Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Цивілізованості та відкритості

вимагає... ІСД у поляків
28 лютого, 2004 - 00:00

Відновити цивілізований порядок проведення відкритих тендерів, аж до вирішення справи в судовому порядку, збирається «Індустріальний союз Донбасу» — одна з найбільших фінансово-промислових груп України, — програвши «битву» за приватизацію металургійного комбінату Huta Czestohowa S.A. (Польща). Рішенням конкурсної комісії ІСД увійшов до списку фіналістів цього конкурсу під №1 і розглядався як його фаворит. Директор із корпоративних прав та інвестицій цієї корпорації Олександр Пилипенко в середу мотивував цей намір тим, що ІСД так і не зміг отримати від польського уряду офіційних пояснень із приводу «абсурдної ситуації в приватизації Huta Czestohowa S.A.». Серед докорів польському уряду — посилання на політичне підгрунтя прийнятого ним рішення, згідно з яким новим власником польського металургійного комбінату може стати британсько-індійський концерн LNM Group. Пилипенко вважає, що заяви в польській та українській пресі про конкурс щодо приватизації Huta Czestohowa, який ніби завершився, передчасні: «Події тільки розгортаються», — сказав він, додавши, що для захисту своїх інтересів у справі ІСД планує залучити великі юридичні компанії зі світовим ім’ям. «Ми маємо намір змінити хід подій, які сьогодні виникають і набувають, на жаль, політичного забарвлення», — сказав директор. Він високо оцінив політичну підтримку з боку керівництва України, яка, на його думку, дає надію на виправлення ситуації і «відображає конструктивне об’єднання зусиль бізнесу та керівництва країни у справі інтегрування України до ЄС». Пилипенко також представив досить похмурий прогноз майбутнього для спірного меткомбінату в тому випадку, якщо він все ж дістанеться LNM. Щоб зберегти нинішні обсяги виробництва сталі на іншому металургійному комбінаті, що належить англо-індійській корпорації, — Polskie Huty Stali (PHS), нові власники Huta Czestohowa можуть її просто закрити. «Оскільки це електросталеплавильне виробництво, зробити це легко — вимкнув рубильник, і підприємства немає», — сказав Пилипенко. Тим часом напередодні заступник міністра держмайна Польщі Ігнасій Бохенек заявив у Києві, що рішення щодо Huta Czestochova було не політичним, а економічним.

Гірку пілюлю, що дісталася ІСД в Польщі, в четвер було підсолоджено в Угорщині, де консорціум ІСД підписав договір купівлі-продажу 79,5% акцій Дунайварошського металургійного комбінату групи Dunaferr Rt. (Угорщина) і відповідну інвестиційну угоду. Президент ІСД Сергій Тарута стверджує, що заява представника польського уряду пана Анджея Шароварського про перемогу LNM «фальсифікує результати тендеру». Тарута відзначає, що в Угорщині, де ІСД виграв тендер, «все було прописано чітко». Втім, для металургійної промисловості України, яка вже в травні буде відгороджена від об’єднаної Європи, що приймає в своє лоно нові держави, одного подібного вікна явно недостатньо...

До речі, учора українська служба радіостанції «Німецька хвиля» повідомила, що відповідальний за приватизацію Huta Czestochowa віце-міністр Держмайна Польщі Анджей Шараварський заявив: якщо до 30 березня конкурент ІСД — концерн LNM не підпише умов угоди про продаж і соціальний пакет для працівників, то його відомство продовжить переговори з українцями.

КОМЕНТАРІ

Сергій ТЕРЬОХІН, народний депутат України:

— Це — кричущий випадок. Він відображає наявну в Європі думку про доцільність допуску на її ринок українських інвестицій, а також невпевненість у тому, що гроші, які надходять з України, зароблені легально та що наші інвестори серйозно хочуть розвивати куповане підприємство. Дуже багато ми собі напсували внутрішніми «приватизаційними штучками»... Я не хочу захищати поляків — їхнє рішення вельми неправильне. Те, що зробив у цьому випадку польський уряд, — це великий політико-економічний ляпас, але не Україні, а самим собі. Я говорив зі своїми друзями в Польщі, які ще нещодавно займали там досить високі пости, і вони, м’яко кажучи, збентежені. На їхню думку, рішення прийняли поза тими правилами, за якими живе Європейський Союз. Це, швидше, в наших правилах: уряд стверджує, що потрібно захищати національні інтереси, але насправді вирішує якісь бізнес-проблеми. Пан Квасневський не міг вчинити таким чином, коли європейський капітал продавав і купував найбільші польські підприємства. Але зате тепер, коли «поділитися» корпоративними правами просило українське підприємство, полякам не завадило відмовити ані стратегічне партнерство, ані спільне етнічне коріння... Ми немов стали свідками економічного продовження конфлікту навколо Личаківського кладовища у Львові.

Олександр РЯБЧЕНКО, директор Міжнародного інституту приватизації, управління власністю та інвестицій:

— Між українською приватизацією та приватизацією в Європі є істотна різниця. Ми звикли до своїх законів, за якими все чітко розписано. Коли якісь принципи порушують, то в нас неважко це прослідкувати і навіть оспорити в судовому порядку. І є принципи європейської приватизації, які не прописують жорстко якихось норм, як у нас. Там вимоги до інвестора не формалізовані, а уряду залишено багато можливостей для прийняття рішень, аж до додаткових умов, які ставлять після того, як конкурс розпочався. Так було і в цьому випадку, коли чомусь вирішили посилити соціальну складову... За нашими законами це абсолютно неможливо. Але конкуренти зіграли дуже швидко і в потрібний момент (при цьому всі підозри в корупції є абсолютно безпідставними), демонструючи краще розуміння ситуації, тоді як у наших, схоже, не було фахівців із європейської приватизації. Звісно, ІСД мав усі можливості для перемоги. Він явно був лідером, першим покупцем на цьому конкурсі. Й ця покупка відповідає інтересам нашої держави, оскільки Польща, разом із іншими країнами Східної Європи, вступає до ЄС. І уряд, МЗС мали б із самого початку підтримати українську компанію і передбачити всі можливі варіанти. Ми ж були надто впевнені в перемозі й не припускали, що явно слабша сторона раптом може перемогти. Але й зараз не пізно вступати в контакт із польською стороною, зрозуміти, чого вона хотіла від інвесторів. І, можливо, подати нову додаткову пропозицію.

Віталій КНЯЖАНСЬКИЙ, «День»
Газета: 
Рубрика: