Криза в будівництві та торгівлі нерухомістю підвела риску під «диким» ринком, на якому могли заробляти шалені гроші навіть непрофесіонали. Тепер на ринку ріелтерських послуг, як і в будівництві, де дрібні фірми поступаються місцем великим, успішно працювати зможуть лише ті, хто пристосовується до цивілізованого бізнесу, в якому надприбутками навіть і не пахне. І в цьому позитивний бік фінансово-економічної кризи, що обрушила піраміду цін на житло, принаймні для його покупців.
Традиційне весняне пожвавлення на ринку дало привід посередникам у торгівлі нерухомістю сподіватися на те, що їм вдалося намацати «дно» кризи. І далі ціни підуть угору. Але поки що навіть зацікавлені в зростанні цін і продажу ріелтери заявляють, що так можна сказати лише про найдешевші однокімнатні квартири в обласних центрах, ціна яких від середньої позначки в 20—25 тисяч доларів у грудні 2008 року пішла вгору, нехай поки й не значно — на одну-дві тисячі доларів. А в Києві найдешевші однокімнатні коштують 30—35 тисяч доларів. Але це зростання можна оцінювати і як сезонне коливання продажу житла, що традиційно активізується двічі на рік: навесні й восени. Тож улітку ціни на квартири знову можуть поповзти вниз. Але ріелтерам, зрозуміло, хочеться повернутися до періоду зростання цін і відчути дно кризи, щоб хоча б такими заявами в ЗМІ сприяти зростанню цін на житло, від чого залежать їхні заробітки.
— Зараз за цінами ми опустилися на рівень 2005—2006 років, — вважає президент Асоціації фахівців з нерухомості Андрій Шульга. — Але ситуація стабілізувалася. Великі знижки на житло надавали ті, кому терміново потрібні були гроші. Чимало власників житла вирішили перечекати кризу й відклали його продаж. І от вони ціни знижувати не збираються. А ті, хто хотів продати житло, незважаючи на спад, уже його продали. Тому ми бачимо чітку тенденцію до стабілізації цін на житло, особливо бюджетне. Ринок житла дефіцитний, і цінам, схоже, вже нікуди далі падати. А попиту, навпаки, є ще куди зростати.
Щоправда, сприяти черговому зниженню цін можуть заставні квартири банків. Їх масовий викид на ринок очікується влітку-восени 2009 року. Крім того, свою частку нових квартир запропонують забудовники, хоч і вважається, що більшість нового житла традиційно викупили інвестори ще на етапі будівництва.
— 2009 року на ринок у Києві буде викинуто 3—3,5 тисяч квартир від забудовників. І якщо виходити з нинішніх темпів продажу, це саме відповідатиме дворічному обсягу пропозиції, що не може не тиснути на ринок у цей період, тим паче за відсутності кредитів на купівлю житла, — вважає директор компанії «Українська торгова гільдія» Віталій Бойко.
Свої надії на пожвавлення ринку нерухомості ріелтери пов’язують з тим, що клієнти банків, які вилучили з них 40—60 мільярдів доларів, спрямують ці кошти на ринок житла й таким чином активізують продаж. Але місце спекулятивного капіталу, що пішов з ринку, навряд чи займуть заощадження населення. Спекулювати в умовах спаду цін поки що не доводиться, і все може звестися лише до купівлі квартир тими, кому вони дійсно по кишені. Тому поділяти оптимістичні прогнози посередників щодо майбутнього швидкого зростання цін на житло, які базуються на значному випередженні попитом пропозиції, не варто. Тому що лише невелика частина попиту на квартири є платоспроможною. Іншим житло необхідне, але грошей на нього немає й узяти їх немає звідки, якщо банки припинили видавати кредити. Особливо в умовах кризи, зменшення реальних прибутків і збільшення безробіття. «Ціна на житло, мабуть, крім економ-класу, може ще просісти», — говорить Віталій Бойко.
На думку віце-президента Спілки фахівців з нерухомості Анатолія Топала, зростання кількості продажів на ринку свідчить про те, що вилучені з банків гроші люди вважають за краще вкладати в купівлю житла. Разом із тим, кардинально змінився й сам ринок. Він різко диференціювався на проблемний (спекулятивний) і на менш проблемний. І став непідйомним для непрофесіоналів, які раніше в умовах зростання могли успішно працювати на ньому.
— Ринок зразка 2002—2008 років помер, — вважає Анатолій Топал. — Сьогодні ми спостерігаємо абсолютно новий ринок нерухомості, з абсолютно новими вимогами, як до продавця, так і до покупця, будівельника. З січня 2009 року в Україні на ринку житла затверджується новий порядок, який живе більше за економічними, ніж політичними або спекулятивними законами. Це інші вимоги до продавців, які все ще перебувають в ейфорії легких грошей і намагаються всіма способами її повернути. До покупців, які вважають, що можуть обійтися без послуг фахівців. І будівельників, які звикли будувати за які завгодно гроші — все одно куплять. Такого ринку в нас більше не буде.
