Учора парламент проголосував один із обов’язкових «євроінтеграційних» законів, який передбачає відкриття для громадськості єдиного реєстру осіб, що вчинили корупційні правопорушення. Іншими словами — закон зобов’язує владу вести та оприлюднювати своєрідні «чорні» списки непорядних чиновників, які запустили руку в державну казну.
ПАРЛАМЕНТАР:
«ЛИШЕ НЕВЕЛИКА ЧАСТИНА ДЕПУТАТІВ РОЗУМІЄ, ЯКЕ РІШЕННЯ УХВАЛИЛИ»
«За» законопроект №2837 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реалізації державної антикорупційної політики» (автори — Павло Петренко («Батьківщина»), Віктор ЧУМАК (УДАР), Сергій ТІГІПКО (Партія Регіонів) та Олег Махніцкій (Свобода) проголосували 373 народних депутати з 417 зареєстрованих в залі («проти» — 0, «утрималися» — 0, «не голосували» — 44).
Цікаво, що серед 44 нардепів, які «не голосували» — голова комітету ВРУ з питань податкової та митної політики Валерій Хомутиннік, екс-заступник голови бюджетного комітету, а нині — перший заступник голови комітету з питань підприємництва, регуляторної та антимонопольної політики Владислав Лук’янов. На жаль, телефон Хомутинніка не відповідав. А от Лук’янов пояснив, що «в час, коли відбувалося голосування в цілому, він підходив до спікера і пропустив». А так він, вочевидь, став би єдиними депутатом, який проголосував «Проти». «Цим законопроектом ми значно розширюємо коло родичів, щодо яких потрібно надавати декларацію. Це питання можна було б обговорити. І не робити такі передчасні кроки... Також зрозуміло, що чиновника, щодо якого будуть прийматись якісь обвинувальні вироки, має бути усунено від державної служби, але не зрозуміло на який час, якщо хтось із родичів вчинив якісь дії, як це може впливати на нього, як це буде відповідати Конституції... Якщо одна людина може зробити якусь шкоду, то ми повертаємося до 37-го року (1937. — А.Д.), коли вся родина починає відповідати за одну особу. Закон має бути виважено. І в мене були пропозиції та зауваження доопрацювати цей законопроект, а не приймати його в цілому. І коли в залі було обговорення, я сказав, що в мене є зауваження і пропозиції до законопроекту, але голосування відбулося з деяким порушенням регламентом, тому що і в інших народних депутатів були зауваження, але так сталося, що законопроект вже був проголосований», — розповів у коментарі «Дню» Лук’янов.
Нардеп переконаний, що лише невелика частина з тої більшості народних депутатів, яка проголосували «За» законопроект і в першому, і в другому читанні, розуміє, яке рішення прийняли. «Ми намагаємося будувати прозору демократичну державу, й іноді наші кроки дуже широкі. Боюсь, щоб штани не тріснули. Дуже мало депутатів зрозуміли за що вони проголосували», — переконаний Лук’янов. На запитання «Дня» чого ж депутати голосують за те, що вони не розуміють, нардеп спокійно відповів: «Є узгоджена позиція, що потрібно дуже швидко прийняти всі законопроекти, щодо євроінтеграції, зробити все, щоб України підписала угоду про Асоціацію з ЄС».
ГРОМАДСЬКІСТЬ:
«МИ ОТРИМАЛИ РЕАЛЬНИЙ ІНСТРУМЕНТ ДЛЯ БОРОТЬБИ З ПОЛІТИЧНОЮ КОРУПЦІЄЮ»
А от громадські активісти, які зі своїх барикад ведуть боротьбу з корупцією, переконані — синхронне голосування «За» вищезгаданий законопроект — це перемога. «Цей закон є величезним кроком вперед у питанні боротьби з політичною корупцією в Україні», — зазначив «Дню» голова правління Центру протидії корупції Віталій Шабунін. Наступний крок, зазначає експерт, — втілення цього закону в життя. Але це можна буде побачити лише через рік, відзначає Шабунін.
Скільки прізвищ буде у так званому «чорному» списку — достеменно невідомо. Але точно лік йтиме не на десятки і навіть не на сотні прізвищ. На жаль. І це при тому, що справжні «акули корупції» до цього списку не потраплять, переконані експерти. «Як правило, ТОП-корупціонери в такий список не потрапляють. Там опиняються здебільшого виконавці, яких просто «зливають» як непотрібних», — зазначив «Дню» Шабунін. Але, продовжує він, цікаво буде просто взяти цей список і подивитися: чи працюють ці люди й далі в державних структурах. Адже за кожним іменем, яке потрапило у цей перелік, є рішення суду, яке засвідчує вчинення адміністративного правопорушення цими особами. Іншими словами — доведена вина людини, а отже просто злочинно довіряти їй виконувати державні справи, а надто розпоряджатися грішми платників податків та ще й платити їй за це заробітну плату з держказни.
Що робити, якщо так трапиться, що людина, внесена до чорного списку, продовжуватиме служити державі — закон №2837 поки відповіді не дає. «Хто винен, і якою має бути відповідальність за це — законом на разі не врегульовано, — відзначає Шабунін. — Але тут включається важіль елементарного політичного тиску до керівника цієї людини: як ти міг не звільнити людину, вину якої доведено в суді? Він робив це правопорушення за твоєю вказівкою?»
