Україна стоїть на роздоріжжі, визначаючись із вибором шляхів для чергової енергетичної революції. Один напрям — повернутися до вугілля, замінивши ним дорогий, переважно імпортний газ. Але експерти вказують, що це буде пов’язано з величезним додатковим навантаженням на екологію. Інший напрям — ще раз, але вже на новому технологічному витку, зробити ставку на видобуток власного газу — так званого нетрадиційного і сланцевого. Всесвітньо відома компанія «Шелл» свій вибір у нашій країні вже зробила.
І не випадково менеджер компанії зі зв’язків із державними установами України Олексій ТАТАРЕНКО, відкриваючи присвячений цій темі семінар для журналістів, розповів, здавалося б, абсолютно «сторонню» історію. Українка Ольга Цеюкова працює в «Шелл» і живе нині в нафтовій столиці Європи — шотландському місті Абердин. Лише два роки тому навчившись плавати в одному з київських басейнів, наполеглива дівчина продовжувала тренування і, єдина з усіх учасників, зуміла подолати сильну і холодну океанську течію між Алькатрасом (островом-в’язницею в США, втекти з якої практично неможливо) і вплав, не боячись акул, дісталася Сан-Франциско. Мета її суперзапливу — зібрати гроші для бездомних українців.
Чому Татаренко почав розповідати про Цеюкову? Він, схоже, вважає, що ця мужня дівчина уособлює компанію, в якій працює, її налаштування на подолання можливих труднощів. Звісно, «Шелл», прийшовши в нашу країну, насамперед переслідує свої комерційні інтереси. Але реалізувати їх, напевно, не менш складно, ніж подолати морські милі. При цьому Татаренко звертає увагу на те головне, що дасть Україні співпрацю у видобутку нетрадиційного газу з «Шелл»: «Прийшовши в нашу країну, інвестор принесе із собою нові знання, які допоможуть Україні укріпити свою економічну незалежність».
ЧИМ НЕТРАДИЦІЙНИЙ ГАЗ ВІДРІЗНЯЄТЬСЯ ВІД СЛАНЦЕВОГО
Власне, і те, й інше за своїм складом мало чим відрізняється від звичного нам природного газу. Різниця визначається геологічними структурами, в яких утворились відповідні родовища, а отже — і методами видобутку. Традиційний природний газ розміщується найчастіше у великих колекторах у вигляді своєрідної шапки нафтоносних пластів. Його видобувають за допомогою вертикальних свердловин. Колектори нетрадиційного, зокрема й сланцевого газу мають дрібнозернистий характер і низьку проникність, тому видобуте тут паливо називають газом ущільнених порід. Тому під час видобутку обов’язково застосовується гідророзрив пласту, а свердловини бурять похило або навіть горизонтально.
Гідророзрив — це, по суті, головне ноу-хау, яке дозволяє видобувати газ із щільних порід. Але він же є й Ахіллесовою п’ятою. Екологи побоюються, що бурильний розчин, що подається в тріщини, які утворились у результаті гідророзриву, і містить зазвичай не більше 5% хімікатів, може потрапити у водоносні горизонти. Тим часом експерти «Шелл» стверджують: якщо дбати про екологію, тоді треба видобувати саме газ, а не вугілля, і переводити теплоелектростанції не на вугілля, а саме на газ. Щодо гідророзриву, то це, по-перше, не така вже нова технологія. В Україні та в інших республіках СРСР вона застосовувалася ще в 50-ті роки минулого століття для інтенсифікації видобутку вуглеводнів на виснажених родовищах. І якщо при цьому не порушувати технології, то жодної шкоди довкіллю не буде хоча б тому, що гідророзрив пластів зазвичай здійснюють на великих глибинах, тоді як водоносні горизонти розташовані набагато ближче до поверхні землі.
У США промислова розробка нетрадиційного газу стала можливою і навіть рентабельною завдяки розвитку технологій похилого і горизонтального буріння і гідророзриву пластів (ГРП). А ще цьому, звичайно, сприяло зростання цін на традиційний природний газ.
Завдяки розробці нетрадиційних родовищ внутрішній видобуток газу в США зростає вже п’ятий рік поспіль. Сьогодні на сланцевий газ і газ ущільнених порід у цій країні припадає майже 60% добового видобутку всього природного газу. В результаті значно знизились ціни. Причому не лише на газ, але й на електроенергію. За прогнозами, лише це зниження цін на енергоносії забезпечить додаткове зростання промислового виробництва в США до 2017 року на 2,9% і на 4,7% — до 2035-го. Вже в 2012—2015 роках кожне домогосподарство в цій країні зможе заощадити на газі в середньому 926 дол. на рік, а 2035 року — понад 2000 дол. Якщо 2010 року в галузі нетрадиційного газу було зайнято понад 600 тисяч осіб, то до 2035 року вона забезпечуватиме економіці понад 1,6 мільйона робочих місць. То хіба цей приклад для нас не заразливий?
