерго Андрія Клюєва, у разі зменшення закупівель імпортного газу ціна на житлово-комунальні послуги як мінімум не підвищуватиметься.
Раніше голова Мінпаленерго повідомляв про наміри більш ніж у півтора разу збільшити видобуток українського газу. Проте останні дані уряду говорять про зворотне. За перше півріччя видобуток газу в Україні впав на 6,3% порівняно з аналогічним періодом 2009 року. Причину експерти бачать у значній виснаженості українських родовищ (до 75%) і повільних темпах запровадження в експлуатацію нових родовищ, перш за все Одеського і Безіменного, які на сьогодні є практично всім значущим резервом НАК «Нафтогаз України» по нарощуванню видобутку газу.
За оцінками експертів, запровадження в експлуатацію Одеського родовища за умови достатнього фінансування можливе лише до кінця 2011 року. Максимальний обсяг видобутку цього родовища складе близько 1,4 мільярдів кубометрів на рік. У цілому ж Україна щороку добуває близько 21 мільярда кубометрів.
Як бачимо, реальні дані поки вказують на те, що рівень видобутку газу в Україні, усупереч висловлюваним намірам голови Мінпаленерго може й далі демонструвати негативну динаміку. А відповідно, якщо не вживати кардинальних заходів, Україні необхідно буде купувати дорогий російський газ у ще більших обсягах.
ВИБІР ІНВЕСТОРА
Проте основна причина падіння українського видобутку газу — це недостача фінансових ресурсів. Україна не в змозі самостійно достатньою мірою профінансувати геологорозвідувальні роботи, експлуатаційне буріння, інфраструктурне облаштування і інші технічні роботи на нових родовищах.
Навесні віце-прем’єр-міністр Сергій Тігіпко заявляв: «Якщо ми захочемо збільшити об’єм видобутку газу в Україні, то нам потрібні будуть додаткові інвестиції». Україна з більш ніж 4,5 млрд. боргом НАК «Нафтогаз України», невирішеними фінансовими проблемами з РосУкрЕнерго і з проблемним держбюджетом самостійно вирішити це питання явно не в змозі.
Не можна забувати й про необхідність термінової модернізації української газотранспортної системи, вкладення в яку не вироблялися з початку 90-х років. Без інвестицій в модернізацію газового господарства пропускна спроможність української труби постійно знижується, зростає вірогідність технічних проблем і аварійних ситуацій. За офіційними даними Мінпаленерго, на реконструкцію ГТС необхідно залучити 6,5 мільярда доларів США.
Усі ці суми непідсильні для економіки України. Газовій галузі необхідні зовнішні фінансові вливання, лише тоді уряд дістане можливість управляти галуззю, не займаючись екстреним латанням дір, і хоч би якось контролювати зростання цін на газ. Потенційні джерел фінансування не багато і розділилися вони по полюсах захід-схід.
Насторожена холодними зимами Європа мала намір навесні минулого року виділити Україні 2,5 мільярда євро на модернізацію ГТС. Але сьогодні, коли європейці зігрілися, а потепління в російських відносинах зняло загрозу перекриттів транзитної труби, емоції уляглися і інтерес до української ГТС, схоже, зменшився.
З іншого боку, після зміни влади в Україні в результаті Президентських виборів різко активізувалися стосунки в газовій сфері між Києвом і Москвою. Відчувши зміну настроїв нового керівництва країни і підбадьорена результатами переговорів про ціну на газ, Росія висунула ідею об’єднання активів держкомпаній «Газпром» і «Нафтогаз України» в рамках спільного підприємства по видобутку і транспортуванню газу. Для Росії українська газотранспортна система важлива як складова частина єдиної системи постачань газу до Європи — власне, саме так вона і будувалася в радянські часи.
Спільне підприємство НАК «Нафтогаз України» і ВАТ «Газпром» з рівною участю сторін, судячи з усього, серйозно розглядається в Києві як одна з реальних форм співпраці двох газових концернів. Президент Віктор Янукович ще в травні заявив, що готовий був би погодитися на варіант об’єднання 50 на 50. А прем’єр-міністр Микола Азаров недавно відзначив, що процес злиття і поглинання, створення нових об’єднань характерний для сьогоднішньої глобальної економіки і що він вважає нормальним, коли дві компанії, які мають спільні ринки, розглядають можливість посилення своїх позицій на ринках третіх країн. Щоправда, публічно обговорювати ідею СП влади не квапляться із-за побоювань «штучного заполітизовування» питання.
Створенням СП Україна може убити відразу декількох зайців: отримати фінансування на модернізацію ГТС і потім додаткові об’єми прокачування газу, дістати доступ до російських газових родовищ і збільшити об’єми внутрішнього видобутку.
Головна вигода, яку наша країна та українське населення може отримати, полягає в можливості контролювати підвищення цін на газ. Варто звернути увагу на слова глави «Газпрому» Олексія Міллера, який пообіцяв, що в разі об’єднання газ для населення України поставлятиметься за регульованими, неринковими цінами. Крім того, як уже йшлося, стримувати ціни допоможе збільшення об’ємів видобутку власного українського газу. Засоби на розвиток газодобування також забезпечить російський партнер за програмою СП.
Звичайно, на ділі не все вирішується так просто, як може виглядати на папері. Створення СП пов’язане з багатьма складними питаннями — від юридичних до фінансових, і для їх вирішення буде потрібно копітку і тривалу роботу чиновників і експертів. Але за наявності на те волі й бажання Україна і Росія можуть домовитися про вигідні для кожної зі сторін умови створення спільного газового підприємства.
При цьому треба лише пам’ятати, що газове питання є однією з головних складових економічної безпеки України. І постаратися, аби, вбиваючи зайців, не підстрілити і своїх мисливських собак.
