Посткризовий період виявився доволі цікавим для українців у плані розуміння подальшого розвитку країни. Парламент, який кілька останніх років фактично не виконував своєї головної функції — законодавчої, за півроку «подарував» суспільству багато документів, підписання яких Президентом спричинить масштабні зміни в країні. Чого тільки вартий пенсійний закон. З іншого боку, уряд «оживив» відкладену в довгий ящик ідею модернізації ГТС. Словом, на фінішну пряму влада виводить давно обіцяні реформи. Наскільки ефективним для економіки буде обраний формат намічених змін? І чи вірять у щирість озвучених реформ іноземні інвестори? Про це в ексклюзивному інтерв’ю «Дню» розповів директор Світового банку по Україні, Білорусі і Молдові Мартін РАЙЗЕР. Саме цей фінансовий інститут є сьогодні одним із найбільших міжнародних інвесторів України.
— Як оцінюєте ефективність роботи парламенту на благо економіки в цій сесії? Які з прийнятих народними депутатами документи, на вашу думку, матимуть найбільший вплив на розвиток української економіки надалі?
— Я з повагою ставлюсь до парламенту як до суверенного органу в країні, тому не даватиму загальної оцінки ефективності його дій. Хоча відзначу, що з великим інтересом спостерігали за проходженням у стінах парламенту цілої низки законопроектів. Зокрема, найпильніше стежили за двома документами — пенсійною реформою і державною системою закупівель. Важливим також є ухвалення законопроектів про реформування охорони здоров’я та удосконалення роботи фінансового сектора, внесення змін до Податкового кодексу. Чимало пунктів цих документів Світовий банк підтримує. Хоча є й закони, доцільність прийняття яких викликає сумніви. Наприклад, на мій погляд, не було жодної необхідності пробачати борги енергетичних компаній.
Але в цілому прогрес очевидний: парламент рухається шляхом реформ, і дуже важливо, щоб він із нього не збився.
— В останній день роботи депутати прийняли пенсійну реформу. Зможе затверджений її варіант ефективно вирішити назрілу проблему чи тільки відкладе ухвалення потрібних рішень на певний час?
— Остаточного варіанту поки що немає, і треба бути обережним в оцінках. Але зрозуміло, що Україна не зможе йти шляхом успішного розвитку без проведення пенсійної реформи.
— Фінального варіанта документа ще немає. Та якщо оцінювати той варіант, який маємо на сьогодні?
— Збільшення пенсійного віку і мінімального стажу, що дає право отримувати пенсію, — невід’ємні елементи цієї реформи. Треба розуміти, що проведення реформи сьогодні вплине на розмір пенсії майбутніх поколінь. А це необхідно. Адже навіть зараз очевидно, що нинішні пенсії дуже низькі. І якщо все залишити без змін, пенсіонерам буде ще важче. І щоб не стало ще гірше, необхідним є збільшення пенсійного віку.
— Але з іншого боку, затверджений депутатами варіант передбачає вирішення лише однієї частини проблеми — зменшення кількості пенсіонерів і тимчасове ослаблення фінансового тиску на Пенсійний фонд. При цьому питання наповнення фонду не вирішено, і механізм функціонування другого рівня накопичувальної системи теж відсутній.
— Я хочу, щоб ні у кого не виникало ілюзій: пенсійну проблему не вдасться вирішити тільки за допомогою збільшення доходів фонду і виведення зарплат із «тіні». Ухвалений депутатами законопроект — перший (і абсолютно необхідний) крок для вирішення даної проблеми. А надалі потрібна детінізація економіки. Між іншим, Міністерство праці і соціальної політики України сьогодні активно працює над останнім моментом. І Світовий банк усіляко прагне в цьому допомогти, надаючи світовий досвід.
— А скільки Україні знадобиться часу, щоб перейти на другий етап пенсійної реформи і створити систему комерційних накопичувальних вкладів?
— Важко відповісти. Ще 10—15 років тому Світовий банк сподівався, що створення капіталізованого другого рівня пенсійної системи встановить зв’язок між внесками, пенсіями і довірою населення до цього механізму. Але досвід виявився неоднозначним. Це не означає, що він помилковий, просто впровадженню системи недержавних пенсійних фондів повинно передувати виконання цілої низки умов. Для початку — перший рівень існуючої солідарної пенсійної системи має бути фіскально збалансованим. Це дуже важливо оскільки введення другого рівня тимчасово збільшить дефіцит Пенсійного фонду. Важливо також, щоб уряд узяв на себе зобов’язання не використовувати гроші з другого рівня пенсійної системи для вирішення своїх фіскальних проблем, як це було в Угорщині або Аргентині. А зважаючи на нинішній стан фіскальної політики в Україні, думаю, це все-таки ще серйозний ризик. Паралельно треба розвивати фінансові інструменти, які забезпечують рентабельність для накопичених людьми пенсійних заощаджень. Скільки це займе часу в Україні — не знаю.
