Проблема енергетичної безпеки для нашої країни доволі гостра. Особливо у зв’язку з анексією Криму й агресією Росії на Донбасі. Фактично втрачено значну частину вуглевидобувної промисловості, у зв’язку з чим електроенергетика України працює з великим напруженням.
З іншого боку, всім очевидні екологічні проблеми, що випливають зі зростання виробництва електроенергії з видобувного палива. У нашому випадку з вугілля, газу і на атомних електростанціях. Усім очевидні труднощі гідроенергетики.
Ці і питання виробництва електроенергії з поновлюваних джерел, а також майбутнє вугільної промисловості обговорювалися на Форумі з енергетичної безпеки, який відбувся в Дніпропетровську. Він був організований місією ОБСЄ, громадськими організаціями «Зеленій світ», «Друзі Землі» і Дніпропетровською обласною адміністрацією. Вибір місця проведення форуму не випадковий. В області діє 10 шахт, на вугіллі, що видобувається в них, працює п’ять електростанцій із 14 в Україні. У Західному Донбасі видобувається 20 мільйонів тонн вугілля, на підприємствах галузі в області працює 20 тисяч осіб.
З іншого боку, як уже зазначено, виробництво електроенергії з вугілля пов’язане з тяжкими екологічними наслідками для довкілля. Це не лише шкідливі викиди в атмосферу, зараження води, посилення парникового ефекту. Під терикони з відпрацьованої породи займаються цінні чорноземні землі, які таким чином виводяться із сільськогосподарського обігу, спостерігається просідання ґрунту під виробленими горизонтами. Є й похідні негативні ефекти. Зокрема, для роботи електростанції середньої потужності 600 МВт необхідно близько 8 тисяч тонн вугілля на день. Це два вантажні склади. Вугілля перевозиться на великі відстані, по ходу руху з вагонів вивітрюється токсичний пил. Тим самим забруднюється не лише територія біля шахт і електростанцій, а практично у всій країні.
Які ж альтернативи обговорювались на форумі? Насамперед ішлося про так звану зелену енергетику. Інакше кажучи, виробництво електроенергії з енергії вітру, сонця, біомаси тощо. Зі зрозумілих причин здебільшого зосередились на перших двох.
Прогрес фізики і технологій дозволив значно здешевити виробництво електроенергії з поновлюваних джерел, хоча вона все ще залишається дорожчою порівняно з отриманою з вугілля, газу і нафти. У Німеччині і низці інших країн Європи частка електроенергії з поновлюваних джерел сягає 20% в енергобалансі. Звідси зрозумілий ентузіазм деяких промовців, які передрікають вугільній електроенергетиці швидке закриття. Відповідно й припинення видобутку вугілля, зокрема, в Україні.
Виступи на форумі можна умовно розділити на три групи. У першій розповідали про те, як вугільна й атомна енергетика екологічно небезпечні і їх слід негайно замінити на енергетику зелену. Власне, щодо першої частини ніхто й не сперечався, більше говорили про можливості альтернативи.
У другій групі, зокрема, професори Національного гірничого університету і Металургійної академії зазначали, що нині достатньої альтернативи вугільній електроенергетиці немає, тому слід зосередитися на впровадженні енергозберігаючих процесів і технологій. У цьому плані в Україні дуже багато резервів, використання яких дозволить значно скоротити споживання електроенергії. Відповідно, зменшиться потреба у вугіллі, газі, і тим самим частково буде вирішено екологічні проблеми.
У третій групі промовці звернули увагу, що ентузіазм екологів щодо використання поновлюваних джерел енергії дещо передчасний. Так, наприклад, чомусь впровадження електричного автомобільного транспорту розглядається як реальна боротьба зі шкідливими виборами, а електромобіль представляється як екологічно чистий. Якщо розглядати конкретно електромобіль, то порівняно з автомобілем із двигуном внутрішнього згорання або дизельним це так. Але якщо ми розглянемо проблему ширше, то електротранспорт вирішує екологічні проблеми лише частково. Широке впровадження електромобілів вимагатиме значного збільшення виробництва електроенергії на електростанціях, передачі її на пункти заправки, що неминуче позначиться в екологічній галузі.
Те ж саме стосується використання сонячної енергії. Поки що її видобувається мало, шкідливий ефект від виробництва кремнієвих елементів не такий помітний. За сучасних технологій їх виробництво і подальша утилізація пов’язані зі значними небезпеками для довкілля, і це слід враховувати. Те ж саме стосується й вітроенергетики. Врешті-решт, ніхто не може скасувати закон збереження енергії. Будь-яке виробництво електроенергії, її перетворення завжди супроводжується як мінімум тепловими втратами, які значно зростають під час масштабного виробництва. І тут можна стикнутися з тепловим забрудненням, що призводить уже тепер на великих електростанціях до локальної зміни клімату.
Проте практично всі доповідачі зазначали необхідність розвитку технологій виробництва електроенергії з поновлюваних джерел. У цьому сенсі був доволі цікавий виступ експерта-еколога й адвоката з Вашингтона Брюса Річа. Він навів доволі цікаві дані про те, що три найважливіші світові фінансові структури — Світовий банк, Європейський банк реконструкції і розвитку, Європейський інвестиційний банк — припинили фінансування інвестиційних і науково-дослідних проектів у вугільній промисловості. Великі університетські фонди в США, які управляють капіталом у 100 мільярдів доларів, також припинили фінансування проектів і грантів, пов’язаних із видобутком вугілля і відповідних технологій.
Брюс Річ навів приклад ПАР. Ця країна вельми багата на поклади корисних копалини, зокрема, вугілля, нафти й газу. І видобувається їх там дуже багато, зокрема й на експорт. Утім, у країні прийнято до реалізації план до 2030 року зі скорочення в енергетичному балансі частки вугілля з 84% до 30%. Передбачається збільшити частку вітроенергетики з 2% до 16%, сонячної енергетики — з 2% до 15%. Як пише газета The Wall Street Journal, такий перехід частково фінансуватиме Світовий банк.
Технології розвитку альтернативної енергетики швидко удосконалюються. Спостережуваний приплив інвестицій у наукові дослідження і виробництво новітніх елементів на основі графіту дозволять значною мірою збільшити коефіцієнт корисної дії сонячних елементів і тим самим збільшити виробництво електроенергії на тих самих площах.
Усі промовці на форумі відзначали нагальну потребу для України форсувати збільшення частки електроенергії з поновлюваних джерел в енергобалансі країни. Це сприятиме нашій енергетичній безпеці і дозволить у найближчому майбутньому взагалі відмовитися від імпорту газу від агресивного сусіда.
Друга проблема носить уже політичний характер. Ніколи в альтернативну енергетику України не прийдуть значні інвестиції, поки не буде подолано монополізм і лобізм вугільних, газових і електроенергетичних олігархів. Через це ми досі споживаємо на одиницю виробленої продукції більше, ніж сусідня Росія.
Дискусія на Форумі з енергетичної безпеки наочно показала, що альтернативна енергетика стала найважливішим елементом безпеки держави. І що швидше розпочнеться впровадження найбільш прогресивних технологій у цій галузі, то швидше розпочнеться рух України в європейському напрямі. Не на словах, а на ділі.
