Тема податкової реформи стає все актуальнішою. Адже всі цьогорічні «новації» влади у тій чи іншій галузі економіки спрямовані лише на збирання якомога більших коштів до бюджету з метою їх перерозподілу і, як часто говорять, проїдання. Історія свідчить, що це — найгірша із можливих економічних стратегій. Держава, діяльність якої спрямована на творення бідних, а потім на їх соціальний захист, не виглядає сповненою здорового глузду. А консервація поточного стану, пропонована Мінекономіки, Мінфіном і навіть самим Президентом, не означає, що бізнес перестане ініціювати й лобіювати реформи. Потяг до них і далі зростатиме. Але, на жаль, нас у черговий раз очікує розчарування, якщо до липня, коли минає строк введення в дію нових податкових законів, що мають діяти в 2007 році, нічого не буде зроблено.
Звичайно, можна погодитися, що у такій справі, як податкова реформа, краще сім разів відміряти, а потім — різати податкові ставки. Однак суспільство вбачає у цих розмовах не стільки розважливість, скільки продовження популістської політики, яка, і це рік тому було яскраво доведено, не є ефективною передвиборчою стратегією. Помаранчева революція показала, що громадськість очікує від політичних сил не просто лозунгів і образів прекрасного майбутнього. Люди готові сприймати мову фактів, готовi бути суб’єктом діалогу, а не об’єктом політичних маніпуляцій. Політична сила, яка першою зрозуміє й використає ці зміни, зможе розраховувати на підтримку суспільства.
Можна передбачити, що про це, зокрема, йтиметься на черговому форумі «Влада і бізнес — партнери». На попередньому такому зібранні всі прагнення бізнесу «оберталися» навколо головної для нього теми — податків. Можливо тому, що влада, задекларувавши партнерство, вперто не хотіла чути головного меседжу підприємців. Саме тому й не вийшло між ними справжнього діалогу. Між тим ініціювати його і керувати ним мала б саме влада, від якої вимагається бути несуперечливою у власних висловлюваннях. Однак ще вчора вона обіцяла сприятливий бізнес-клімат, а сьогодні ініціює «податковий мораторій». Що далі?
По-перше, слабо віриться, що уряд накладе мораторій на власні ініціативи щодо зміни «деталей» у ставках, у базі оподаткування, якщо постане завдання терміново поповнити бюджет або розпочати нову хвилю боротьби із «тінню». За показним «глибоко переконаний», яке звучить по кілька разів у кожній промові чи провладному коментарі та встигло вже всім набито оскомину, здебільшого ховаються безсистемність і лукавство, які породжують непорозуміння і навіть міфи щодо співпраці «влади» і «бізнесу» у податкових проблемах.
Головною проблемою для бізнесу в останні роки було не стільки зависоке ПДВ, скільки те, що кожні 2—3 місяці виходила ініціатива, яка змінювала наше заплутане податкове законодавство на ще заплутаніше. В результаті ми дійсно маємо податкову нестабільність, яка негативно впливає на національне виробництво і не сприяє залученню інвестицій. Та чи варто робити цей період (шляхом мораторію на перегляд податкових норм) ще тривалішим?
КОМЕНТАРІ
Вадим ЛИННИК, президент Української асоціації сертифікованих бухгалтерів і аудиторів:
— Сьогодні в державі відсутня розумна концепція податкової політики, спрямованої на підвищення ділової активності та легалізацію тіньової економіки. Закони про оподаткування регулюють майже всі правові відносини і не лише в сфері оподаткування, вони регулюють сімейне, спадкове, адміністративне, цивільне право, порядок бухгалтерського обліку та багато іншого. Отже, проблема не в ставках податків, не в базах оподаткування чи Податковому кодексі, проблема — в професійному розумінні цих питань і наявності політичної волі змінити ситуацію.
Якщо керуватися вимогами наших податкових законів, необхідно створювати, як мінімум, дві бухгалтерії — податкову і фінансову. Первинні документи мають проходити окремо ці облікові ланки. Це проблематично, тому на більшості підприємств існує одна бухгалтерія, яка намагається зробити неможливе — звести бухгалтерський і податковий обліки в єдиний. Однак вони побудовані на різних принципах. Тоді як податковий облік фактично є комбінацією незрозумілих принципів і методів і, по суті, є намаганням держави додатково жорстко регулювати підприємницьку діяльність. Невже державі необхідно втручатися в економічні процеси на рівні підприємств, а не встановлювати механізми нарахування податків, які базувались би на фінансових результатах їх діяльності?
