Перефразовуючи відносно нову, але досить популярну приказку, можна сказати, що бюджет, а також програма соціально-економічного розвитку країни, яка приймається паралельно з ним, — не долар, і не може всім подобатися. І все-таки для них обов’язково —цього прагнути. Тому що ці документи повинні стати могутнім і одночасно зрозумілим сигналом як для економіки, так і для кожного громадянина, переконати їх у тому, що в уряді є ідеї і підтверджуючі їх розрахунки, що дозволяють прогнозувати високе, середнє або низьке зростання економіки і, відповідно, життєвого рівня населення країни (жоден уряд ще не планував регресу і відповідно життя при затягнутих поясах, усі обіцяли поліпшення, якщо не сьогодні, то завтра). Звідси високий інтерес, який проявляється громадськістю до цих документів, що дозволяють, крім усього іншого, перевірити відповідність виборчих програм сил, які прийшли до влади, їхнім реальним можливостям та намірам.
Наприкінці минулого тижня громадськість була особливо активною в цьому напрямі, оскільки раніше намічалося саме в ці дні розглядати програмні документи уряду в парламенті. І хоч відповідні терміни перенесено на кінець місяця, програмно-бюджетний портфель у ході громадських слухань істотно поповнено як критичними зауваженнями, так і конструктивними думками та ідеями. Справа тепер лише в тому, щоб урядова коаліція знайшла час і ресурси, щоб усе це переварити і тим чи іншим чином використати.
Надзвичайно критичною виглядає позиція Федерації профспілок, яка з початку року вступила з урядом у трудовий конфлікт, що його було припинено після того, як уряд знизив ціну на газ для населення, але тепер, мабуть, буде продовжено у сфері бюджетних відносин. При цьому логіка основних профспілкових претензій, як кажуть, залізна. З липня цього року мінімальна заробітна плата в Україні — 57 євро. А от у Франції — вона 1218, у Бельгії — 1234, у Великій Британії — 1269, у Голландії — 1237, Ірландії — 1293, Люксембурзі — 1503 євро. У Португалії мінімальний заробіток, встановлений державою, — 437 євро, у Словенії — 512, на Мальті — 580, в Іспанії — 631, у Греції — 668 євро. Істотно вища, ніж у нас, мінімальна зарплата і в постсоціалістичних країнах: у Латвії — 129, Литві — 174, Словаччині — 183, Естонії — 192, Польщі — 234, Угорщині — 247, у Чехії — 261 євро.
Більше того, проект бюджету передбачає знущальний для працюючого громадянина країни прожитковий мінімум (на 1 січня 2007 р. — 525 грн.), який а) істотно вищий від мінімальної зарплати і б) істотно нижчий від занижених розрахунків Мінпраці (612 грн.) і, тим більше, профспілок (січень 2007 року — 1094 грн., грудень — 1176 грн.). Розмір мінімальної зарплати, запропонованої урядом у проекті бюджету, на 1 січня 2007 року становитиме лише 76,2% від прожиткового мінімуму. Такий рівень державних соціальних гарантій жодним чином не влаштовує профспілки і не відповідає цілій низці законів України та підписаним нею міжнародним договорам. Більшe того, на думку профспілкових функціонерів, бюджет на 2007 рік містить низку положень, які є порушеннями Конституції.
Оцінюючи рівень інвестиційно-інноваційної спрямованості проекту бюджету, Федерація профспілок відзначає необгрунтованість цілей, розмірів та механізмів розподілу цих коштів, а також контролю за їх (4,5% ВВП) використанням. У брошурі «Профспілки і бюджет держави» ФПУ вказує на можливість того, що в результаті державні кошти непрозоро розподіляться «між окремими олігархічними групами, що може призвести до нецільового їх використання, зростання корупції, повернення практики ручного управління».
ФПУ має великий список недоліків бюджету, нею підготовлені пропозиції про те, як їх потрібно виправити, а також про те, де і як знайти кошти для поповнення доходної частини. Щоправда, уважний читач без будь-яких зусиль виявить у «профспілковому» бюджеті свої протиріччя (зокрема, уряд докоряють тим, що він збирається знизити частку ВВП, яка розподіляється через бюджет, і одночасно розповідають йому про те, що зниження податкового тиску веде до зростання обсягів ВВП).