— А як довго цей процес тривав в інших країнах?
— У всіх по-різному. Навіть були випадки, що вводити другий етап пенсійної реформи починали в середині 90-х, але потім припускалися помилок, повертались і починати все спочатку. Не хотілося б, щоб в Україні щось почали, а потім повертались назад.
Суть пенсійної проблеми в тому, що кількість тих, хто працює, зменшується, а пенсіонерів — нестримно зростає. Щоб збалансувати ці процеси, треба або тим, хто працює, платити більше відрахувань у пенсійну систему, або скорочувати пенсії, або заохочувати працюючих громадян довше залишатися на ринку праці. Досягти компромісу в цьому питанні завжди складно і дуже непросто. Немає алхімічної формули для вирішення пенсійної проблеми. Щоб пенсійна реформа вдалась, необхідне політичне лідерство, яке не піддається спокусі популістських рішень. Людина, яка серйозно береться за проведення пенсійної реформи, повинна розуміти — з її допомогою не можна виграти наступні парламентські вибори. Реформа робиться для наступних поколінь. Ефект від реформи буде через 10—20 років, коли цього реформатора, можливо, вже не буде в політиці.
НА ЕНЕРГОСЕКТОР — БЛИЗЬКО ТРЕТИНИ КРЕДИТНОГО ПОРТФЕЛЯ
— Як гадаєте, швидкість упровадження структурних реформ в Україні відповідає викликам, що стоять перед економікою країни?
— Швидкість реформ має бути більшою. Ми хотіли б цього. Але очевидно, що існують об’єктивні причини її обмеження. На мій погляд, реформи прискорить робота з людьми і пояснення, що від них населення у результаті тільки виграє.
— А в яких секторах бракує реформаторської енергії?
— Хотілося б бачити більше прогресу в бізнес-середовищі. Довіра до дій влади значно підвищиться, якщо почнеться реформа судової системи. Зробити це складно, важко, але — необхідно. Люди повинні відчути: реформи — це не лише зменшення соціальних виплат, але й серйозна боротьба з корупцією.
Швидше повинні здійснюватися реформи в газовому й енергетичному секторах, включаючи збільшення тарифів, але не обмежуючись лише цим. Йдеться про реструктуризацію НАК «Нафтогаз України»: збільшення прозорості його роботи і корпоративного управління. Світовий банк допомагає уряду зробити це ще з березня 2009 року, після підписання Брюссельської декларації. Прогрес є. Але його прискорення надіслало б доволі потужний сигнал інвесторам про серйозність намірів влади. Це прискорило б надання Світовим банком фінансової підтримки для енергетичного сектора.
— Тобто поки що ви не бачите підстав, щоби виділяти Україні кредит для модернізації ГТС?
— Світовий банк має прості й відомі критерії кредитування, відповідність яким — підстава для видачі кредиту. Ми працюємо з урядом над тим, щоб забезпечити виконання цих критеріїв, але цей процес поки що не завершено. Також ще не завершено роботу над техніко-економічним обгрунтуванням (ТЕО) для модернізації ГТС. Повне ТЕО необхідне для розуміння того, що слід фінансувати, на яку суму і наскільки прибутковим буде це капіталовкладення. По суті це те, що необхідно для руху вперед.
— А за якими критеріями Україна ще не проходить для отримання цього кредиту?
— Досі не завершено остаточного варіанта плану реформування НАК «Нафтогаз України», а також Україна не подала заявки для вступу до організації «Міжнародна ініціатива з прозорості добувних індустрій».
— Можна говорити, що без виконання цих пунктів Україна не отримає грошей від Світового банку на модернізацію ГТС?
— Йдеться про інвестиційний кредит. Тому умови його видачі менш жорсткі, ніж, скажімо, щодо позики на бюджетну підтримку. Жодних жорстких умов немає, просто для прийняття остаточного рішення про конкретну суму, вартість і термін кредиту треба розуміти терміни реалізації проекту, формат учасників, рентабельність тощо. А про це зараз ще рано говорити. Сподіваюся, що впродовж наступних шести місяців буде досягнуто значного прогресу в цих питаннях.
