Тимчасово двоглава Росія (один президент — нині чинний, іншого — обрано) намагається активізувати інтеграційні процеси в СНД. Глибоко прихована мета — плавно реорганізувати цю організацію, створену практично для мирного похорону «великого й могутнього», через етапи Митного союзу, Єдиного економічного простору і ЄврАзЕС у якусь подобу спочилої в Бозі імперії. Чи пристебнеться Україна до цього, погано змащеного і тому скрипучого на весь світ трикутного колеса?
Остаточної відповіді поки що немає, та й бути не може. Україна вже обрала і підтвердила неодноразово, що її шлях лежить у Європу. Щоправда, самі високопоставлені європейці наразі, по-перше, зайняті власними непростими справами, а по-друге, як уявляється, не упускають жодної можливості, щоб не підштовхнути Україну в бік Москви. Україна поки що намагається не збитися з наміченого курсу, але все-таки час від часу виляє — сподіваючись на дешевий російський газ.
У понеділок відповідний віраж здійснив Президент України Віктор Янукович, пошанувавши під час робочого візиту до Росії своєю присутністю засідання міждержавної ради Євразійської економічної співпраці, у якій Україна акредитована як спостерігач. Як повідомили в українському посольстві, в ході цього візиту Янукович має намір зустрітися з лідерами країн-учасниць СНД.
«Актуальність цього візиту, — вправлялись у красномовстві посольські, — полягає в необхідності ефективного просування національних інтересів України в подальших відносинах із Євразійською економічною співдружністю та її майбутнім правонаступником, Євразійським економічним союзом і в двосторонніх відносинах із країнами співдружності, передусім, в економічній сфері». Крім того, цей візит, на думку українських дипломатів, має надати імпульсу подальшому поглибленню торговельно-економічної співпраці між Україною і державами-членами ЄврАзЕС на основі вільної торгівлі, відповідно до загальновизнаних норм і стандартів СОТ, без застосування дискримінаційних торговельних режимів, вилучень та обмежувальних заходів. Приблизно таку саму спрямованість і настільки ж ефемерні очікувані результати можна розгледіти і в тематиці вчорашньої зустрічі Президента України з прем’єр-міністром та новообраним росіянами президентом РФ Володимиром Путіним.
А якщо відкинути риторику, то кожному зрозуміло, що насправді Янукович «пішов» до Росії по газ (як колись аргонавти по золоте руно до Колхіди), вірніше, задля зниження ціни на нього.
І з чим повернеться Янукович у нашу столицю? Ну, хто не побажає своєму Президентові перемоги? Коли цей матеріал готувався до друку, ще не було повідомлень про зустріч у Ново-Огарьово, а ми все-таки ризикуємо спрогнозувати: буде, як і минулого разу — повернеться ні з чим. Ні економічних, ні політичних вигод Україна, швидше за все, не отримає. І тільки посилить підозри Європи, яка й без того не квапиться підписувати угоду про асоціацію і ЗВТ, у дворушництві.
Єдиний мікрорезультат цього візиту — презентація московському правлячому бомонду нового першого віце-прем’єра українського уряду Валерія Хорошковського.
Незважаючи на те, що Росія не сприймає запропонованої Януковичем участі України в Митному союзі за формулою 3+1, Хорошковський пообіцяв, що Україна поводитиметься толерантно в торговельних відносинах із країнами цього союзу і не має наміру вводити зустрічні («антисирні» тощо. — Авт.) санкції. «Я вважаю, що нам треба бути, перш за все, на двосторонній основі вкрай акуратними з введенням антидемпінгових розслідувань, — сказав він у Москві після засідання міждержавної ради ЄврАзЕС і додав: — Ми ж зі свого боку поводимось украй толерантно...». Крім того, Хорошковський зумів продемонструвати себе московським друзям як великий оптиміст. «Якщо Росія, а також інші країни МС будуть членами СОТ, то це означатиме тільки одне — ми працюватимемо на загальній економічній базі», — запевнив Валерій Іванович. Більш того, за його словами, вступ Росії до СОТ надасть «певного динамізму» відносинам з Україною, а правила СОТ можуть стати хорошим балансом для дво- і багатосторонніх відносин в економічному плані.