Окрема тема — ПДВ. Його слід реформувати: зменшити ставку до 5—7% і розширити перелік підакцизної продукції; відмінити податкові накладні й спростити механізм оподаткування; вирішити проблеми відшкодування ПДВ шляхом застосування фінансових інструментів, які унеможливлять корупцію та несплату податків (видача векселів, які можуть бути використані експортером тільки для сплати інших податків). Слід також забезпечити можливість застосування альтернативного податку з продажу і ввести єдиний соціальний податок на заробітну плату в розмірі 20—25%. Розробляти нову податкову політику потрібно вже зараз, залучаючи до цього незалежних експертів і представників бізнесу. При існуючих податкових законах ми не зможемо побудувати цивілізовану економіку як передумову підвищення рівня життя наших громадян.
Ігор СЕРГІЄНКО, власник малого бізнесу (Київ):
— Ходять чутки, що єдиний податок врешті-решт ліквідують. Я вважаю, що це неправильно і завдасть шкоди і бізнесу, і державі. Всі підприємці просять зменшити податковий тиск. Адже якщо знизити податки, але добитися, щоб їх платили усі, щоб все було відкрито, тоді капітали не йтимуть у тінь. Я підтримав би ініціативи, спрямовані на зміни в адмініструванні податків і зменшення ставок, але питання в тому, наскільки дії нашої влади передбачувані й реальні. Важливо, щоб це не було лише передвиборчим кроком із подальшим поверненням до теперішнього стану.
При цьому, звичайно, не повинні постраждати найбідніші. Просто слід вірно розподіляти фінансові потоки. Україна не має вибору: якщо ми йдемо в Європу, то і стандарти у нас мають бути європейськими. Але «затягування пасків» — не кращий варіант.
Олександр БОРОВИК, економіст із Сімферополя:
— Я підтримую ініціативи щодо зменшення податків та їхньої реструктуризації. Тиск на бізнес гальмує економічний розвиток. Деякі податки, і, в першу чергу, ПДВ, слід ліквідувати — саме через них у більшості українських підприємств виникають проблеми. На мою думку, зміни у податковій системі не позначаться на соціальних виплатах. Адже найбільші надходження до бюджету формуються, в основному, за рахунок митного збору та деяких інших платежів. Однак я скептично ставлюся до можливості швидких змін: «Ми напередодні виборів, і жодна з політичних сил не виступить із подібною ініціативою».
Юрій БОЙКО, голова правління ВГО «Успішна Україна»:
— Конструктивні зміни системи адміністрування, видів податків і ставок треба здійснити протягом 1-2 років. Потребує змін система адміністрування всіх податків. На мою думку, слід встановити єдиний соціальний податок, знизити ставку ПДВ до 10—12%. Ставки решти податків можна зменшувати протягом 5—7 років, тоді як необхідним компенсуючим фактором для бюджету може стати «презумптивне» оподаткування на період реформування податкової системи: сплата податків як частини обігу (у торгівлі товарами, скажімо, — 2—4%, у торгівлі послугами — 5—10% від обігу і т.iн.).
Але реформа податкової системи може бути дієвою тільки тоді, якщо вона є складовою стратегічного плану побудови конкурентоспроможної країни. Яка з гілок влади має такий план? Про нього щось не чути. Сьогодні влада має вчинити диво, щоби бізнес знову повірив у серйозність її намірів «партнерства» у реформі податкової системи. Така реформа має бути спільним продуктом всіх прогресивних політичних сил (влади, конструктивної опозиції) і суспільства, і ні в якому разі — не продуктом самого лише секретаріату Президента. Бо інакше бізнес не повірить у чергові добрі наміри.
На жаль, прогнози з цього питання песимістичні. На мою думку, і наступного року нас очікує таке ж борсання, що і нинішнього. Зволікати більше не можна. Згідно законодавства зміни до податкових законів можуть бути внесені до 1 липня, якщо ми хочемо, щоби щось змінилося у році 2007. Отже, якщо бізнес і громадськість хочуть змін, вони мають тиснути на політичні сили і сформувати стійку громадську думку про те, що податкова реформа необхідна. Політичні сили, які хочуть отримати підтримку бізнесу, мають відгукнутися на його заклики щодо того, щоб зробити податкові реформи наріжним каменем усіх планів розвитку країни, і погодяться на зменшення податкового тиску на бізнес хоча б на рівні ефективного передвиборчого кроку.
Одним із аргументів на користь того, чому найближчим часом не слід поспішати зi зниженням ставок податків, президент Віктор Ющенко називає слабкість систем соціального захисту — медичної, пенсійної тощо. Мовляв, якщо почати зміни, то вони одразу не вiдбудуться. Наче зараз із ними все гаразд. Сплачуючи із зарплатні 16,5% на свій соціальний захист, ми змушені платити «чорним налом» у лікарнях, школах, вузах... Кожна із соціальних або дотованих галузей скаржиться на нестачу грошей, на недофінансування або «експропріацію» державою левової частини прибутку (майже 70— 75% у державних підприємств). Ми двічі й тричі платимо вже сплачені податки, коли купляємо товари в магазинах.
