Торік валове виробництво цукру знизилося до 1,8 млн. тонн, а в 1986—1990 роках ми отримували по 5 млн. тонн щороку.
Цукрова галузь є візитною карткою Тернопільщини. Тут діє 9 заводів, збудованих не піонерами українського цукроваріння Терещенками чи Харитоненками, а вже після війни, в основному в 60-ті роки. Потім тут було проведено модернізацію — майже всі підприємства працюють на природному газі, що знижує собівартість їхньої продукції. Цукрові заводи Тернопільської області нині забезпечують сьому частину загальноукраїнського виробництва. Утім, торік вироблено всього 143,1 тисячі тонн проти 369,2 тисячі (у середньому) за 1986—1990 роки.
Серед причин спаду — відсутність державного й біржового регулювання цукрового ринку, зростання неконтрольованого імпорту. Біле золото продає хто хоче й скільки хоче. Виробники буряку отриманим на давальницьких умовах цукром розраховуються за виробничі засоби — пальне, запчастини. Селами роз'їжджають спритні ділки, які на базі цукру, зерна розкручують принизливий бартер. Ніби копіюючи новітні «міжгалузеві операції», працівники цукрових заводів стараються збути виданий у рахунок зарплати цукор якомога швидше, і тому, звичайно, задешево. Для економіки це руйнівна гра. Про яку прибутковість можна говорити, коли собівартість одного кілограма цукру на заводах області становить 1,25—1,35 грн., а на базарі господарює демпінгова ціна не вище 1 гривні!
І нема чого дивуватися тому, що більше половини виробленого торішнього цукру виробники винні газовикам. Торгівля цукром на місцевій агропромисловій біржі призупинена, бо майже все, що вироблено торік, пішло на покриття різного роду заборгованостей.
Важливий напрямок відновлення колишніх досягнень солодкої галузі фахівці вбачають у підтримці вирощування цукрових буряків. Бо посівні площі під ними в області за останні 8 років зменшилися майже вдвічі. Середня врожайність у 1986 — 1990 роках становила 366 центнерів із гектара. За останні два роки вона впала до 185 ц, а минулого року перейшла рекордно низьку межу — 160 ц/га. Причини бурякового провалу зовсім не оригінальні. Досить сказати про недостатнє внесення мінеральних і органічних добрив, незахищені від ерозії грунти з втратами гумусу, приблизно 120 — 150 тонн на один гектар, зменшені обсяги меліорації, внаслідок чого майже третина грунтів під буряками має підвищену кислотність.
З нинішнього року поставляти в кредит насіння, мінеральні добрива, техніку, засоби захисту рослин для виробників цукрового буряку починає газовий комплекс області. Але підтримка обійшлася цукровим заводам втратою їх господарської самостійності. Через несплачені борги за енергоносії газовики уже володіють державною часткою акцій цукрозаводів, яка ще доволі значна і, як підтвердили у Фонді державного майна в Тернопільській області, коливається від 41 до 99 відсотків.
Генеральний директор асоціації «Тернопільцукор» Георгій Гамарник порятунком галузі вважає якнайшвидше ухвалення закону «Про регулювання виробництва й реалізації цукру в Україні», який би визначав цивілізовані принципи ціноутворення на буряк і цукор. На його думку, держава повинна встановлювати мінімальну ціну цього стратегічного товару, виходячи з розрахунків оптимальної рентабельності виробництва. Адміністративно сформована ціна може збігатися з результатами біржових торгів. Але висока ринкова ціна цукру закріпиться аж тоді, коли активно працюватиме біржа.
