Закону «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» в жовтні, коли в Україні проходитимуть парламентські вибори, виповниться рік. Деякі діти в такому віці вже ходять, а наш закон досі навіть і не повзає. Якась дивна у нас виходить пенсійна реформа. Відповідний закон і заходи, які мають забезпечувати її проведення і через які в парламенті і довкола нього було поламано стільки списів, вже стали у фінансовий ряд. А ось «віз» пенсійної реформи, як кажуть, і нині там.
Нагадаємо, що зазначені заходи складаються головним чином з поетапного підвищення пенсійного віку з 55 до 60 років для жінок. Крім того, було підвищено з 5 до 15 років страховий стаж, необхідний для призначення пенсії. Стаж, необхідний для призначення мінімальної пенсії за віком, виріс для чоловіків з 25 до 35 років, для жінок — з 20 до 30. При цьому більшість «спеціальних пенсій» — народних депутатів, державних службовців, наукових співробітників, суддів — чоловіки тепер отримують з 62 років, а жінки — з 60. Вислуга, необхідна для призначення дострокової пенсії для всіх категорій військовослужбовців, а також прокурорів і слідчих, поступово підвищується з 20 до 25 років.
Украй необхідна країні і її громадянам реформа, суть якої полягає в переході до накопичувальної системи соціального забезпечення, насправді не лише не розпочалася, але, схоже, відсувається все далі й далі, і не виключено, що може взагалі не відбутися. Невипадково про неї на офіційному рівні останнім часом згадують все рідше. Можливо, її по-справжньому ніхто і не думав проводити? Чи не тому в законі «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» самій реформі присвячена лише одна стаття, в якій, зокрема, вказується, що «перерахування страхових внесків до Накопичувального пенсійного фонду запроваджується, починаючи з року, в якому буде забезпечена бездефіцитність бюджету Пенсійного фонду України».
Нинішня ситуація в Пенсійному фонді свідчить про те, що ця стаття з таким же успіхом могла б посилатися на іншу умову — коли рак свисне... Чи не тому державні мужі на цілих сім місяців ніби забули про це своє дітище?
Втім, завісу мовчання довкола пенсійних проблем наприкінці минулого тижня спробував трохи підняти Національний інститут стратегічних досліджень. Наскільки це вдалося, судити важко — на відповідний круглий стіл дружно не з’явилися ні чиновники, яких запрошували, ні народні депутати, залишивши без уваги підготовлену в інституті ґрунтовну доповідь про ризики, загрози, пріоритети і наслідки реформування пенсійної системи України. Схоже, ніхто не хоче «мінусово» піаритися на темі, яка, найімовірніше, не знайде до виборів свого вирішення. Це припущення підтвердив «Дню» учасник круглого столу, старший науковий співробітник Інституту економіки і прогнозування НАНУ Андрій Ноур. «Я не можу судити про пріоритети, якими зараз керуються в нашому уряді, — сказав він, — але, на мою думку, якихось рішень (направлених на просування пенсійної реформи. — Авт.) на рівні законодавчої бази до виборів не буде».
Проте автор доповіді НІСД Олександр Коваль вважає, що потенційно пенсійна реформа може стати більш ефективною. Але для цього при її проведенні потрібно не лише враховувати ризики, але й передбачити заходи для їхньої нейтралізації. Так, за його словами, пенсія з солідарної і накопичувальної системи сумарно перевищуватиме пенсію з солідарної системи на 15, максимум 25%, тобто за сьогоднішніх цін на 300 гривень. Здавалося б, сьогодні для пенсіонерів це дуже великі гроші. «І той уряд, який зможе це зробити, буде великим молодцем, — зауважує Коваль і відразу ж ставить питання: — а чи змінить це становище пенсіонерів докорінно?». «Пенсію необхідно піднімати не на десятки чи сотні гривень, а в рази, — стверджує він і продовжує: — Ми з вами розуміємо, що накопичувальна система цього зробити не зможе».
ГОЛОВНИЙ ФАКТОР
В той же час він підкреслює, що накопичувальна система може поламати патерналістські настрої, які до досі панують у нашому суспільстві. За його словами, громадяни мають зрозуміти, що за нинішньої економіко-демографічної ситуації та її перспектив будь-яке поліпшення соціального захисту, та й просто утримання її на сьогоднішньому рівні скоро буде неможливим. І саме цей чинник, на думку вченого, є чи не найголовнішим у всій пенсійній реформі.