На першій стадії (модернізація ділянки Уренгой — Помари — Ужгород) виділення фінансів більше стосуватиметься ЄБРР і ЄІБ, а на другій (масштабна реконструкція) — всіх міжнародних інвесторів (і Світового банку зокрема), які дали свою згоду в Брюсселі 2009 року.
— Директор ЄБРР в Україні Андре Куусвек нещодавно в інтерв’ю «Дню» заявив, що банк готовий вкласти близько мільярда доларів. Ви розраховуєте вкласти в модернізацію ГТС таку ж саму суму?
— Ні, у нас не так багато грошей. Наша сума буде меншою. Конкретно зможу озвучити після того, як почнуться офіційні дискусії.
— Але дискусії тривають давним-давно, інше питання, що вони — неофіційні...
— Світовий банк братиме участь у модернізації ГТС, але конкретного обрису наша пропозиція набуде лише після презентації ТЕО, визначення остаточної вартості проекту, кількості учасників та їхніх часток.
— А для банку є принциповим майбутній формат учасників модернізації ГТС? Якщо буде «Газпром», це якось вплине на ваші плани?
— Наша мета — прозора, професійно керована система ГТС будь-якої форми власності. Якщо всі учасники (зокрема, російська і європейська сторони) такого міжнародного консорціуму погодяться, що на виході буде прозора і професійна система функціонування української ГТС, тоді питань немає. Але, скільки мені відомо, потенційні інвестори ще не визначились, яким буде формат співпраці. Поки що наша дискусія ведеться виключно з НАК «Нафтогаз України».
— А ви вірите, що в кооперації з «Газпромом» можна створити таку прозору систему? У багатьох експертів із цього приводу великі сумніви.
— Можливо, у когось є сумніви. Я не хочу коментувати гіпотетичну ситуацію.
— 19 липня стартувала модернізація української ГТС з ділянки Уренгой — Помари — Ужгород. Світовий банк її не фінансуватиме і підключиться лише на другому етапі. А чи переглядатиме банк свої плани щодо загальних обсягів фінансування енергетичних проектів в Україні у зв’язку з тим, що глава держави вже підписав постанову про створення Національної комісії з регулювання ринку комунальних послуг, а Мінпаливенерго до кінця 2011 року пообіцяло почати реформувати НАК?
— Я вітаю кроки уряду в цьому напрямі. Але реформи в енергетичному секторі повинні здійснюватися швидше. Світовий банк має доволі значний портфель в енергетичному секторі України: близько 700 мільйонів доларів (це разом із кредитуванням муніципалітетів). Якщо комунальні тарифи приведуть до економічно обгрунтованого рівня і буде встановлено прозоре і незалежне регулювання ринків комунальних послуг, тоді фінансування сектору, звісно, збільшиться.
І справа не лише в нас. Грошей Світового банку ніколи не буде достатньо, аби задовольнити потребу енергетичного сектору в кредитах. Після озвучених реформ прийде приватний інвестор.
Дуже важливо також організувати прозорі муніципальні компанії, щоб люди бачили, що сплачені гроші йдуть не в «чорний» ящик, а на поліпшення якості комунальних послуг.
— Якщо не буде цього «чорного» ящика, наскільки збільшаться вливання банку в енергетичний сектор України?
— До кінця 2011 року ми підготуємо нову стратегію співпраці з Україною на 2012—2015 роки. У ній визначимо загальні обсяги фінансової допомоги й основні напрями роботи на перспективу. Не думаю, що сильно зміняться пріоритети, тому що виклики розвитку української економки змінилися не сильно. А оскільки енергетичний сектор, зокрема на муніципальному рівні — ключовий для України сектор, не виключаю, що його фінансування в нашому портфелі займатиме значну частину портфеля — наприклад, його третину.
ІНВЕСТОРИ НЕ ПОЧУВАЮТЬСЯ В БЕЗПЕЦІ
— Світовий банк упродовж п’яти років фінансував розробку створення електронного земельного кадастру в Україні. Скажіть, чи задоволені ви результатами і чи згодні з Держземагентством, що до кінця 2012 року запрацює повноцінний електронний земельний кадастр в Україні?
