Але почалася «зачистка» кишень споживачів і кас підприємств дещо раніше — різким підняттям ціни на цукор. Цей удар спровокував лише легку паніку й призвів у результаті до подорожчання й інших споживчих товарів, які, в принципі, не дефіцит, однак стали на порядок дорожчими.
Брак ПММ, а їх будуть притримувати настільки довго, наскільки це буде можливим, але, гадаю, не пізніше середини серпня, потягне за собою довгий ланцюжок. Зокрема, зросте ціна на хліб, що може викликати невдоволення населення, серйозні соціальні потрясіння. Але невдоволенням завжди можна керувати. Бензиновий стрибок створив передумови для падіння гривні. І це, схоже, шуканий (для великих політичних сил) результат нинішньої ситуації.
Зібрана тепер, під час валютної паніки, готівка, мабуть, піде не в бюджет, а осяде на різних рахунках, зокрема й у позабюджетних фондах. У зв'язку з цим вбачається не зовсім випадковою метушня навколо Національного банку та його голови Віктора Ющенка. Натиск якоїсь сили, якоїсь ситуації він відчуває нині, мабуть, майже фізично. Таке враження. А може, це і його гра? Але у великій політиці ніщо не відбувається випадково. Хворому зробили операцію: розрізали, що треба вийняли й зашили. І виявилося, що населення України, яке час пересаджувати на велосипеди, може забути про поривання в цивілізований світ, вступ до Євросоюзу.
Тим часом, Україна, яка є найбільшою державою Європи, кажучи мовою спорту, часто пропускає такі удари, які ніколи не дістаються навіть маленьким країнам, наприклад Литві чи Естонії, в яких сильніші економіки.
На чому може побудувати свою економічну політику країна, доведена до розорення?
Заводи-монстри зі старим обладнанням продовжують зжирати мільйони тонн газу, нафти. Так довго не витримаєш. Але ж є люди, котрі добиваються чогось, хоча, звичайно, не стільки завдяки, скільки всупереч. Так, Запорізький алюмінієвий комбінат замість болванок став виробляти катаний лист. Беруть! Платять за нього на $ 300 за тонну більше, ніж раніше. Але це, скоріше, виняток. Правило для нас — тупцювання на місці. Навіть якщо припустити, що нафтова криза — випадковий, довільний, об'єктивний збіг багатьох обставин, а не чиїсь дії, то все одно більші дивіденди з нашої ситуації отримали все-таки інші.
