Нещодавно в Києві відбулися 14-ті числом публічні дебати у форматі «Оксфордського клубу», які спільно організовують фонд «Ефективне управління» і британська компанія Intelligence Squared. Дискусія під назвою «Проведення великих спортивних дійств зміцнить економіку держави» зібрала в приміщенні Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка повний зал. Утім, це далеко не всі глядачі, які мали нагоду спостерігати за тим, як в українській столиці обговорювали питання: чи зміцнить Євро-2012 економіку держави, чи, навпаки, призведе до дефолту. Найбільша міжнародна телекомпанія BBC World News транслювала запис дискусії в 225 державах світу для 76-мільйонної аудиторії.
У традиційному форматі публічних дебатів, які організовує фонд «Ефективне управління», глядачі в залі перед початком дискусії висловили свою думку: підтримують вони заявлену гіпотезу, співзвучну темі дебатів, чи ні. Результат, з огляду на ситуацію в інформаційному полі останніх декількох місяців, був цілком очікуваний: 66% проголосували «Так», 20% — «Ні» і 14% — не визначилися. Втім, підсумкове голосування по закінченні дискусії здивувало навіть Зейнаб Бадаві (відома британська телеведуча і телерепортер була модератором дебатів. — А.Д.). Ситуація змінилася кардинально. Ті, хто обрав зелені фішки з написом «Так», опинилися в меншості (41%), червоними з написом «Ні» проголосували 52%, а кількість невизначених скоротилась удвічі — 7%. Результати підсумкового голосування показали: команда «противників», до складу якої увійшли міністр у справах молоді та спорту 2006-2009 років, член Верховної палати парламенту Індії Мані Шанкар Айяр та директор з питань політики і зовнішніх зв’язків торговельної асоціації The Trade Collective Південно-Африканської Республіки (ПАР) Ліополло Лебоханга Пяхеко, була більш підготовленою до дискусії. Їм вдалося не лише переконати половину тих, хто прийшов на дебати, ще не визначившись із позицією, а й навіть змінити думку 25% респондентів, які були впевнені у тому, що Євро-2012 — шанс зміцнити українську економіку. Натомість члени команди «прихильників»: директор турніру УЄФА Євро-2012 в Україні Маркіян Лубківський та член Палати лордів, ініціатор і куратор будівництва комплексу «Купол тисячоліття» у Великій Британії Пітер Мендельсон надто багато уваги приділили загальним поняттям, уникаючи конкретних цифр та прикладів, тому, вочевидь, і здали позиції.
Доповідь лорда Мендельсона загалом була зорієнтована на те, щоб переконати українців у тому, що Євро-2012 — це довготерміновий інвестиційний проект. Мовляв, чемпіонат Європи з футболу — це не лише інвестиції в економіку країни сьогодні, це інвестиції в майбутнє. «Це можливість для України позначити себе на карті світу і підвищити свою впізнаваність», — відзначив Мендельсон. Про імідж та соціальний ефект переважно говорив і Лубківський, акцентуючи увагу на тому, що Євро-2012 якісно змінить життя українців. «Чемпіонат залишить нам у спадок багато речей, які ми так і не отримали впродовж усіх попередніх років незалежності: чотири сучасних аеропорти, відремонтовані дороги, спрощені процедури перетину кордону, багато інших речей», — апелював директор турніру УЄФА Євро-2012 в Україні.
Та хоч би як там було, єдине запитання екс-міністра Індії звело всі аргументи «прихильників» нанівець. «А хіба потрібен країні футбольний чемпіонат, щоб будувати дороги, аеропорти, працювати над поліпшенням інвестиційного клімату», — почав із контрнаступу Мані Шанкар Айяр. Його ж доповідь була більш конкретною. Шанкар Айяр розповів про досвід Індії проведення Ігор співдружності 2010 року. Як він розповів, це спортивне дійство не принесло жодного прибутку для держави. Натомість індійський народ постраждав від нечуваної корупції. «Всі «вершки» дісталися тим, для кого спорт — це синонім слова «бізнес»», — розповів під час виступу на дебатах екс-міністр у справах молоді і спорту Індії. Більшість стадіонів і спортивних майданчиків, в які було вкладено величезні кошти, за його словами, сьогодні вже простоюють.
Про таку ж ситуацію розповіла й Лієполло Лебоханг Пхеко з ПАР. Рівень проведення чемпіонату світу з футболу, який провели там, ФІФА визнало одним із найкращих. Однак уся збудована інфраструктура так і не принесла особливої користі для ПАР. Навпаки, каже Лебоханг Пхеко, нові стадіони стоять і не використовуються, їх захопили стокери — а грошей, витрачених на їх спорудження, вистачило б на створення бібліотек при кожній школі ПАР. Адже сьогодні, каже експерт, лише сім відсотків шкіл мають хороші бібліотеки.
І індійський експерт, і фахівець із ПАР зійшлися на думці, що проведення великих спортивних дійств у країнах зі скрутною економічною ситуацією, низьким рівнем соціального забезпечення й високими показниками корупції та тіні — це дуже небезпечний крок. І мабуть, Україні варто було б утриматися від нього.