— Наприкінці червня 2012 року електронний кадастр працюватиме — сумнівів немає. Зараз ще є відкриті питання — наприклад, як він буде пов’язаний із реєстром прав власності, який існує в Мін’юсті. Зрозуміло, що ще потрібен перехідний період, щоб упровадити систему електронного управління і внести зміни, викликані об’єктивними обмеженнями. Наприклад, необхідно порівняти земельні акти, видані до створення кадастру, з новими електронними картами. Швидше за все, знадобляться деякі зміни.
— А як оцінюєте ефективність освоєння виділених грошей і чи не здається вам дивним, що кадастр створюють так довго — п’ять років?
— На цей проект Світовий банк виділив 90 мільйонів доларів. Звичайно, можна було швидше його впровадити. Тобто затримки з його розробкою були. Проблема в тому, що практично щороку мінявся уряд і, відповідно — глава Держкомзему, який хотів переглянути цю систему ще раз. Тут і втрачався час.
— Як гадаєте, щоб з 2012 року в Україні запрацював повноцінний і прозорий ринок землі, чи достатньо лише ухвалення Законів «Про земельний кадастр» і «Про ринок землі»?
— Усе залежатиме від того, в якому варіанті їх приймуть. Світовий банк надав уряду свої коментарі щодо цих двох законопроектів, але розголошувати їх для преси поки що рано. Можу лише сказати, що законопроект про кадастр можна покращити в сенсі встановлення біль сильного і більш чіткого зв’язку кадастру з єдиним реєстром прав власності на землю. Проте, окрім цих законів, є ціла низка проблем, без вирішення яких не можливий ефективний і прозорий ринок землі. І за рік, який залишився до анонсованого Президентом відкриття ринку землі, треба вирішити, наприклад, питання доступу аграріїв до кредитів.
Також треба продумати інформаційний супровід реформи. Фермер повинен знати свої права, як формується ціна на землю, що не обов’язково продавати землю. Всі ці питання треба детально пояснити, щоб потім не було неприємностей. І остання ланка — вільний доступ виробленої продукції до світових і внутрішнього ринків. У цьому плані показовим є торішній досвід квотування зернових, введення експортного мита цього року і неповернення ПДВ. Все це зменшує прибутковість аграрного бізнесу, а тому перешкоджає інвестиціям, необхідним для збільшення продуктивності.
— Якщо я правильно зрозуміла, технічний ринок землі можливий з 2012 року, але повноцінно прозорим і ефективним він стане лише через кілька років?
— Ризик існує, тому 2011 рік треба використовувати не лише для прийняття двох земельних проектів, але й для стимулювання прозорої роботи судової системи, захисту прав власника тощо. Врешті-решт — це питання політичної волі і довіри населення. Якщо земельна реформа обмежиться лише ухваленням двох законів, вона буде неефективною.
— Ви згадали АПК. Чи збереже він свій потенціал в умовах нинішньої державної агрополітики?
— Інвестори зберегли інтерес до аграрного сектору України, але вони обережно до нього ставляться. Інвестори не впевнені, чи буде стабільною внутрішня аграрна політика і як функціонуватиме ринок. Україна повинна дати потужний сигнал, що не вирішуватиме свої політичні і соціальні проблеми за допомогою втручання в сільськогосподарський ринок. Аграрний сектор може стати локомотивом у розвитку України, і тоді доходів від АПК цілком вистачить для вирішення соціальних проблем — наприклад, високих цін на продовольство. На мій погляд, Україна повинна відмовитися від практики квотування і зняти експортні мита на зерно.
— Ви згадали про необхідність прискорення реформ у бізнес-середовищі. Але інвестори оцінюють привабливість держави, виходячи також із внутрішньополітичної ситуації. Як, на ваш погляд, позначається на інвестиційному іміджі України відкриття кримінальних справ щодо цілого ряду екс-чиновників високого рангу, зокрема щодо Юлії Тимошенко?
— Критеріїв для оцінки інвестиційної привабливості й легкості ведення бізнесу предостатньо. Якщо ви хочете дізнатися про інвестиційний клімат, можна просто дослухатись до досвіду різних компаній. Адже інвестори один з одним спілкуються і розповідають, які до них приходили перевіряючі, як пройшла податкова перевірка, про неправомірне порушення конкурентами судової справи проти них тощо. Ось ці всі історії свідчать про те, що сьогодні інвестори не почуваються в Україні в безпеці. Вони не впевнені в захисті своїх прав власності.
Політичних моментів я не коментуватиму. Це питання — за межами мандата нашої організації.