Професійна розмова про програму соціально-економічного розвитку та бюджет-2007 йшла також на круглому столі «Першочергові завдання соціально-економічної політики держави: пріоритети 2007 року» в Національному інституті стратегічних досліджень. Тут практично зіткнулися дві позиції: категоричне неприйняття і програми, і бюджету, про що доповів заступник керівника служби соціально- економічної політики Cекретаріату Президента України Анатолій Зрібняк, і конструктивна критика професійних економістів, спрямована на те, щоб довести ці документи, як кажуть, до робочого стану. Зокрема, завідувач відділу економічної та соціальної стратегії названого інституту Ярослав Жаліло наголосив, що програма соціально-економічного розвитку, запропонована урядом, відповідає Універсалу національної єдності. Але при цьому вчений висунув також чи не найжорсткіший докір відносно урядової стратегії, яка, на його думку, не спрямована на здійснення в Україні структурних реформ. Як сказав Жаліло, без цього можна виконати якісь показники програми та бюджету, але не можна досягти стрімкого та якісного розвитку економіки, перетворення її на самонастроювальну систему і, відповідно, кардинального поліпшення життя людей. На думку фахівця, уряду треба думати не лише про впровадження в Україні інноваційно- інвестиційної моделі розвитку, але й про підтримку в країні високого споживчого попиту, поєднувати обидва ці чинники з метою розвитку внутрішнього ринку.
Уявляється, об’єктивна оцінка урядових документів, які обговорювалися, прозвучала у виступі заступника директора НІСД Захарія Варналія. На його думку, вони кращі від усіх попередніх, але не настільки досконалі, якими мали б бути. Зокрема, він відзначив зростання регіональної асиметрії в українській економіці й підкреслив, що коштів, які виділяються бюджетом на її усунення, вистачить хіба що для одного депресивного регіону.
Радник голови Рахункової палати і президент спілки акціонерів України Володимир Науменко сказав, що програма соціально-економічного розвитку чітко визначає мету та пріоритети уряду, але докорив його в тому, що в бюджеті ці пріоритети майже нічим не підкріплені. «У ньому передбачені нереальні джерела ресурсів для всіх 26 пріоритетів, — сказав він і запитав: — Чи зможе в цих умовах програма працювати на ліквідацію системних диспропорцій в українській економіці?». Експерт пропонує створити в Україні так звану сейфову програму, що буде дійсною як керівний перспективний документ для всіх урядів, які можуть змінювати однe одного, але при цьому виконувати задумані попередниками і схвалені суспільством заходи щодо вдосконалення економіки. «Програма на 2007 рік — це дуже добре, але до неї мали б увійти ще й фундаментальні речі, придатні й для сейфової програми, і для перспективи», — відзначив Науменко. Він також багато в чому солідаризувався з думкою Федерації профспілок, підкресливши, що «за рахунок пенсіонера та військового» в бюджеті намагаються закрити податкові діри від поновлення вільних економічних зон та територій пріоритетного розвитку. У цьому випадку, за словами радника головного аудитора країни, треба чесно сказати: «Затягніть пояси...». «А хто купуватиме на внутрішньому ринку?». На це складне запитання, на думку Науменка, ні в програмі, ні в бюджеті, який не передбачає реального зростання зарплати, відповіді немає. Обурює фахівця також і те, що в програмі не говориться про законодавчі заходи щодо вдосконалення корпоративних відносин, без чого, на його думку, країна не зможе увійти до глобальної світової економіки. «Дитина є (економічні показники. — Авт. ), а породіллі (внутрішнього ринку та системи корпоративних відносин в економіці. — Авт. ) — немає», — з гіркотою відзначив «головний акціонер», характеризуючи програму уряду. Але критика — це, як кажуть, не смертельно. Головне, не пропускати її повз вуха.
