Декілька молодіжних організацій України вирішили об’єднати свої зусилля з вченими-економістами й спільно створити не лише нову модель економічного розвитку країни, а й закласти духовну основу («домінанта добра над злом») економічних реформ.
Таке непросте завдання молодому поколінню було поставлене під час круглого столу «Майбутнє України в аспекті глобальних економічних тенденцій», організованого молодіжним рухом «Нова держава» за інтелектуальної підтримки Всеукраїнської спілки вчених-економістів та Інституту економіки й міжнародних відносин НАН України. Щоправда, до вирішення цього непростого завдання ще далеко.
Один з лідерів молодіжного руху «Нова держава» й, мабуть, один з авторів «молодіжної» концепції українського економічного дива — викладач кафедри фінансів Вінницького інституту економіки Вікторія Ногайчук. Вона, зокрема, вважає, що побудова постіндустріальної економіки має стати національною стратегією країни. Для цього на першому, нинішньому етапі, коли головне — здолати архаїчний індустріалізм і під час структурних реформ згорнути застарілі виробничі структури, на її думку, слід спрямувати ресурси держави на формування мислячої й відповідальної еліти, підготовку сучасних висококваліфікованих кадрів. Це дозволить перейти від суспільства низькооплачуваної індустріальної робочої сили до суспільства високооплачуваного інтелекту.
Ногайчук, зокрема, впевнена, що пропонує шлях для побудови в країні високоефективної конкурентоспроможної економіки. Вона вважає, що відносини в країні повинні будуватися, виходячи з необхідності взаємодії принципів соціальної справедливості та економічної доцільності, а держава зобов’язана служити виключно інтересам платників податків. Погано лише те, що всі ці в принципі правильні, але дещо скороспілі думки не підкріплюються економічними викладеннями хоча б про те, наскільки швидко наша держава зможе розпочати вирішувати такі завдання...
Проте в прагненні молоді «стати мостом між посереднім минулим і великим майбутнім» відчувається добрий патріотичний настрій, якого так бракує старшим поколінням, що значною мірою розчарувалися в будь-яких ідеалах. Але при цьому в гарних і енергійних словах і гаслах проглядає не лише природний молодіжний максималізм, а й, що є досить небезпечним, вплив деяких відомих утопій попередніх століть.
Сегмент серйозних вчених-економістів цього круглого столу далеко не в усьому входив у резонанс з молодіжними прагненнями. Передуючи «прекрасному лепету про майбутнє» й ніби налаштовувавши молодь на реальну хвилю, старше покоління без усілякої прив’язки до молодіжної проблематики змальовувало досить похмурі картини корупційної й розбалансованої сьогоднішньої економіки України, яка, мовляв, якщо ще й існує, то лише за рахунок економіки тіньової. І не можна сказати, що такі настрої не мали відгуку. Наприклад, представник організації «Молодіжний ресурсний центр» Руслан Синельников, характеризуючи ситуацію в Україні, нерадісно зазначив, що «одних негідників змінюють інші». А от Павло Віхнянський з Народно-демократичної ліги молоді та «Студентської республіки», що працюють за підтримки добродійного фонду Богдана Данилишина, навпаки, налаштований на новий старт української економіки. Він розповідає, яким чином його молодіжні організації збирають і відбирають економічні проекти, сподіваючись отримати від них синергетичний ефект.
Але в цілому виникла характерна для молодіжного (та й науковою теж) середовища непричесана дискусія, де багато критичного налаштування, але частенько бракує стрижня, довкола якого будується позитивна програма. Щоправда, підсумки цієї розмови підбив по-справжньому діловий виступ доктора економічних наук з Національного університету «Львівська політехніка» Ольги Мніх. Не піддавшись на прекраснодушні розмови про «українське економічне диво», Ольга Богданівна звернула увагу на те, що треба сьогоднішній молоді і яким чином можна поєднати молодіжні пріоритети та пріоритети країни, короткострокові цілі молоді й довгострокові цілі держави та суспільства. На думку професора, молодь хоче отримати сучасні знання за невисоку плату, а далі — конкурентоспроможне робоче місце. І держава зобов’язана їй в цьому допомогти. Але вченого непокоїть некерована міграція висококваліфікованого інтелектуального капіталу молоді до інших країн. За її словами, студенти, яким удалося хоч декілька місяців стажуватися за кордоном, намагаються в будь-який спосіб там закріпитися. Хто ж тоді просуватиме принципи «добра та любові» у власній країні?