АТОМНЕ ЛОБІ У ФРАНЦІЇ І КАВЕРЗИ РОСІЙСЬКОГО «ГАЗПРОМУ» В БОЛГАРІЇ
Голова правління Інституту Костюшко (Польща) Ізабелла АЛЬБРЕХТ у своєму огляді розвитку нетрадиційного газу в Європі відзначає, що нетрадиційний газ, наявний у ЄС, оцінюється в 15,5 трлн кубометрів. Це набагато менше, ніж на інших континентах, але якщо розглядати ці ресурси в розрізі річного споживання ЄС (520 млрд кубометрів), то виходить, що тільки сланцевий газ може задовольнити попит упродовж 30 років. Якщо ж чверть споживання газу в Європі забезпечуватиметься сланцевим газом, то його вистачить більш ніж на 100 років. У Європі найбільший потенціал сланцевого газу мають у своєму розпорядженні Польща (приблизно 5,3 млрд кубометрів) і Франція (приблизно 5,1 млрд кубометрів). Але якщо Польща і Великобританія проявляють, на думку дослідниці, серйозну зацікавленість у розвитку галузі нетрадиційних вуглеводнів, то в Чехії, Угорщині, Литві, Україні, Австрії ведеться далеко не така масштабна діяльність із розвідки родовищ та видачі ліцензій. А ось у Франції, Румунії та Болгарії навіть прийнято мораторії на розвідку нетрадиційних ресурсів із застосуванням ГРП. Важкий старт нетрадиційного газу в Європі Альбрехт у розмові з «Днем» пояснила як дією атомного лобі у Франції, так і каверзами російського «Газпрому» в Болгарії.
В Україні ресурси нетрадиційного і сланцевого газу ще достовірно не визначено, хоча і вважається, що у нас їх значно більше, ніж у сусідній Польщі, яка у розвідці цього ресурсу значно випереджає нашу країну. Проте вже цієї осені «Шелл» планує розпочати буріння першої розвідувальної свердловини в Первомайському районі Харківської області. Тут передбачається підтвердити наявність газоносних порід у структурах ущільненого піщаника. Такий самий піщаник характерний і для іншої, Юзовської ділянки (Донецька і Харківська області). Для робіт на ній «Шелл» як переможцеві конкурсу буде надано можливість укласти з Україною договір на поділ продукції.
У планах компанії — встановити тісні відносини з місцевими громадами в місцях розвідки і майбутнього видобутку газу й уважно дослухатися до всіх їхніх потреб та пропозицій. Зокрема, компанія має намір зайнятися покращенням стану доріг, якими заплановано користуватися.
Ірина ЛЕНДЕЛ, займається в університеті Клівленда дослідженнями, пов’язаними з впливом сфери нетрадиційного газу, що розвивається, на економіку та бізнес-середовище. Відповідаючи на запитання «Дня» про можливість участі українського малого та середнього бізнесу у відповідних роботах в Україні, вона зазначила, що в США малі та середні підприємства внесли дуже великий вклад у старт і розвиток цієї галузі. Але в Україні ситуація складається інакше. Тут потрібні великі іноземні інвестиції, знання і досвід, які можуть привнести, особливо на початковому етапі, здебільшого великі компанії. У них, за словами Лендел, великі можливості для досліджень, зокрема і в питаннях екології. Вони створюють стандарти ставлення до природи, яких потім дотримуються й усі інші. Водночас вона відзначила, що для вітчизняних дрібних і середніх компаній також буде велике поле діяльності, особливо в будівництві і на транспорті, а потім, звичайно, також і в бурінні та облаштуванні родовищ. При цьому, за її словами, українському бізнесу треба буде взяти на озброєння вимоги таких компаній, як «Шелл» і «Шеврон» щодо охорони праці та екологічної безпеки.
ЕКОЛОГИ, ЯКІ «ПРОТИ», Й ЕКСПЕРТИ-ЕНЕРГЕТИКИ, ЯКІ «ЗА»
Еколог, фахівець з охорони дикої природи Валерій МОЛЧАНОВСЬКИЙ у коментарі «Дню» зазначив: «Коли ми виливаємо щось не дуже чисте у воду, ми розуміємо, що цим забруднюємо довкілля. Коли ми запалили вогнище, то теж розуміємо, що дим іде в навколишнє середовище. Та коли ми заливаємо величезний об’єм хімічних розчинів, токсичних для всього живого, під землю, то це — не довкілля. А проблема в тому, що цей розчин продовжує циркулювати в природі. І навіть у тому випадку, якщо ми закачуємо хімію глибоко в землю, на два-три кілометри, то це все одно забруднення довкілля, і воно навіть економічно не обѓрунтоване. Я дуже погано ставлюсь до технології гідророзриву не лише під час видобутку нетрадиційного газу, але й на так званих збіднених або важковидобувних родовищах, які наразі намічено знову використовувати». Тим часом, фахівці «Шелл» детально розповідали про склад та рівень токсичності хімікатів, використовуваних для гідророзриву, і переконували, що людина дуже часто стикається з ними в повсякденному побуті — наприклад, тоді, коли чистить зуби. Головне, щоб не порушувалась апробована в ході численних досліджень технологія.
Заступник директора науково-технічного центру «Психея» Геннадій РЯБЦЕВ вважає, що в Україні є всі можливості для того, щоб розвивати видобуток нетрадиційного і сланцевого газу. Але для цього, на його думку, необхідно залучати зарубіжні компанії, які зарекомендували себе як флагмани сланцевої революції і мають напрацювання, що дозволяють долати ризики, пов’язані з екологією. Директор енергетичних програм центру «НОМОС» Михайло ГОНЧАР також говорить про можливі ризики, але нагадує, що людство не обходиться без них у будь-яких видах своєї діяльності. Але заборони, на його думку, це шлях у нікуди. Експерт вважає, що видобуток нетрадиційного газу відкриває Україні можливість рестарту і в галузі енергетики, і для економіки в цілому. Гончар нагадує приказку «очі бояться, а руки роблять» і радить нам керуватися щодо нетрадиційного газу саме нею. Незалежний енергетичний експерт Дмитро МАРУНИЧ також упевнений, що вичерпаність запасів традиційного газу і дорожнеча імпортного не залишає Україні альтернативи — нетрадиційний газ треба видобувати. Експерт підкреслює, що цей проект буде економічно обѓрунтованим в Україні навіть за умови, що «Газпром» буде вимушений знизити ціну газу для України до 280—300 дол. за тисячу кубометрів.
