Україна може буквально «зацукритися», оскільки в країні зараз небувала кількість цього білого золота. За словами голови національної асоціації цукровиробників «Укрцукор» Миколи Ярчука, з початку сезону почали працювати 102 заводи, які вже встигли виробити 500—550 тис. тонн цукру. Якщо додати до цього тисячі тонн, завезені під час нещодавньої кризи, та ще залишки старих запасів, то кількість солодкого піску на ринку буде значною — 820 тис. тонн. Однак, хоч як це парадоксально, виробників це не радує. Що, втім, зрозуміло: за місяць країна споживає близько 150 тис. тонн, а за прогнозами урожай цього року забезпечує виробництво 1,81 млн. тонн. Куди їх дівати, і за якими цінами продавати — поки невідомо. Найвірогідніше, обвалу цін не оминути.
Ярчук вважає, що до нього призведуть сезонне зростання пропозиції цукру, активізація його контрабанди з Російської Федерації, яка щодня сягає майже 1,5 тис. тонн. Ціна зараз опустилася до 2700— 2800 грн. за тонну, тоді як собівартість цукру становить 3000—3150 грн./тонну. Звичайно, його майже ніхто не продає, сподіваючись на майбутнє підвищення цін. І, як упевнені фахівці, воно необхідне, інакше галузі загрожує знищення. На думку Ярчука, оптово-відпускна ціна на цукор повинна бути не нижчою за 3150—3500 грн./тонну. Інакше, «якщо сьогодні не вжити заходів, то посередники скуплять цукор, і вже наступного року можливий його продаж по 5 грн./кг».
При цьому цукровиробники просять державу про безпрецедентну в умовах ринкової економіки річ: знову «взяти» їх під своє крило. Тоді як багато ринків борються за те, щоб держава залишила їх, нарешті, у спокої, цукровики виступають за поновлення державного регулювання галузі. За словами голови «Укрцукру», на даний час ситуація на внутрішньому ринку неконтрольована і безсистемна саме через відсутність державного органу управління галуззю та невиконання передбачених законодавством заходів щодо регулювання ринку. Закон про державне регулювання ринку цукру практично не діє.
Проте нинішня практика не вселяє особливої впевненості в тому, що держрегулювання може бути ефективним. Сьогодні державні структури — Державний комітет із питань матеріального резерву та Аграрний фонд, яким доручено закупити цукор для запобігання обвалу цін, досі ці закупівлі не розгорнули. Триває продаж тростинного цукру, незважаючи на підписане ще на початку вересня доручення уряду припинити його реалізацію. «Ми також просимо Генпрокуратуру звернути увагу на рішення попереднього уряду, яке дозволило Грузії завозити до України цукор- сирець, хоч у цій країні немає жодного цукрового заводу», — підкреслює голова «Укрцукру». Раніше асоціація зверталася до Президента, прем’єра та голови парламенту з проханням врегулювати ситуацію в цукровій галузі. Але, схоже, в попередньому уряді працювали люди, які мали свої інтереси в цукровому бізнесі, дещо відмінні від інтересів національних.
Але криза може вразити не лише виробників цукру, а й цукропосівні господарства. Як заявив заступник голови Всеукраїнської спілки сільськогосподарських підприємств Микола Тарасюк (Вінницька область), практично 40% площі, яка була запланована під посадку буряка, так і залишилися незораними. За його словами, вирощувати цю культуру стає невигідно, оскільки утримати ціну на цукор намагаються за рахунок села.