Проте ці поради надто запізнілі. Уже запізно Україні відмовлятись від проведення Євро-2012. Цілком очевидно це і для публіки, яка була присутня на дебатах. Попри те, що кожну доповідь учасника команди «Проти» супроводжували гучні оплески та схвальні кивки, запитань у залі було більше до Лубківського та Мендельсона. Склалося враження, що присутні не втрачали надії повірити в те, що Євро-2012 може справді стати шансом для української економіки. Зате команда «За» не скористалася наданим шансом. Радше навпаки: розмиті й загальні відповіді на конкретні запитання про те, коли і як можуть повернутися витрачені на підготовку до футбольного чемпіонату кошти з українського бюджету, ще більше переконували зал у правоті команди «противників». Адже ті наводили цілком реальні цифри про витрачені «даремно» десятки мільярдів доларів із кишень платників податків Індії та ПАР. Адже, щоб апелювати, потрібно мати конкретні аргументи: цифри, план, стратегію, а їх, як показали дебати, в Україна ще й досі немає. І незважаючи на те, що віце-прем’єр та інші уповноважені чиновники запевняють, що вся збудована інфраструктура служитиме довго й вірно і 3,5 мільярда бюджетних грошей — це не державні витрати, а інвестиції, на яких країна добре заробить, аргументів, в які хочеться вірити, звучить дуже мало.
Утім, як слушно зауважила директор фонду «Ефективне управління» Наталія Ізосімова, аргументи спікерів, промовців із позицією «проти» заявленої теми, потрібно було почути не для того, щоб відмовитися від Євро-2012, а щоб зрозуміти, яких помилок припустилися інші країни в процесі підготовки до таких заходів, і повчитися на цьому негативному досвіді. «Абсолютно зрозуміло і жодному сумніву не підлягає, що Україна вже зробила свій вибір, і чемпіонат Євро-2012 вона приймає. У разі, якщо країна впорається зі своїм завданням і забезпечить належні умови для гостей чемпіонату, — це стане іміджевим проривом України, відкриє її для інвесторів і туристів в усьому світі, — зауважила вона. — Крім того, наша українська інфраструктура, на відміну від багатих країн, знаходиться в такому плачевному стані, що будь-яка ін’єкція, будь-яка інвестиція працюватиме на країну, а не проти неї». Хоча чи не може виявитись ця «ін’єкція» смертельною для й без того ослабленої тягарем зовнішніх боргів та внутрішніми «болячками» економіки держави? І як зробити так, аби «укол» справді приніс якнайбільше користі, а не зашкодив, — про це «День» запитав у експертів.
КОМЕНТАРI
Ігор БУРАКОВСЬКИЙ, директор Інституту економічних досліджень та політичних консультацій:
— Як свідчить світова практика, проведення міжнародних спортивних змагань найвищого рівня може мати позитивний економічний ефект. Утім, стовідсоткової гарантії немає. Історія світових змагань дає приклади збитковості таких об’єктів для країн-господарів: наприклад, стадіони не працюють на повну потужність, отже, не окуповуються. В Україні позитивний вплив Євро-2012 на економіку матиме локальний характер: в чотирьох містах, де проводитимуться матчі чемпіонату. Євро-2012 — це перша спроба проведення в Україні спортивних подій такого високого рівня. Тому не варто розраховувати на великий дохід. У найліпшому разі країна вийде на певний рівень окупності збудованих об’єктів та інфраструктури. В майбутньому ж ми дійсно можемо розраховувати на суттєвіший економічний ефект від проведення інших спортивних подій, але за умови, що врахуємо всі нинішні помилки.
Василь ЮРЧИШИН, директор економічних програм Центру ім. Разумкова:
— Завжди великі спортивні події пов’язані зі зростанням економіки, адже вони приносять інвестиції в розбудову спортивних об’єктів та інфраструктуру. Якщо подивитися на результати проведення Олімпіади в Китаї, то вона забезпечила країні 40% в зростанні економіки. Причому зростання було довгостроковим — протягом п’яти років. Тобто спортивна подія однозначно має позитивний ефект для економіки. Однак стосовно України вимальовується специфічна ситуація. Спочатку організатори розраховували на значні приватні інвестиції та на 30-40% коштів від держави. Але цього не сталося. Приватні інвестори не дуже хочуть інвестувати. Я зустрічав різні оцінки суми державних інвестицій в підготовку Євро, всі вони коливаються в рамках 70-80% від потрібної суми. У Китаї частка в економічному прискоренні від спортивної події була відчутною — економічне зростання становило 10-11%. У нас же ВВП зросте цього року на 4,7%. Де тут вклад Євро-2012? Поки що роздивитися тяжко. Скоріше, це фоновий режим самозбереження і саморозвитку бізнесу. Щоби в економічному зростанні частка від підготовки до Євро-2012 та його проведення збільшилася, за останній рік потрібно максимум зусиль прикласти до підготовки туристичної інфраструктури: побудова готелів, підготовка обслуговуючого персоналу, розробка різноманітних туристичних маршрутів. Якщо під час чемпіонату іноземні туристи вподобають Україну, тоді позитивний економічний ефект для економіки забезпечено на довгі роки.
P.S.: «День» звернувся до віце-прем’єр-міністра — міністра інфраструктури України Бориса КОЛЕСНІКОВА із проханням надати коментар щодо програми підтримки та експлуатації об’єктів інфраструктури, збудованих для Євро-2012 після проведення чемпіонату. А також щодо того, коли і як вкладені державою гроші повернуться в бюджет і що ще, окрім іміджу, заробить на чемпіонаті Україна. Втім, на момент здачі номеру відповідь на ці запитання так і не надійшла.
За результатами опитування учасників публічних дебатів, організованих фондом «Ефективне управління» спільно з британською компанією Intelligence Squared від 16 червня 2011 року. Опитано 450 респондентів віком від 18 років.