Утім, українську активність у ЄврАзЕС слід було б насамперед порівнювати з продуктивністю засідання цієї структури. А вона, схоже, була не набагато вищою за нуль. По-перше, з’ясувалося, що цілі ЕврАзЕС сьогодні вже нікому не зрозумілі. Працювати він ще практично не починав, а його вже треба реформувати або створювати щось абсолютно інше. Але навіть і назву нову не зуміли погодити і перенесли обговорення на наступний раз. Словом, Янукович, безумовно, правий, коли ставить між Україною і «євроазіатами» невеликий парканчик, побудований за принципом 3+1. Подивимось із-за нього, як там ідуть справи, а там вирішимо... Але, як відомо, обіцяти — це ще не означає одружитись.
КОМЕНТАРI
Валерій ЧАЛИЙ, заступник генерального директора Центру Разумкова:
Росія виходить сьогодні зі своїх національних інтересів та позиції лідерів країни, зокрема Володимира Путіна. Вона продовжуватиме лінію інтеграції на пострадянському просторі. Формати цієї інтеграції можуть бути різними. Сьогодні це і ЄврАзЕС, і Митний союз, і Єдиний економічний простір. Зараз ідеться про підписання нового договору про Євразійський союз 2015 року. Україна, яку наполегливо запрошує Росія, а інколи відверто говорить про проблеми, що виникнуть у разі невходження України до євразійського інтеграційного утворення, на офіційному рівні виробила позицію, так би мовити, «3+1» — взаємодію з Митним союзом. Ідеться про те, щоб Україна, не вступаючи в Митний союз, могла розвивати співробітництво на принципах Світової організації торгівлі, що є очевидно правильним. Але, як на мене, ця формула є саме тимчасовою позицією. З огляду на це треба чітко визначити: чи погоджується Україна на інтеграцію до євразійських структур, чи все-таки, згідно з українськими законами й визначеними національними інтересами, рухається до Європейського Союзу через першу стадію економічної інтеграції — це питання Угоди про асоціацію. Одночасно робити ці дві речі — інтегруватися вище, ніж рівень Зони вільної торгівлі, у двох різних напрямках — неможливо. Тому зрозуміло, що наступний період буде незабаром, бо залишилося не так багато часу для того, щоб визначити остаточну позицію України на перспективу.
Питання в тому, що в Україні у частини політиків є фактично запит на використання російського фактору задля реалізації своїх політичних цілей. Двосторонні відносини часто розглядаються саме в такому контексті. Крім того, зиск для частини політиків має не тільки політичний характер, але часто вимірюється і в дуже конкретних економічних категоріях. Допоки ми не позбудемося цієї проблеми наявності такого типу інтересу і розіграшу російської карти у внутрішньополітичних процесах в Україні, доти ми не зможемо сформувати чітку національну позицію в російському напрямку. Але переговорний процес з РФ, як ми бачимо, «виховує» українську владу.
Володимир ЛАНОВИЙ, екс-міністр економіки, президент центру Ринкових реформ:
— Будь-яке входження в Митний Союз означає неможливість інтеграції в ЄС. І те, що Янукович сподівається й озвучує якісь варіанти — це, на мій погляд, політичний демарш, в результаті якого важко очікувати позитиву. Росія не сприймає ту вигадану Україною формулу «3+1». Вона хоче, щоб усі були рівними, а фактично — рівними між собою, а РФ — над усіма.
Позиція, яку сьогодні обрала українська влада, малопродуктивна й на Заході, й на Сході. Для української влади головним завданням цього візиту до Москви, як на мене, був політичний демарш для Заходу, щоб вони послабили свої жорсткі обмеження для України.