Проте, найцікавіше в законопроекті № 2837, за словами Шабуніна, — далеко не список. Відповідно до норм, які містить цей законодавчий акт, фінансові декларації усіх без винятку високопосадовців мають з’явитися у вільному доступі та майже вдвічі знижується мінімальна сума витрат, за які вони вже мають у цих деклараціях звітувати. Крім того, з’являється механізм контролю фінансових декларацій чиновників.
«Норми цього законопроекту можуть перетворити декларації, які здають чиновники, в реальний інструмент контролю за діяльністю держслужбовців. Ключове — в деклараціях з’являться юридичні особи, якими володіють члени родини чиновників. Можна буде зрозуміти, з якого дива найбагатшими жінками в країні є дружини державних службовців. Тобто ми зможемо взяти юридичних осіб, якими ці люди володіють, і подивитись, чи вигравали ті якісь «дивні» державні тендери або чи володіють ці юридичні особи тими компаніями, які вигравали державні тендери, навіть якщо вони заховались через вуаль офшорних компаній. Цей закон дає поле для аналізу. І це — ключове в ньому», — підкреслює «Дню» Шабунін.
Цей законопроект повинен стати реальним інструментом для журналістів та громадських діячів у боротьбі з політичною корупцією. Утім, як відзначають громадські активісти, у ньому ще бракує одного дуже важливого пазла — встановлення відповідальності за неправдиво внесені дані в декларацію держслужбовців. І це має бути, на думку ЦПК, лише кримінальна відповідальність. «У США якщо держслужбовець вносить неправдиві дані в свою декларацію, то його звільняють «автоматом», а за рішенням суду він ще й сяде на п’ять років за ґрати», — підкреслює Шабунін.
ЖУРНАЛІСТИ:
«ГРОМАДЯНИ ПОВИННІ МАТИ МОЖЛИВІСТЬ КОНТРОЛЮВАТИ, ЩО, У КОГО І ЗА ЯКОЮ ЦІНОЮ КУПУЮТЬ ЗА ЇХНІ ГРОШІ»
«Боротьба з корупцією завжди починається з можливості її побачити. Без цього все інше (покарання, списки, штрафи) не має сенсу. Щойно з’являється можливість побачити факт вчинення корупційних дій чи факт бездіяльності, чи безкарності, з цим щось вже можна робити», — підкреслює голова правління Центру протидії корупції. У цьому контексті, за його словами, надзвичайно важливо, щоб парламент так само синхронно проголосував ще один дуже важливий законопроект, який нині перебуває на розгляді у ВРУ — законопроект №2207.
Нагадаємо, днями близько ста журналістів, серед яких відомі журналісти-розслідувальники, написали відкрите звернення до голів парламентських фракції з вимогою негайно прийняти законопроект №2207. Його суть проста — держпідприємства можуть і далі не проводити тендери, але мають публікувати дані про те, що вони купили, у кого і за якою ціною.
«Нехай державні підприємства проводять тендери без паперової тяганини. Ми віримо, що це покращить бізнес, але громадяни мають перевірити, що, у кого і за якою ціною купують за наші гроші. Законопроект 2207 — це угода між державою і платниками податків: зменшення бюрократії в обмін на прозорість», — зазначає співзасновник одного з ключових у питаннях викриття фактів розкрадання державних коштів медіа-ресурсів (веб-портал «Наші Гроші») Юрій Ніколов.
Нагадаємо, у липні минулого року, коли опозиція під Українським домом боролася «за мову», під куполом Верховної Ради прийняли Закон №5044-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань державних закупівель». І Президент його підписав. А цим законом з Господарського кодексу виключили норми, згідно з якими державні підприємства раніше використовували тендерні процедури при закупівлі товарів і послуг. Також з кодексу виключено пункти, що виводять з-під дії Закону «Про здійснення державних закупівель» комунальні підприємства та господарські товариства, контрольний пакет акцій (або частки у статутному фонді) яких належить державі. Інакше кажучи, рада дозволила майже 2/3 державного бюджету України ділити «за ширмою».
І ось результат — після набрання чинності закону №5044 в тінь відійшла половина бюджетних коштів, передбачених на держзакупівлі. Лише за два перші місяці нового бюджетного року журналісти-розслідувальники не дорахували 66 мільярдів гривень. «Ми порівняли обсяги тендерів, дані про які було опубліковано у «Віснику державних закупівель» в січні-лютому 2013 і 2012 років. Маємо падіння рівно у два рази — зі 133 мільярдів гривень минулого року до 66 мільярдів 2013-го. Ці два місяці дуже показові. Адже минулого року в січні-лютому через тендери пройшла чверть річного обсягу держзакупівель (520,20 мільярда гривень)», йдеться у вищезгаданому зверненні представників ЗМІ до голів парламентських фракцій.
Ще цікавіші висновки Рахункової палати: згідно зі звітом за 2012 рік (є у розпорядженні «Дня»), в Україні «суттєво зросли ризики незаконного та неефективного використання коштів Державного бюджету України». Зокрема, аналіз державних закупівель за 2011 рік показав, що 24,9% (а це у вартісному вираженні — більше 100 мільярдів гривень; для порівняння: видатки на всю (!) медичну галузь 2013 року становлять 53,6 мільярда гривень) державних коштів було витрачено непрозоро. Читай — кожну четверту гривню, яку 2011 року сплатили українські платники податків до бюджету, в кращому випадку використали не за призначенням або й просто вона осіла в кишенях корупціонерів. Ще цікавіше в цьому контексті виглядають закони про оподаткування нерухомого майна, стягнення плати із заробітчан за перераховані кошти, чи не так?
