Нагадаємо, коротка історія української кризи стартувала в кінці 1997 року. Тоді в уряду раптом виявилося дуже мало грошей, щоб проплатити за своїми боргами західним інвесторам, котрі тікають із ринку. Кризу погасили новими іноземними кредитами та емісією цінних паперів для внутрішнього вжитку. Наступний сплеск кризи припав на весну 1998 року. Тоді знову похитнулися позиції гривні (гривні стало дуже багато після конвертації раніше позиченої валюти), а з фондового ринку стали йти вже і вітчизняні інвестори. Після цього на витрати було пущено резерви Національного банку, а також прозвучали «стогони про допомогу» під кредитну програму МВФ. Наступний, серпневий пік кризи уряд зустрів без довір’я і без резервів. Щоправда, йому вдалося пошантажувавши погрозами «кинути» всіх підряд, примусити українські банки і тих невільних кредиторів з-за кордону, які залишилися, почекати з погашенням. Після чого всім було заявлено, що уряд із честю витримав негаразди, які випали йому.
Утім, експерти, котрі зібралися минулого понеділка поговорити на тему «Суперечності фінансової кризи в Україні, її природа і шляхи подолання», перемогу уряду оцінюють зовсім інакше. Більше того, як висловився Віктор Пинзеник (нардеп та екс-віце-прем’єр), «період відносного затишшя є тимчасовим», що означає «готуйтеся до ще гіршого». Звичайно, оцінки політика Пинзеника можуть не вразити досвідченого читача, як вони не вразили одного з учасників дискусії нардепа В.Чайку, котрий звинуватив і п. Пинзеника, і п. Суслова, і п. Ланового (також учасників обговорення) в причетності до кризи. Через те тим більше цікавими виявилися думки експертів, які не беруть участі у владі, — директора Інституту економічного прогнозування Валерія Геєца, співробітника інституту Східної Європи в Мюнхені, члена Німецької консультативної групи при уряді України Фолькрахта Вінценца і глави Асоціації українських банків О.Сугоняка.
Як доказ тези про те, що Україна перебуває в стані перманентної кризи, Валерій Геєц навів дані щодо реальних прибутків секторів економіки, починаючи з 1992-го — до 1997 року включно. На його думку, саме наведена динаміка стану держфінансів порівняно з рештою економіки дає повне уявлення як про причини кризи, так і про шляхи її подолання. Наприклад, нефінансовий сектор, до якого відносяться також промислові підприємства, 1997 року мав прибутків усього 5% від 100% 1992 р. Прибутковість фінансового сектора після сплеску 1993 р. — 233% і 1994 р. — 131% до 1997 року становила всього 22,8% від рівня 1992 року. Прибутки сектора домашніх господарств, тобто прибутки населення 1997 року впали до 42% проти 100% 1992 року. І тільки сектор загальнодержавного управління ніколи не зменшував свої прибутки: 1993 р. — 130%, 1994 р. — 143%, 1995 р. — 136%, 1996 р. — 124%, 1997 р. — 112%. Що все це означає? Валерій Геєц: «Порівняно з усіма іншими секторами економіки сектор державного управління, який не створює жодної вартості, ніколи не відчував фінансової кризи, а тільки створював її для інших». На думку В.Геєца, за всі роки реформ в Україні ніхто всерйоз не працював над подоланням фінансової кризи. Мова йшла тільки про ослаблення її наслідків. За оцінкою Інституту економічного прогнозування, наступного року на обслуговування внутрішнього державного боргу уряд витратить 4,7% ВВП і зовнішнього боргу — 7,3% ВВП. При цьому стабільного джерела прибутків — прибутку промислових підприємств, трансформованого в бюджетні прибутки, в уряду немає.
Що ж до позицій інших учасників дискусії, то всі вони, причому кожен відповідно до своєї спеціалізації, були солідарні з Валерієм Геєцом у головному. Щоб по-справжньому вийти зі смуги криз, в Україні має запрацювати справжня, а не «віртуальна» економіка. Саме тоді уряд одержить реальні бюджетні прибутки (замість «паперових») і заплатить за ще реальнішими боргами. В іншому випадку криза просто стане «на потік» і буде залежати не стільки від піків погашення держборгів, скільки від піків напруження в «друкарському верстаті». На жаль, іншої альтернативи уряд поки що не пропонує. У цьому експерти теж були одностайними.
Підсумовуючи сказане, можна резюмувати, що українська влада абсолютно даремно вважає, наче вона керує країною. Країною, як це було у всі часи, керують економічні закони, а вони пророкують нам несвітле майбутнє. Мине ще небагато часу, уряд відчує смак одержування інфляційних прибутків (адже інших не буде), опір Нацбанку девальвації гривні буде остаточно зламано (поки що тільки «надламано»), інфляція наблизиться до вже трохи забутих 20% за місяць. І, нарешті, можна буде впевнено констатувати: уряд залишився віч-на-віч із дерев’яними гривнями та приватизованим Нацбанком. Усі інші будуть з доларом.
І на закінчення — версія Фолькрахта Вінценца про часові межі наявного валютного затишшя, яку він виклав на прохання кореспондента «Дня» минулого четверга: «Найгірший варіант, коли всі будуть продовжувати вдавати, що нічого не сталося, і снігова куля боргів продовжить своє зростання. Адже очевидно, що бюджет не в змозі оплачувати численні державні зобов’язання. Також очевидно, що межею цього (свавілля. — Авт.) є державний кордон країни. Люди за кордоном якось несхильні брати участь у цій грі. Отже, якщо все залишиться без змін, тоді почнеться наступна криза. Таким чином, все упирається в те, чи будуть прикладатися зусилля для ліквідації «віртуальної економіки»; якщо не будуть, то все буде залежати від того, скільки часу терпітимуть кредитори України — Росія, МВФ, інші донори». І скільки захоче український народ терпіти таких управителів, додамо від себе.
До речі, черговий транш кредиту Міжнародного валютного фонду може бути наданий Україні пізніше, аніж передбачено програмою, сказав «Українським новинам» 23 листопада помічник Президента Валерій Литвицький. «Ми можемо і повинні одержати транш», — сказав він. Цікаво, що минулого тижня місія Міжнародного валютного фонду поїхала з Москви, залишивши Росію без жаданого кредиту на $4 млрд. Звичайно, 78 млн. для України — це не $4 млрд. для РФ. Але ж річ зовсім не в сумі, а в тому, яка економіка підживлюється цими грішми.
№230 01.12.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»