Антон ФІЛІПЕНКО, президент Української асоціації економістів-міжнародників:
— Візит Януковича до Москви — це швидше дань майбутньому президентові РФ. Мабуть, політичні мотиви переважали при прийнятті рішення про те, що українська делегація на чолі з главою держави поїде на засідання Міждержавної ради Євразійського економічного союзу. Хоча й економічних мотивів такого візиту до сусідів сьогодні більше ніж достатньо. Залишаються невирішеними питання ціни російського газу для України, проблема експорту сиру тощо. І треба якось ці питання ставити. Зараз, коли Україна отримує позитивні сигнали від ЄС про те, що угода може бути парафована ще до виборів, треба було їхати в РФ і чітко заявити, що можемо співпрацювати, але не більше, ніж на рівні зони вільної торгівлі (до речі, текст угоди про ЗВТ з СНД ще й досі недоступний громадськості), бо Митний Союз закриває перед нами двері до Європейського Союзу. І ці речі, в принципі, прозвучали. Озвучив їх перший віце-прем’єр Валерій Хорошковський. Йому як фахівцеві добре відомо, що Україна не може одночасно перебувати у двох митних союзах.
Але «сваритись»із СНД для нас неприпустимо. Працювати треба. Росія сьогодні для нас — перший торговельний партнер. І, на жаль, СНД має більший відсоток, ніж ЄС. Для нас невигідно сьогодні агресивно поводитись із Росією. Хоч окремі «нотки» такого настрою зараз з’являються, мовляв, у ЄС — криза, і в Митному союзі не все гаразд, то, може, ми якось самотужки витягнемо. Це — шлях у нікуди. Всі країни світу, за винятком Північної Кореї та, можливо, Куби, співпрацюють. Тим більше зовнішньоекономічна співпраця важлива для України. Адже більше половини свого ВВП ми сьогодні реалізовуємо за кордоном. Сьогодні Україна має торговельні відносини з близько 170 країнами світу, ми працюємо фактично на всіх ринках. Зараз можна рухатися по всьому торговельному полю, але знаходити треба таких партнерів, які до нас найближчі. На моє переконання, ми сьогодні знаходимося в зоні тяжіння двох найбільших гравітаційних полів — ЄС і МС. І нам потрібно знайти можливість використати цих два поля з найбільшим економічним ефектом для України.
Олександр ПАСХАВЕР, президент Центру економічного розвитку:
— Аби відповісти на ваше запитання, потрібно хоча б знати статус ЄврАзЕС, знати, чи дозволено членам цього об’єднання вступати до інших союзів. Якщо там немає жодних подібних обмежень, немає наддержавних органів, то чому б не вступити до нього? Втім, з іншого боку, якщо навіть таку організацію створено, і вона удосконалюватиметься за прикладом Євросоюзу, то нинішня поїздка — це просто гра. Адже Янукович вкотре повторив, що ми не збираємося туди вступати. Можливо, це просто розвідка... Але про це краще розкажуть політологи. А я вже не раз казав — якщо у нас європейський напрям, то ми не маємо жодних навіть моральних прав обертатися на 180 градусів і без кінця розглядати питання, що є більш вигідним. Шукати відповідь просто безглуздо. Якщо рахувати економічну ефективність якихось союзів, то перша умова для таких розрахунків — заздалегідь зрівняти неекономічні параметри. Тобто рахувати можна лише за умови інших рівних. Але якщо порівнюють, з ким вигідно бути Україні — з Європою чи з Росією, — то при цьому робиться груба методологічна помилка, спрямована на те, аби прикрити обман. Неможливо порівнювати вигоду від того чи іншого рішення, якщо ви не вирівнюєте решту умов. Але Росія і Європа настільки різні за позаекономічними параметрами, що розрахунок вигоди просто втрачає будь-який сенс. Дуже великі будуть відмінності в долях країн, які обирають європейський або російський шлях. Причому індикатори майбутнього настільки масштабні і всеохоплюючі, що самі по собі економічні розрахунки не такі вже й суттєві. Ви не можете знати, яке життя буде у вас разом з Росією, і яке — разом з Європою. Там, у Європі, я матиму зовсім інше життя. А за позаекономічними параметрами там буде такий вплив на економіку, що розрахунки і пряме співставлення на найближчих п’ять-десять років, повторюю, втрачають будь-який сенс. Ось це головне. І всі розрахунки та аргументи — просто обман.
