Будь-якій нормальній людині властиво сподіватися на краще. А кожному розсудливому українцеві бажано ще й готуватися до гіршого. Передусім тому, що вибрані ним політики обіцяють «все залишити без змін».
Утім, судячи з того, які політики були вибрані на минулих парламентських виборах, наші люди ще не цілком усвідомили, що під час голосування кожен голосуючий, по суті, дає власну відповідь на запитання, яку частину особистого прибутку він дозволить відібрати державі. Як це не дивно звучить за наших умов, але саме виборці є головними замовниками «податкової» ціни держави. От і тепер, готуючись до президентських виборів, виборці фактично мають вирішити, як вони хочуть жити. Щоб перегодом між урядом і президентом, які від імені «народу» організують виробництво суспільних благ, і суспільством, настрої якого виражає парламент, затверджуючи податкові закони, було укладено п'ятирічну «мінову» угоду — на державні послуги були встановлені ціни, які населення (за існуючого політичного балансу сил) погодилося оплачувати.
На жаль, більшість «податкових претензій» кандидатів у президенти для широкого загалу — таємниця. Але не тільки тому, що претенденти не вважають за потрібне оприлюднювати наріжні положення своїх програм. За великим рахунком, рядовий український виборець поки що байдужий до свого права вибору. Інакше він би ніколи не допустив до перших рядків президентських рейтингів авторів нинішньої системи оподаткування.
Минулого тижня голова Верховної Ради Олександр Ткаченко (як він сам про себе говорить, ще не перша, але вже й не друга людина в державі) пообіцяв, що ні в цьому, ні в наступному році податкових новацій не передбачається. «Були пропозиції сформувати бюджет-2000 на новій податковій базі. Безумовно, 2000 рік не може бути експериментальним, бюджет буде сформовано на існуючій податковій базі з урахуванням прийнятих поправок (змін у податкові закони) й з урахуванням бюджетної резолюції. Кодекси (податковий і бюджетний) ми розглянемо на IV сесії й їх буде покладено в основу бюджету 2001 року», — сказав О. Ткаченко.
Раніше як парламент, так і уряд мали намір формувати бюджет-2000 на засадах Податкового кодексу (збірник податкового законодавства України), що передбачає внесення змін до існуючої податкової бази. При цьому було розроблено кілька редакцій Податкового кодексу — урядова й шерег парламентських версій Кодексу. Утім, не виключено, що після прийняття Податкового кодексу (у будь- якій редакції) становище платників податків тільки погіршилося б.
За оцінкою аналітиків Центру ринкових реформ (президент ЦРР — Володимир Лановий), «існуюча податкова ситуація збережеться без помітних поліпшень і в нинішньому, й у 2000 роках». Експерти виходять із того, що діючий уряд не здатен забезпечити конструктивних змін, оскільки не вважає податковий тягар надмірним (на думку прем'єра, в Україні найслабший податковий прес у Європі). Про це свідчить також переданий до ВР проект Податкового кодексу, а також 30 законопроектів, спрямованих на збільшення податково-фіскального тиску ще, як мінімум, на 4 млрд. грн. Що ж до інших податкових концепцій, то вони, як вважають у ЦРР, або відверто «ліві», або «недостатньо конкретизовані».
Президентські укази, згідно з розрахунками ЦРР, також не націлені на стратегічне регулювання системи оподаткування. «У передвиборних умовах вони відрізняються деяким послабленням податкового тиску, але переслідують передусім власну мету — збільшення обсягу державних позик для поповнення бюджету, а також коригують деякі «найдурніші» епізоди подвійного оподаткування…»
За даними Гарвардського інституту міжнародного розвитку, близько 60% усіх бюджетних надходжень забезпечується за рахунок підприємств недержавної чи змішаної форми власності. Ці підприємства не мають доступу до бюджетних грошей і залежать виключно від платоспроможного попиту на свої товари й послуги. Ще 30% доходної частини бюджету надходить від підприємств, на які припадає левова частка державної підтримки — держпідприємства аграрного, паливно-енергетичного секторів, а також інших так званих базових галузей. 10% прибутків, що залишилися, дають підприємства «тіньової» економіки, що виробляють 60%—70% ВВП. Таким чином, основне фіскальне навантаження припадає на найжиттєздатнішу частину рентабельних підприємств.
Загалом же багаторічне реформування податкової сфери забезпечило лише одне досягнення: близькі до влади підприємці мають у своєму розпорядженні ефективні механізми законного ухиляння від податків. Це, по-перше, офіційні пільги. По-друге, напівофіційні пільги, відстрочки платежів, списання заборгованості. По-третє, незастосування процедур банкрутства, або, іншими словами, безкарна неплатоспроможність (яка зазвичай завершується тими самими пільгами й списаннями боргів). Фахівці підрахували, що якби «обрані» підприємства не користувалися такими привілеями, рівень фіскальних надходжень досяг би астрономічної величини — 2/3 обсягу ВВП.
До речі, за два останніх тижні податкова система отримала ще кілька винятків із правил. Ось лише деякі. «Державна податкова адміністрація має надати Часовярському вогнетривкому комбінату відстрочку по погашенню заборгованості, що склалася на 1 червня по платежах до державного бюджету й державних цільових фондів на період 36 місяців без нарахування штрафів і пені за умови виплати поточних платежів», — зазначається в постанові Кабміну від 29 червня. Кабінет Міністрів вирішив надати Чорноморському морському пароплавству до кінця року відстрочку по сплаті заборгованості по податках до бюджету й цільових фондів, а також розблокувати рахунки пароплавства, — повідомила «Українським новинам» прес- служба Кабміну. Постановою Кабінету Міністрів від 5 липня імпортером азербайджанського дизельного пального в Україну для потреб АПК визначено державну компанію «Укрресурси», оператором постачання пального по Україні буде концерн «Украгротехсервіс». Обидві компанії отримують відстрочку по сплаті податку на додану вартість до 1 листопада 1999 року, до 1 грудня — відстрочку по погашенню векселів акцизного збору за пальне. Ще раніше, 18 червня, Кабінет Міністрів ухвалив постанову, якою включив нафту до переліку товарів критичного імпорту й цим звільнив від ПДВ увесь імпорт нафти.
Цікаво, що 8 липня Верховна Рада відхилила законопроект та указ Президента, що наділяє Кабінет Міністрів повноваженнями змінювати ставки акцизних зборів і ввізних митних зборів на підакцизні товари. Крім того, спікер Олександр Ткаченко збирається доручити Кабінету Міністрів скасувати введений із 1 липня до 31 грудня цього року додатковий збір із товарів, що імпортуються, — 2% їхньої митної вартості. Природно, такі обмеження Кабміну не приємні, але терпимі. Права надавати податкові пільги «своїм» у нього ще ніхто не відібрав. А добровільно від такого не відмовляються.
Сьогодні обділені найвищою увагою підприємці погоджуються легально платити податки з чверті своїх прибутків. Завтра ця величина стане ще меншою, а кількість протестуючих гривною — більшою. Й усе ж не фінансовий протест, а свідомий політичний вибір позбавить наших платників податків статусу злочинців. Одне словом, зважених вам усім рішень!