МАКРОРИЗИКИ
Кажучи про ризики і загрози, пов’язані з проведенням пенсійної реформи, Коваль ділить їх на макро- і мікроризики. На державному рівні це дефіцит бюджету Пенсійного фонду. Причому після введення накопичувальної системи ситуація в ньому погіршиться. Експерт зауважує, що абсолютно законними «схемними» шляхами можна було б якось компенсувати ці втрати, але в цьому випадку вже не йтиметься ані про інвестиції, ані про зростання економіки. «У цій компоненті пенсійна реформа буде просто вичищена, — переконаний Коваль, — отже, прибуткову частину бюджету ми не зможемо різко наростити. Доведеться скорочувати витрати. За рахунок чого? За рахунок ліквідації дострокового виходу на пенсію, пільгових пенсій. Альтернативи цьому, на жаль, немає».
Другий макроризик, на думку вченого, це міцна прив’язка економіки України до світових економічних процесів. Згідно з законодавством, до 40% накопичувального фонду можна буде скеровувати к іноземні цінні державні і корпоративні папери. «Якщо накопичувальна система почне працювати на повну потужність, щорічна сума становитиме трохи більше мільярда євро», — передбачає Коваль і зауважує, що сьогодні доцільність таких вкладень виглядає досить сумнівно, тим паче що вони створювали б також великий тиск на золотовалютні резерви. В той же час він не має сумніву, що тільки-но в Україні з’явиться такий фінансовий ресурс, як накопичувальна система, відразу збільшиться і пропозиція вітчизняних фінансових інструментів, які можна буде використовувати. Але при цьому він сильно побоюється, що одночасно з’являться також сили, які завжди прагнули пограти на коливаннях ставок, обмінних курсах і котируванні акцій. «Парадигма пенсійної реформи не містить жодного запобіжника від цього явища», — констатує Коваль і пропонує державним регулювальникам вмонтувати їх у накопичувальну пенсійну систему.
МІКРОРИЗИКИ
Мікроризиками Коваль називає ті, які можуть стосуватися безпосередньо громадянина. Йому може загрожувати ненакопичення грошових коштів або втрата накопичень. За його словами, особи, що мають високий або середній рівень зарплати, від накопичувальної системи загалом виграють. Але ніхто не знає, що буде з тими, хто отримує зарплату, меншу середньої, не кажучи вже про мінімальну. Експерт передбачає, що ці люди від запровадження накопичувальної системи тільки програють. А як подолати ризики знецінення грошей і неналежного управління ними?
Не в захваті від перспектив переходу до накопичувальної пенсійної системи і керівник департаменту соціального захисту Федерації профспілок України Галина Голеусова. Вона називає «найстрашнішим підходом до свого народу» прагнення чиновників запровадити це нововведення без ґрунтовного опрацювання і підготовки, а там, мовляв, подивимось... Найголовнішим ризиком пенсійної реформи вона називає ситуацію в солідарній системі. Бюджет пенсійного фонду складено цього року з дефіцитом 9,7 мільярда гривень. А після соціальних ініціатив Президента держбюджету доведеться додатково фінансувати фонду 13 мільярдів гривень. Поки проблема солідарної системи не буде вирішена, зауважує Голеусова, «жодних розмов про запровадження накопичувальної системи не може бути. Тому що це може спричинити кризу солідарної системи». За словами Голеусової, сьогодні вісім мільйонів пенсіонерів (приблизно 60%) отримують мінімальну пенсію (844 гривні), яка не тільки є нижчою за реальний прожитковий мінімум, але й нижчою за межу бідності (1047 гривень). А після введення накопичувальної системи, за даними профспілок, на мінімальну пенсію житимуть 80% пенсіонерів країни. «Запроваджуючи накопичувальну систему, ми знову нарощуємо дефіцит пенсійного фонду і необхідність його перекривати бюджетними грошима», — переконана профспілковий функціонер.
Вступаючи в дискусію, ректор Українського інституту розвитку фондового ринку Дмитро Леонов зазначив, що на порядку денному не сьогоднішня ситуація з пенсіями, а реформа, її ефективність. На його думку, виступ Голеусової якраз і відповідає зображеному в доповіді психологічному портрету сприйняття пенсійної реформи. Леонов навіть цитує відомий вислів «сьогодні рано, завтра вже пізно» і наполягає на тому, що він дуже точно визначає ситуацію з пенсійною реформою, яку більше не можна відкладати, незважаючи на наявні ризики. «До якого рівня стабілізації ми маємо дійти, — запитує експерт, — аби щось змінити? У цій ситуації ми реально втрачаємо ще одне покоління, яке так і не сприйме змін у пенсійній системі».
Останнє висловлювання Леонова відразу ж знайшло підтвердження. Співробітниця Інституту демографії і соціальних досліджень НАНУ ім. Птухи Лідія Ткаченко завершила свій виступ питанням про те, чи потрібна така реформа і така пенсійна система, якщо держава вимушена все більше і більше її дотувати. За її словами, накопичувальна система має запроваджуватись з урахуванням розвиненого ринку і конкуренції.
